Колишні хворі та близькі померлих після терапії в одеській лікарні Odrex започаткували вебсайт Stop Odrex. Цей ресурс призначений для накопичення випадків, взаємної допомоги та привернення погляду до вірогідних прецедентів медичної халатності.
Колишні відвідувачі лікаря та сім’я тих, хто за їхніми словами, зазнав лиха у результаті терапії в одеській приватній лікарні Odrex, створили інтернет-ресурс Stop Odrex, як інформує УНН. Отже, починаючи з цього моменту, будь-який бажаючий представити свою розповідь про “лікування” в “Одрексі” може зробити це в безпечному режимі та конфіденційно. Або ж відкрито, з дозволом на висвітлення історії у ЗМІ. Про це повідомила донька покійного пацієнта Odrex Христина Тоткайло.
Вебсайт, який отримав назву Stop Odrex, має в собі рубрики з оповідями потерпілих, новинами щодо лікувального закладу та станом кримінальних справ, а також особливою формою для тих, хто шукає допомоги або прагне поділитися особистим досвідом лікування.
Щоденно я виявляю нові розповіді людей, які переживають такий самий біль, як і ми. Щоб ніхто більш не залишався один на один із бідою, ми створили інтернет-ресурс, де будь-який потерпілий може презентувати власну історію – анонімно чи відкрито. Це місце, де вас почують. Відвідуйте сайт, вивчайте розповіді інших потерпілих, спостерігайте за новинами про клініку та перебігом кримінальних справ, діліться власними оповідями. Це простір для нас – для тих, хто пережив трагедію через Odrex, для тих, хто має потребу в підтримці й правді. Ми віримо, що лише спільно зможемо досягти справедливості
– написала Христина Тоткайло.
Інтернет-ресурс доступний за посиланням: https://stopodrex.com/ .
На сайті вже виставлені розповіді, в яких колишні пацієнти та їхні родичі описують можливі прецеденти медичної недбалості, зволікання діагностування, фінансового тиску та маніпуляцій з боку лікувального закладу Odrex.
Родини потерпілих підкреслюють, що ціль створення вебсайту – зробити процес прозорим, привернути погляд правоохоронних інституцій та суспільства, підтримати один одного в змаганні за чесність, а ще допомогти потенційним хворим лікарні Odrex уникнути вірогідних трагедій.
Публічне звернення до української влади через трагедії в Odrex
До того ж, родичі померлих та колишні пацієнти, котрим, як вони стверджують, вдалося вижити після лікування в одеській лікарні, записали відеозвернення до українського уряду та правоохоронців. Вони клопочуть про проведення неупередженого слідства та правову оцінку діям медиків. Вони просять зупини потік трагедій, котрий залишає за собою “лікування” в лікарні.
У зверненні учасники відео ще розповіли особисті подробиці лікування в клініці Odrex, яке, за їх словами, призвело до смерті або серйозних ускладнень. Люди, які вважають себе потерпілими підкреслюють, що не мають жодного відношення до бізнес-суперечок чи рейдерства лікарні.
Смерть Аднана Ківана
Офіс Генерального прокурора 25 жовтня повідомив, що Головне слідче управління Національної поліції розслідує обставини смерті пацієнта після лікування у медичному закладі в Одесі.
За інформацією ЗМІ, мова йде про смерть місцевого бізнесмена-девелопера Аднана Ківана, який у травні-жовтні 2024 року проходив терапію у лікарні “Одрекс”. В ОГП відзначили, що було повідомлено про підозру у неналежному виконанні професійних обов’язків, що спричинило смерть пацієнта (ч. 1 ст. 140 КК України) двом лікарям.
Пізніше з’ясувалося, що мова йде про завідувача хірургічного відділення Віталія Русакова та лікаря-онколога Марину Бєлоцерковську, котру звільнили з Odrex майже одразу після смерті Аднана Ківана. Слідчі, спираючись на висновки експертизи, вважають, що дії цих двох лікарів призвели до загибелі пацієнта.
