📝 Відредагувати новину
Український рибний сектор пристосовується до війни, відключень електроенергії та здорожчання перевезень. Обсяги споживання не зменшилися, проте певні види риби можуть стати більш дорогими.
У 2026 році український покупець, ймовірно, звикне до нової реальності: певні сорти риби поступово трансформуються з буденного товару в більш дорогу категорію регулярних придбань.
Головне питання не в тому, чи будуть зростати ціни, а в тому, як швидко і хто перший змінить свої харчові звички: населення, HoReCa чи самі постачальники.
Зараз внутрішній ринок риби функціонує в режимі безперервного балансування між обмінним курсом, перевезеннями та енергетикою. Але, незважаючи на війну, відключення світла та дорожчу доставку, споживання не “впало”: імпорт у 2025 році майже досяг довоєнних масштабів, а значні стрибки цін відбуваються скоріше вибірково, ніж по всьому асортименту одразу.
Про те, що саме формує кінцеву ціну для покупця, як підприємства пристосовуються до відключень, і чому окремі види можуть подорожчати вдвічі, УНН повідомив Генеральний директор Асоціації українських імпортерів риби та морепродуктів Дмитро Загуменний.
Рибний кошик-2026: чому ціни стабільні, що їх коливає і де “вистрілює” скумбрія
Український рибний ринок функціонує в режимі постійної адаптації під три фактори, які ніхто з учасників ринку не контролює:
- обмінний курс;
- логістику;
- енергетику.
Незважаючи на війну, вимкнення електроенергії та дорожчу доставку, значного скорочення споживання, за словами Дмитра Загуменного, не відбулося.
У 2025 році імпорт за обсягами в цілому залишався близьким до попередніх періодів, а різкі коливання цін мали переважно вибірковий характер і торкалися окремих позицій.
Головний сигнал від ринку полягає в тому, що українці в цілому не відмовилися від риби як продукту. За підсумками 2024 року імпорт становив 357 тис. тонн, а порівняльні показники інших років близькі до цього рівня. У грошовому вираженні спостерігалося збільшення:
Якщо ми в 2024 році імпортували рибу на 1 млрд 80 млн доларів, то в 2025 році ця сума (становила, – ред.) 1 млрд 150 млн
– називає конкретні цифри Загуменний.
Пояснює, що ці дані важливі з двох причин.
По-перше, вони свідчать про те, що попит не “зламався” навіть на тлі загального зменшення доходів і міграції.
По-друге, це пояснює “поведінку” цін: коли обсяги закупівель зберігаються, основний вплив на роздрібну вартість мають не брак товару, а супутні витрати та макроекономічні фактори.
Оскільки частина населення виїхала, загальний обсяг споживання в абсолютних цифрах може здаватися стабільним, але в розрахунку на одну людину середній рівень споживання може навіть трохи зрости
– зазначив експерт.
Це скоріше індикатор структури попиту: рибу купують ті, хто залишився, але вони намагаються не відмовлятися від продукту повністю, частіше змінюючи вид або формат покупки.
Валюта – як основний важіль ціни на рибу та морепродукти
Ринок риби в Україні структурно залежить від імпорту: понад 90% продукції ввозиться з-за кордону і закуповується за валюту. У такій моделі обмінний курс стає основним фактором гривневої ціни навіть тоді, коли світова ціна на конкретну рибу майже не змінюється.
Показовий приклад, на якому пояснює модель ціноутворення Генеральний директор Асоціації українських імпортерів риби та морепродуктів, – хек. Саме він протягом останніх років на світових ринках утримувався приблизно в одному ціновому діапазоні (близько 2 доларів за кілограм). Однак для українського споживача важливо не лише те, скільки коштує риба в доларах, а який саме курс діє на момент закупівлі та продажу.
Але українська гривнева ціна залежить від того, який курс у момент закупівлі та продажу. Коли (долар коштував, – ред.) менше 40 гривень, – це одна вартість. Зараз курс піднявся до 43 – 47 гривень. Це зовсім інша історія для споживача
– підкреслює Дмитро Загуменний.
Він наголошує, що ціноутворення визначається об’єктивними факторами, на які компанії не мають прямого впливу.
“На ціну впливають ті об’єктивні фактори, на які самі суб’єкти не впливають. Вони вже пристосовуються до реалій”, – підсумував експерт.
Серед способів адаптації в арсеналі учасників ринку – оптимізація закупівлі, перегляд асортименту, робота із запасами. А ще вони можуть довше зберігати старі партії, щоб згладити “грошовий шок” для покупця.
