Психолог-коуч Микола Олійник роз’яснив, чому люди часто вступають у наступний рік з невирішеними емоційними питаннями та незавершеними справами. І поділився рекомендаціями, як це подолати.
Кінець року часто розглядається як символічна межа, після якої все повинно “початися спочатку”. Але дійсність інша: значна частина людей вступає в новий рік з тими ж почуттями, стражданнями та невирішеними питаннями. Про те, чому це відбувається і що дійсно допомагає відпустити пережите, розповів журналістці УНН психолог-коуч Микола Олійник.
Завершення річного циклу не означає автоматично внутрішнього “перезавантаження”. Психіка не реагує на дати й святкові атрибути, натомість для неї важливий емоційний досвід і те, чи був він пережитий до кінця.
Для психіки календар не виступає кордоном. Рік може закінчитися формально, але якщо події не були емоційно пережиті та завершені, вони залишаються з нами. Особливо це стосується втрат, розчарувань, нездійснених сподівань або ситуацій, де ми не поставили внутрішню крапку. Психіка не схвалює незавершеності та постійно повертає нас туди, де є незакрита історія
пояснює Микола Олійник
Щоб знизити внутрішню напругу, не потрібно радикально змінювати існування або ставити собі суворі вимоги. Значно результативніше надати собі простір для відвертого підбиття результатів, стверджує Микола Олійник.
“Найпростіше і водночас найдієвіше – це усвідомлене підбиття підсумків без суджень. Не тільки “чого я досяг”, а й “що я пережив”. Корисно письмово відповісти собі: “що було найскладнішим?”, “що я витримав?” і “за що можу себе поважати?”, “а що бажаю залишити в минулому?”. А другий крок, обряд завершення – лист (року або собі) дає психіці виразний сигнал, що етап закінчено”, – зазначає психолог-коуч
Однак, аналіз року легко може перетворитися на самокритику, яка знесилює. Відмінність між цими станами відчувається в тому, що людина відчуває після такого “підбиття підсумків”.
Здорове підбиття підсумків приносить ясність і умиротворення. Самокритика ж, залишає почуття провини та знецінювання. Якщо після аналізу вам хочеться рухатися далі – це ознака здорового процесу. Якщо ж з’являється внутрішній голос “я знову не зумів” , “я недостатньо”, – це вже внутрішній тиск, а не аналіз
підкреслює Микола Олійник.
Окремий виклик – почуття провини та розчарування, які люди часто переносять із собою в новий рік. Однак, в подібних станах також, важливо розмежувати реальну відповідальність від того, що було поза нашим контролем.
“Перше – визнати, що почуття присутні. Провина і розчарування не зникають від ігнорування. Друге – розділити відповідальність і контроль. Найчастіше ми звинувачуємо себе за те, що було поза нашими можливостями: війна, кризи, втрати, обставини. Корисна практика — щиро відповісти собі: “Що я реально міг/могла зробити в тих умовах?”
І дозволити собі прийняти: я зробив/ла максимум з того, що було можливо на той час, а не ідеально з погляду сьогодення”, – пояснює Микола Олійник.
Розпочинати новий рік, психолог-коуч рекомендує не з ідеї “нового життя”, а з внутрішньої підтримки. Без жорстких обіцянок, і з дозволу бути живою людиною з недоліками, змінами та індивідуальним темпом
Найкращий настрій для нового року – це гнучкість. Не “цього року я все зроблю правильно”, а “я дозволяю собі вчитися, помилятися і коригувати курс”. Важливо починати не тільки з намірів, а з внутрішніх опор: я з собою, я маю право на помилки, я не починаю з порожнього місця. Саме такий стан дарує ясність, спокій і справжню енергію для змін
підсумовує психолог-коуч.
Новий рік не повинен бути стартом з чистого аркуша. Іноді найкраще, що ми можемо зробити – продовжити рух, визнаючи свій досвід і дозволяючи собі рухатися далі без надмірного тиску.