Сім’ї пацієнтів, котрі пішли з життя після терапії в одеській приватній лікарні Odrex, та екс-пацієнти, що заявляють про важкі наслідки, створили вебсайт Stop Odrex. Його мета – поєднати потерпілих та зробити їхні історії відкритими, щоб припинити замовчування через острах і досягти правосуддя.
Родичі пацієнтів, які померли після проходження курсу лікування в одеській приватній лікарні Odrex, і колишні клієнти, які повідомляють про серйозні ускладнення, об’єднуються в боротьбі за чесність. Те, про що ще нещодавно люди боялися вимовляти вголос, нині лунає публічно – у ЗМІ, у зверненнях до органів влади та на інтернет-сторінці Stop Odrex, інформує УНН.
Вебсайт Stop Odrex, створений близькими померлих після медичного втручання в одеській лікарні “Одрекс” і тими пацієнтами, яким вдалося вижити попри ускладнення та погіршення стану здоров’я, має на меті покласти край мовчанню. За словами Христини Тоткайло, дочки померлого після лікування в Odrex, тепер кожна людина, яка постраждала через одеську приватну клініку, може поділитися своєю особистою історією без страху. Оскільки на сайті передбачено кілька варіантів для спілкування: відкрита, анонімна, з можливістю передачі історії журналістам і без. Окрім того, за бажанням можна додати медичну документацію, яка підтверджує викладені факти.
Кожного дня я дізнаюся про нові випадки людей, які переживають той самий біль, що й ми. Для того, щоб ніхто більше не залишався наодинці з бідою, ми створили інтернет-ресурс, де кожен потерпілий може розповісти свою історію – конфіденційно або відкрито. Це місце, де вас почують. Заходьте на сайт, читайте розповіді інших потерпілих, слідкуйте за новинами про лікарню та ходом кримінальних справ, діліться власними історіями. Це простір для нас – для тих, хто пережив трагедію через Odrex, для тих, кому потрібна допомога й правда. Ми впевнені, що лише разом зможемо домогтися правосуддя
– написала Христина Тоткайло.
У власній боротьбі за чесність українці, які вважають себе постраждалими через Odrex, записали відеозвернення до правоохоронних органів і урядовців. Вони просять звернути увагу на системність і повторюваність помилок у приватній одеській лікарні, розповідають власні історії, від яких кров холоне в жилах, і закликають не допустити нових жертв Odrex.
Розповідь про смерть батька Христини Тоткайло
Киянка Христина Тоткайло довідалася про онкологічний діагноз свого батька і звернулася до “Феофанії”. Консиліум лікарів дійшов висновку, що інтенсивна хіміотерапія йому протипоказана до проведення хірургічного втручання. Однак хірург Ігор Бєлоцерковський, який також був присутній на консиліумі, запропонував проходити лікування в одеському “Одрексі”, де працює його дружина – онколог Марина Бєлоцерковська. Він запевнив дочку, яка була у відчаї, що в одеській лікарні її батькові “врятують гортань і голос”. Перед від’їздом сім’ю змусили сплатити консультацію заздалегідь, без огляду, що вже викликало підозри.
В “Одрексі” батькові призначили п’ятиденний курс інтенсивної хіміотерапії та відразу планували другий. Чоловікові встановили гастростому, яка потребувала щоденного догляду, але, за словами Христини, лікарі майже не оглядали її. До моменту виписки в місці встановлення вже був наскрізний отвір, через який витікала їжа.
Після повернення до Києва стан батька різко погіршився: відмовили нирки, з’явилися виразки в роті. На повідомлення про критичні симптоми лікарка з “Одрексу” відповіла, що сьогодні вихідний, усі питання – в понеділок. Родина сплатила понад 250 тисяч гривень, але батько помер. Христина переконана, що призначення агресивної хіміотерапії всупереч рекомендаціям інших лікарів стало фатальною помилкою “Одрекса”.
Розповідь про смерть чоловіка Ольги Мелай
Історія сім’ї Мелай схожа на історію батька Христини Тоткайло. Чоловік Ольги Мелай лікувався в одеській приватній лікарні Odrex із діагнозом В-клітинна лімфома. Він саме проходив хіміотерапію, коли лікарня запропонувала встановити спеціальний підшкірний порт для легкого введення препаратів. Процедура повинна була тривати пів години під місцевою анестезією. Як рекламує на офіційному сайті сам “Одрекс” – це малоінвазивна, безпечна, амбулаторна операція, яка триває менше ніж 45 хвилин.