Але коли валютний тиск тривалий, це неминуче позначиться на роздрібній ціні для споживача.
Логістика: коли море замінили вантажівки і як це впливає на ціну
Другий основний фактор – доставка. До повномасштабної війни значна частина великих партій йшла морськими шляхами, що зазвичай дешевше в перерахунку на тонну. Після 2022 року логістика суттєво змінилася: завезення через країни ЄС, транзитні хаби та перевага автомобільного транспорту збільшили витрати.
Багато хто возив морем. Це одна вартість. Потім почалася війна. Завозити стали через Литву, через Польщу, Румунію. Вартість росла тому, що везуть все автомобільним транспортом
– розповів у розмові з УНН Гендиректор Асоціації українських імпортерів риби та морепродуктів.
Додатковий вплив на логістику давали кризові ситуації на кордоні. Коли виникали блокування і транспорт стояв на кордонах у чергах, перевізники піднімали тарифи, а бізнес отримував не лише дорожчу доставку, а й ризик порушення холодового ланцюга та втрати якості. Навіть якщо гострі фази блокувань минули, логістика залишається чутливою до черг, вартості пального, страхування, ремонту автопарків і зміни маршрутів.
У підсумку логістичний компонент “впливає” на кінцевий чек дуже просто: що дорожча доставка, то менше можливостей для промоакцій, знижок і стабілізації цін у масовому сегменті.
Чому відключення світла теж “коштують дорого” покупцям риби
Третій фактор, який став системним для ціноутворення на рибу та морепродукти у воєнні роки, – витрати на енергонезалежність.
Риба потребує стабільного “холодового ланцюга”: склади, морозильні камери, логістичні центри, магазини. Відключення електроенергії змусили ринок інвестувати в генератори та витрачати значні обсяги пального на підтримку роботи холодильного обладнання.
“Великі гравці мають генератори. Але це теж значна складова, яка впливає на вартість продукції”, – зазначає співрозмовник УНН у коментарі.
Роздрібні мережі також враховують аналогічні витрати в маржу.
Дмитро Загуменний для прикладу навів показову деталь про ритейл, яка добре пояснює, чому “генераторні” витрати рано чи пізно підштовхують ціни вгору.
АТБ витрачає 30 тисяч літрів (пального, – ред.) щодня. Помножте це на 60 гривень (середня вартість літра палива) й вийде величезна сума”. А далі включається стандартна логіка торгівлі: торгівельні мережі враховують свої витрати і це теж впливає на кінцеву вартість для споживача
– роз’яснив експерт.
Однак одночасно варто розуміти, що ступінь впливу відрізняється залежно від моделі бізнесу. Хтось має власні складські потужності та несе максимальні витрати на автономність. Хтось працює короткими ланцюгами або на швидкому обігу, зменшуючи час зберігання. Але загальний принцип один: електроенергія та пальне стають частиною “невидимого податку” в ціні риби.
Чи був загальний стрибок цін на “рибному” ринку
Незважаючи на комплексний вплив трьох факторів, учасники ринку не фіксують масового подорожчання всього асортименту одночасно. У більшості позицій ціни трималися відносно стабільно в порівнянні з попередніми місяцями та навіть попереднім роком.
95% рибної продукції має приблизно однакову ціну, яка була й місяць тому, й пів року назад, й торік
– сказав Дмитро Загуменний.
Проте є винятки, і вони зазвичай пов’язані зі світовими обмеженнями на вилов або змінами пропозиції в окремих видах.
Найбільш показовий приклад вибіркового здорожчання – скумбрія. Це дика риба, вилов якої регулюється квотами. Коли наукові оцінки вказують на скорочення запасів, квоти можуть зменшувати. З точки зору екології це логічно, але з економічної точки зору це означає меншу пропозицію і вищу закупівельну ціну.
“Унаслідок скорочення квот ціна скумбрії на рівні закупівель зросла майже вдвічі: приблизно з діапазону близько 3 дол./кг до рівнів, близьких до 5 дол./кг. У роздробі це відчувається ще сильніше, зокрема в сегменті копченої продукції, де на ціну накладаються витрати переробки, енергії та торгівельної маржі: у порівнянні з літнім періодом ціна могла зміститися з “300+” у зону “500+” за кілограм”, – прокоментував “кейс скумбрії” Генеральний директор Асоціації українських імпортерів риби та морепродуктів.
При цьому економічний ефект для попиту передбачуваний. Коли скумбрія наближається за ціною до дорожчих видів риби, частина споживачів зменшує купівлю або шукає заміну. Це не означає зникнення попиту як такого, але означає перетікання в інші позиції.
