Кримінальне провадження стосовно групи авіаційних фірм Романа Мілешка тягнеться понад три роки без висунення обвинувачень. Ряд правоохоронних відомств не виявив складу злочину, що наводить на думку про можливий тиск з боку конкурентів.
Судове переслідування об’єднання авіаційних підприємств, що мають відношення до підприємця Романа Мілешка, що триває вже понад три роки, все більше скидається не на спробу встановити правду, а на засіб впливу з боку конкурентів. За цей період слідство не висунуло жодній особі підозри, а декілька правоохоронних інстанцій, які вивчали ідентичні заяви про нібито порушення законодавства, не знайшли елементів злочину. Колишній перший заступник директора Державного бюро розслідувань Олександр Бабіков у коментарі УНН пояснив, що подібні розгляди нерідко є наслідком навмисного пресингу на бізнес.
Судове переслідування без жодних підстав
У листопаді 2022 року детективи Національної поліції ініціювали кримінальну справу №12022000000001276 за зверненням ГО “Рада ветеранів АТО”, яку пов’язують з власником ПрАТ “Українські вертольоти” Володимиром Ткаченком. Саме ця громадська організація також ініціювала ряд кримінальних проваджень проти групи фірм Мілешка в інших правоохоронних структурах, які в результаті були закриті через відсутність ознак злочину.
У зверненні до правоохоронних органів очільник ГО Павло Мошковський повідомив про “російську змову”, нібито розроблену батьком бізнесмена, який був експертом у сфері авіації та проживав у Росії.
Згодом розслідування намагалося з’ясувати, чи координував Мілешко-старший свої дії з сином у 2022-2023 роках. Мова йшла нібито про спробу захоплення держпідприємства “Антонов” та ПрАТ “Українські вертольоти” в інтересах країни-агресора.
Проте, як пояснив сам бізнесмен Роман Мілешко, його батько тривалий час хворів і помер у 2022 році, а отже фізично не міг брати участь у будь-яких діях, які йому намагаються приписати.
Слідство також вважає, що декілька компаній з ОАЕ нібито підконтрольні резидентам РФ і з ними співпрацюють компанії Мілешка. Однак, за словами генерального директора компанії “Константа” Вадима Вдовенка, ця інформація також не відповідає дійсності.
У нас є всі документи, які підтверджують, що жодних резидентів рф ніколи не було. Кожна компанія, з якою співпрацює Роман Мілешко була перевірена банками ЄС, ОАЕ і України. Група компаній напряму законтрактована з ООН, WFP, урядами багатьох країн ЄС. Комплаєнс зазначених міжнародних та національних структур є одним із найвищих у світі і говорити про фінансування держави-агресора є, мʼяко кажучи, абсурдним
– розповів він в коментарі УНН.
Незважаючи на очевидну безглуздість фабули, розгляд у справі тривав три роки, після чого поліція передала провадження до СБУ. Джерела УНН в правоохоронних органах стверджують, що після допиту Мілешка, де він під протокол повідомив про смерть батька, слідчі зрозуміли безперспективність провадження. Але, очевидно, не бажаючи брати на себе відповідальність за закриття провадження і переслідування бізнесмена за надуманими причинами, його “перекинули” в інший орган.
Слід зазначити, що у 2023 році слідчі Служби безпеки вже перевіряли аналогічні звинувачення під час розслідування кримінальної справи №22023000000000628. Тоді заяву теж подала вже згадана ГО “Рада ветеранів АТО”, пов’язана з “Українськими вертольотами”. Тоді слідством не було встановлено жодних порушень і нікому не повідомили про підозру.
Схожий сценарій відбувався у 2023 році й у Державному бюро розслідувань. Справа №62023000000000305 була відкрита за аналогічними звинуваченнями, але за результатами розслідування складу злочину слідчі теж не виявили.
Варто додати, що СБУ та Головне управління розвідки Міністерства оборони, за інформацією УНН, раніше офіційно підтвердили відсутність підстав для внесення компаній Мілешка до списків санкцій.
Що криється за атакою на групу компаній
Колишній перший заступник голови Державного бюро розслідувань Олександр Бабіков пояснює, що атака з усіх боків – типові дії для замовлених справ.
Коли хочуть замовити конкурента і, скажімо так, вибити його, створити йому додаткові проблеми для того, щоб він не був такий конкурентоздатний, свідомо направляються до різних правоохоронних органів такі заяви, для того, щоб створювали проблеми цьому підприємству
– зазначив юрист.
За його словами, іноді правоохоронці використовують ще більш небезпечний підхід у своїй роботі.
Коли правоохоронці нападають, наприклад, на підприємця, проводять у нього слідчі дії, пред’являють майнові вимоги, одержують неправомірну вигоду, нібито закривають кримінальне провадження, передають інформацію до іншого правоохоронного органу, який повторює цей механізм. І так буває 2-3-4 рази, поки по всім не пройдеться
– розповів Бабіков.
При цьому, за його словами, часто відбувається маніпуляція з Кримінальним кодексом – правоохоронці змінюють статті ККУ, що інкримінуються задля відповідності підслідності тому чи іншому органу, а фабула справи залишається тою самою.
Бабіков пояснив, якщо один слідчий орган закриває кримінальне провадження, то це є правовою підставою для закриття решти справ. Проте в українському законодавстві, на жаль, відсутній механізм, яких би змусив правоохоронний орган закрити своє кримінальне провадження.
Вони можуть один і той самий факт кваліфікувати за різними статтями кримінального правопорушення, для того, щоб це підходило під їх підслідність. Ну, наприклад, одну і ту саму подію можуть НАБУ розслідувати як ст. 191 ККУ, ДБР як ст. 364 ККУ, Національна поліція як ст. 190 ККУ, а Служба безпеки, наприклад, як фінансування тероризму або додати ще якусь колабораційну діяльність чи інший склад злочину, який виключно в їх підслідності. Тобто, це маніпулювання зі статтями Кримінального кодексу, і механізму, який би запобігав цьому Кримінальний процесуальний кодекс наш не передбачає
– пояснив юрист.
Тож очевидно, що переслідування групи компаній Мілешка може бути типовим прикладом замовного кримінального переслідування, де правоохоронна система використовується як інструмент бізнес-конкуренції.