“Підозрювані лікарі надавали йому медичну допомогу. Як засвідчено комісійною судово-медичною експертизою, під час надання медичної допомоги не було забезпечено належного реагування на ознаки ускладнення та вжито необхідних заходів для його своєчасного лікування. Експерти дійшли висновку, що лікарська помилка, неналежне виконання лікарями своїх професійних обов’язків через недбале ставлення до них перебувають у прямому причинно-наслідковому зв’язку з настанням смерті пацієнта”,– йдеться в повідомленні ОГП.
Кількість постраждалих від дій лікарів “Одрекса” збільшується
Після загибелі Аднана Ківана розповіді пацієнтів одеської лікарні “Одрекс” почали виникати одна за іншою – люди постановили більше не мовчати. Ті, хто роками боялися говорити публічно, сьогодні наважуються розповісти розповіді про те, як терапія в “Одрекс” перетворювалася на знущання, професійна допомога – на небезпечні експерименти, а медицина – на холодний фінансовий розрахунок, щоб “витягти останнє” з сім’ї хворого. У документальній кінострічці “Осине гніздо” родичі потерпілих та померлих пацієнтів говорять про пережите.
Одна з них – Світлана Гук, чоловік котрої помер в “Одрексі”. Поки він перебував у реанімаційному відділені, клініка, за її словами, виставляла рахунки по 80-90 тисяч гривень щоденно. Жінка підозрює, що чоловіка могли утримувати на апаратах навіть після клінічної загибелі – але не для порятунку, а для того, щоб продовжувати виставляти рахунки. Коли жінка не могла більше платити – їй напряму запропонували віддати документи на квартиру, щоб юристи лікарні швидко її продали. Після загибелі чоловіка лікарня не припинила і подала на неї до суду, вимагаючи додатково 900 тисяч гривень.
Інший пацієнт, Володимир, прийшов в “Одрекс” на хірургічне втручання, під час котрого його, ймовірно, заразили бактерією Serratia Marcescens. Ця бактерія передається через брудні руки або інструменти. У клініці це не спростували, заявивши, що “це реанімація – тут можна підхопити все що завгодно”. Така відповідь, може говорити про усвідомлення працівниками, що реанімація у клініці не відповідає заявленим стандартам, не є стерильною, і що це системна проблема, а не поодинокий випадок. Інфекція вразила 85% легень Володимира, його ввели в медичну кому, він втратив 15 кг. Дружина Володимира і досі повторює, що її чоловік “просто дивом вижив після цієї терапії”.
Христина Тоткайло говорить про батька, якому за наполяганням лікарів “Одрексу” призначили агресивну хіміотерапію, попри застереження київських фахівців. Вона згадує обіцянки, що “врятують голос і гортань”, і те, як батько повернувся додому вже практично без шансів на існування. Агресивне лікування, на її думку, не просто не допомогло – воно його зламало.
Катерина Бойчук згадує, як відправила маму в “дорогоцінну лікарню з хорошою репутацією”, а через три тижні забрала її тіло. Мати перенесла операцію, але лікарі, за словами Катерини, так і не змогли визначитись із діагнозом. Щоденні дзвінки вночі, плутані пояснення, нескінченні суми у рахунках – і смерть. Катерина каже: “Я вірила цим лікарям, а тепер не довірю їм навіть рецепт від нежитю”.
Усі ці історії з різними діагнозами, різними обставинами, різними людьми мають одну спільну рису – відчуття того, що життя пацієнтів в “Одрексі” цінується значно менше, ніж гроші, котрі можна отримати за “лікування”. Потерпілі та родини померлих говорять про лікарські помилки, про недбалість, про цинізм, але понад усе – про відсутність елементарної людяності.
Доки слідство триває, все більше людей приходить із новими розповідями. І кожна з них лунає як новий доказ того, що проблема значно глибша, ніж окремі лікарі. Проблема, здається, у самій побудові лікарні “Одрекс”, яка дозволяє таке ставлення до людей, їхнього здоров’я і життя.