Ринок вирівнює ситуацію, а споживач шукає заміну до кошика: український приклад
Одна з причин, чому ринок не “зривається” від кожного вибіркового стрибка, – здатність споживача замінювати види риби. Якщо різко дорожчає одна позиція, її часто можна замінити іншою, дешевшою або просто більш доступною в конкретний момент.
За словами Дмитра Загуменного, найлегше це працює в сегменті білої риби, де вибір більший. У ніші червоної риби можливостей для заміщення менше, але і там попит може зміщуватися між форматами (стейки, філе, нарізка, заморожена або охолоджена продукція).
Саме цей механізм заміщення частково “згладжує” наслідки цінових потрясінь: попит не зникає, а перерозподіляється між позиціями, підтримуючи загальні обсяги продажів.
Стабільність із залежністю від весни та курсу: скільки коштуватиме риба найближчими місяцями
Оцінки ринку щодо найближчих місяців загалом зводяться до збереження поточних цінових рівнів, якщо не відбудеться нового різкого погіршення основних факторів.
Серед умов, які могли б зменшити тиск, називають сезонне полегшення ситуації в енергосистемі навесні та потенційне зниження курсового тиску.
Дмитро Загуменний каже: якщо курс гривні повернеться ближче до 41-42 грн/дол., це може дати відчутний ефект у гривневих цінах, хоча й не миттєвий, тому що ринок працює партіями та запасами. Окремо діє сезонність вилову: для деяких видів риби найвищі ціни припадають на осінній період, тоді як у наступні сезони можливе здешевлення внаслідок поповнення пропозиції. Для скумбрії, з огляду на сезон вилову восени та взимку, сезонний фактор теж може змінювати цінову динаміку, але його вплив залежить від квот і загальної пропозиції.
Роль держави у ціноутворення: чому ринок просить не регулювати його руками
У дискусіях про державне регулювання учасники ринку схиляються до того, що надмірне адміністративне втручання створює перешкоди і шкодить конкуренції.
Гендиректор Асоціації українських імпортерів риби та морепродуктів пояснює: ринок риби – конкурентний. На ньому працює значна кількість суб’єктів, і саме конкуренція, на думку представників галузі, краще відрегулює ціни, ніж ручні обмеження, які часто дають побічні ефекти: дефіцит, “сіру” торгівлю, погіршення якості або перекладання витрат у інші компоненти ціни.
Краще, щоб державне регулювання туди не втручалося. Ринок сам все відрегулює. Там працює понад сто суб’єктів і будь-які адміністративні перепони заважатимуть
– упевнений він.
Водночас співрозмовник УНН визнає значення загального макрофінансового фону, зокрема зовнішньої підтримки України, яка допомагає стабілізувати бюджет і, опосередковано, економічну ситуацію. Тому для покупця практичний результат такий: асортимент на полицях загалом збережений, різкого “вимивання” товару не відбулося.
Географія постачань і структура попиту: що залишається стабільним
Ще один фактор, який стабілізує ціни – відносно незмінна структура імпорту та споживчих звичок. Після потрясіння 2022 року ринок поступово відновився і вийшов на певне плато.
“Серед ключових постачальників традиційно називають Норвегію (зокрема по оселедцю та скумбрії), Ісландію, США (зокрема по минтаю) та інші країни. У структурі споживання топові позиції також залишаються приблизно тими самими з року в рік, що додає ринку інерційності та прогнозованості”, – пояснює для читачів Загуменний.
Це означає просту річ: щоб ціни “пішли” вгору по всьому асортименту, потрібен або масштабний шок у базових витратах в Україні (курс, енергетика, логістика), або значний шок пропозиції на світових ринках для кількох ключових видів одночасно.
Тому рибний ринок України у 2026 році тримається не на дешевизні, а на адаптації. Базова ціна формується трьома “непорушними” складовими: валютною закупівлею, доставкою та витратами на енергетичну автономність. Масового подорожчання всього асортименту учасники ринку не бачать, проте вибіркові стрибки цін можливі (і скумбрія вже стала показовим прикладом того, як квоти на вилов можуть швидко змінювати реальність на полиці).
Якщо навесні дійсно зменшиться тиск енергетичних проблем, а курс гривні ослабить свій “податок на імпорт”, ринок має шанси пройти найближчі місяці без нової хвилі подорожчання.
Але імпортна “природа” рибної полиці робить її надто чутливою до зовнішніх і макроекономічних змін, а отже повної й остаточної стабільності тут не варто очікувати.