У Верховній Раді обговорюють вдосконалення кримінальної відповідальності за лікарську недбалість після гучного “Випадку Odrex”. Депутати Верховної Ради Вікторія Вагнер та Оксана Дмитрієва акцентують увагу на необхідності змін до статті 140 КК України та реформування експертної системи для забезпечення захисту хворих та медиків.
Фатальний випадок з пацієнтом на операційному столі, у стоматологічному кабінеті або під час лікування в лікарні це катастрофа, яка в Україні часто переростає в довготривалий судовий процес без вирішення. Широко обговорюваний “Випадок Odrex” і численні згадки про кончину пацієнтів у закладах охорони здоров’я висвітлили загальну проблему вразливості українського пацієнта та водночас концентрацію кримінальної відповідальності виключно на лікарях. У спеціалізованому комітеті парламенту визнають – принципи роботи необхідно змінювати, інформує УНН.
Про потребу у змінах до законодавства в аспекті кримінальної відповідальності за неналежне виконання професійних обов’язків медичними фахівцями повідомила народний депутат, член медичного комітету Верховної Ради Вікторія Вагнер. За її словами, діюча редакція статті 140 Кримінального кодексу України (неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх обов’язків, що спричинило тяжкі наслідки для пацієнта (смерть, інвалідність). Карається обмеженням або позбавленням волі на строк до 2 років (ч. 1) або до 3-5 років (ч. 2, якщо потерпілий — неповнолітній), не дає змоги ефективно карати за летальний випадок з пацієнтом.
На мою думку, поточна редакція ст. 140 КК України не є достатньо дієвою саме як засіб притягнення до відповідальності у випадках смерті хворих, оскільки її структура та стандарти доведення в реальних справах часто роблять результат (обвинувальний вирок) мало вірогідним. По-перше, вкрай складно підтвердити причинно-наслідковий зв’язок “дія чи бездіяльність і як наслідок смерть” поза обґрунтованим сумнівом. По-друге, приблизні формулювання (“неналежне виконання”, “тяжкі наслідки”) залишають можливість для різночитань і роблять провадження чутливими до виправдань через відсутність доведеного складу. Також зосередження на конкретному працівнику, в той час як у багатьох смертельних випадках причина системна: чергування, маршрутизація, нестача обладнання чи медикаментів, протоколи, управлінські рішення. Кримінальний процес “індивідуалізує” провину там, де вона може бути організаційною
– вважає Вікторія Вагнер.
Розгляд справ про лікарську халатність напряму залежить від рівня та незалежності судово-медичної експертизи. Власне тому, як пояснює Вагнер, питання змін до кримінальної відповідальності за ст.140 КК не можна відокремити від реформування експертної системи. У парламенті вже вивчають законопроєкт № 6284-2 “Про судово-експертну діяльність”, який передбачає корективи підходів до організації та контролю проведення судових експертиз.
Покарання ст. 140 відносно м’які, що зменшує і превентивний вплив і мотивацію сторін рухати справу до результату. Головна проблема – доказування, тому посилення покарань саме по собі не вирішить головну проблему. Якщо рухатися до змін, я б розглядала пакет, який підвищує і справедливість для пацієнтів, і юридичну визначеність для медиків. Найкращий результат може бути через поєднання: уточнення стандартів або рівнів вини з реформами експертизи та розслідування, а також дієві цивільні механізми компенсації. Система розслідування “медичних” справ потребує змін, не лише в покараннях, а й в процедурі: незалежність експертизи, прозорий розподіл, і жорсткі дедлайни на призначення та виконання експертиз. КПК проголошує розумні строки, але без судового контролю та процесуальних “стоперів” справи можуть тривати роками
– заявила Вікторія Вагнер.
Аналогічної точки зору і народна депутатка, заступник голови медичного комітету Верховної Ради Оксана Дмитрієва. Вона також підкреслює потребу розрізняти професійну помилку, кримінальну недбалість та системні управлінські недоліки.
Гучні медичні випадки, які роками перебувають у судах, свідчать про системну проблему. Питання не лише в суворості кримінальної відповідальності, а в тому, що в українському законодавстві досі відсутнє чітке розмежування між кримінальною халатністю, професійною помилкою та системним недоліком організації медичної допомоги. Через це сім’ї пацієнтів роками чекають справедливого рішення, а лікарі працюють у постійному страху кримінального переслідування навіть у складних клінічних ситуаціях. Така модель не формує ні довіри, ні безпеки. Україні потрібна система, яка одночасно оберігає права пацієнтів, забезпечує неупереджену професійну оцінку для лікарів і розподіляє відповідальність не тільки на виконавця, а й на заклад та управлінські рішення. Я переконана, що ми повинні перейти від реагування на окремі трагедії до створення прозорих і передбачуваних правил, які підвищать довіру до медичної системи
– вважає Оксана Дмітрієва.
Згадаємо
Приводом до нової хвилі законодавчих дискусій став гучний “Випадок Odrex”. Після кончини бізнесмена Аднана Ківана у стінах скандальної клініки Odrex, історія набула широкого розголосу. Згодом з’ясувалося, що клініка Odrex та її медичні працівники згадуються в 10 кримінальних провадженнях за статтями про неналежне виконання професійних обов’язків, шахрайство та навмисне вбивство.
На тлі публікацій у медіа та численних розповідей колишніх пацієнтів і їхніх сімей сформувався рух активістів StopOdrex, який збирає та анонімно публікує у Telegram відгуки людей про лікування в скандальній клініці. Саме ця справа оголила системну проблему: в Україні пацієнт залишається фактично беззахисним, а відповідальність у складних “медичних” випадках концентрується переважно на конкретних лікарях.
Водночас організаційні та управлінські рішення медзакладів рідко стають об’єктом належної правової оцінки. Складається ситуація глибокої несправедливості: саме адміністрація клініки формує внутрішні правила та створює систему, в якій змушені працювати медики. Однак, коли справа доходить до суду, лікарі стають “крайніми”, тоді як керівництво медустанов залишається в тіні та не несе жодної відповідальності.