Проте, все сталося не так, як обіцяли в лікарні. Чоловіка завели в операційну, але він не вийшов звідти ні за пів години, ні навіть за дві. Ольга прочекала під дверима майже три години, не отримуючи жодних роз’яснень від медиків. Коли хірурги вийшли, вони впевнено заявили: “Все пройшло успішно, у вашого чоловіка починається нове життя”. Але замість нового життя пацієнт опинився в реанімації – в критичному стані.
Ольга згадує, коли вперше побачила чоловіка, він не міг самостійно дихати, нирки відмовили, а монітор біля ліжка був чорним: без пульсу, без сатурації, лише із зафіксованою температурою тіла – 33 градуси. Лікарі різко змінили тон розмови та сказали, що до ранку він може не дожити. В першу ж добу з грудної клітки пацієнта відкачали п’ять літрів рідини.
На запитання Ольги про те, чому замість обіцяної місцевої анестезії застосували загальний наркоз, лікарі лише відмовлялися: “Ми краще знаємо, яку анестезію застосовувати пацієнтові”. Після трьох днів у реанімації чоловік почав повільно стабілізуватися. І саме в цей момент, незважаючи на перенесений критичний стан, “Одрекс” вирішив продовжити курс хіміотерапії. Після чергового введення “хімії” клініка сама відмовилася продовжувати лікування, бо стан пацієнта стрімко погіршувався.
“Нове життя” так і не почалося, чоловік Ольги помер. Жінка переконана, в лікарні приховали зупинку серця її чоловіка, яка могла статися під час операції. Адже різке погіршення його стану і значно збільшений час проведення операції можуть свідчити про те, що під час її проведення могло статися щось критичне. Дружина померлого пацієнта переконана, продовження хіміотерапії стало черговою фатальною помилкою клініки Odrex.
Справжній шок настав тоді, коли Ольга отримала анамнез – медичні документи про виписку пацієнта. Про операцію в них не було жодного слова: ні про втручання, ні про наркоз, ні про ускладнення, ні про відмову нирок, ні про причини реанімації. Тільки один рядок: “Встановлено порт”. Без опису, без виконавців, без наслідків.
Ольга Мелай готується до першого судового засідання у справі про лікарську недбалість, яка, на її переконання, забрала життя чоловіка. Жінка заявляє про фальсифікацію медичних документів у лікарні “Одрекс”, затягування діагностики захворювання та рішення медиків, що могли стати фатальними.
Документальна стрічка “Осине гніздо”
Ще більше трагічних випадків, пов’язаних із лікуванням в “Одрексі”, показано в документальній стрічці “Осине гніздо”. Пацієнти та родичі померлих після терапії в лікарні, незалежно від діагнозу, розповідають про однаковий сценарій: спочатку – обнадійливі обіцянки, потім – раптові “ускладнення”, збільшення рахунків, тиск, вимоги та погрози від адміністрації лікарні.
Так, Світлана Гук описує, як після операції її чоловік опинився на межі життя і смерті, а догляд за ним перетворився на безкінечні рахунки. Жінка стверджує, що лікарня утримувала тіло чоловіка на апаратах навіть після констатації смерті, намагаючись збільшити оплату за його перебування в лікарні. А ще лікарня подала на неї до суду після того, як вона не змогла заплатити.
“Разом наші голоси звучать гучніше”
Потерпілі та їх сім’ї підкреслюють: вони не прагнуть помсти, але вимагають правди і відповідальності. Їхня головна мета – зупинити нові трагедії та не допустити, щоб інші проходили той самий трагічний шлях.
І чим більше людей наважується говорити, тим більш очевидним стає: проблема може виходити далеко за рамки окремих лікарських помилок. Вони переконані, що мова може йти про системний підхід до ведення бізнесу в лікарні “Одрекс”. Де, на їхню думку, головна цінність – не людське життя та якісна медична допомога, а обсяг зароблених грошей.