Дональд Трамп знову проявляє зацікавленість до Гренландії, визначаючи її як “значну операцію з нерухомістю” та питанням стратегічного значення для безпеки США. Це спровокувало стурбованість Данії та європейських лідерів, котрі бачать у цьому загрозу для суверенітету та недоторканності НАТО.
Крига тане, а пристрасті зростають. Найбільший острів земної кулі, який упродовж віків вважався безмежною білосніжною пустелею, несподівано опинився в епіцентрі геополітичної бурі. Натхненний Президент США Дональд Трамп, після дивовижної операції у Венесуелі, серйозно активізувався і наступає практично на всіх напрямках.
На початку своєї другої каденції Дональд Трамп неодноразово підкреслював, що Сполучені Штати “мають здобути” Гренландію, розглядаючи це як аспект стратегічної та глобальної безпеки. Перш за все мова йшла про протидію росії та Китаю в Арктиці. Однак згодом напруження зменшилось, всі звикли до “проявів безумства” та голослівних обіцянок Президента США. І тут трапляється відома Венесуела. Дещо змінюється. Америка проголошує Західну півкулю “винятковою зоною” власних інтересів. Фактично Трамп бере із запилених архівів “Доктрину Монро” зразка 1823 року, адаптуючи її до сучасних умов. Це повернення до концепції “Америка для американців”, де будь-яка присутність чи вплив інших країн у Західній півкулі розцінюється як пряма небезпека для США.
Доктрина Монро була надзвичайно важливою, і ми про неї забували, але більше ми про неї не забуватимемо. Наша нова безпекова стратегія – це панування в Західній півкулі
– заявляв Трамп.
І велике нещастя маленької Данії – здійснювати контроль за величезним островом, який раптово стає ареною історичного перерозподілу світу. Нові висловлювання Дональда Трампа про те, що оборона Гренландії – це лише “дві собачі упряжки”, викликали у Копенгагені справжню паніку. Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен назвала цей час “вирішальним моментом”.
Ми перебуваємо на роздоріжжі. Якщо американці відвертаються від західного альянсу і загрожують союзнику, чого ми досі не бачили, – все зупиниться
– заявила вона.
Для Трампа Гренландія – це “велика операція з нерухомістю”. Для Данії – це питання суверенітету та непорушності королівства. Але чи тільки в емоціях річ? Трамп наполягає на тому, що Данія витрачає на захист острова незначні кошти, тоді як США утримують там стратегічну базу Туле, яка є елементом системи раннього оповіщення про ракетний удар. І ось риторичне запитання: а чи не має рацію Трамп?
А чому Гренландія взагалі “зелена”?
Зробимо невеликий відступ. Подивившись на карту, і знаючи англійську хоча б на рівні початкової школи – постає питання. З якого дива ця біла пляма чомусь зветься зеленою? А вся справа в тому, що історія назви Гренландії – це один із перших в історії прикладів вдалого маркетингу.
У 10 столітті вікінг Ерік Рудий, вигнаний з Ісландії за вбивство, поплив на захід і знайшов величезний острів. Щоб заманити туди переселенців, він назвав його Greenland (“Зелена земля”), хоча 80% території вкриті льодом. Натомість Ісландія, яка насправді набагато зеленіша, отримала свою назву від перших поселенців, які прибули туди у сувору зиму і побачили лише фіорди, заповнені кригою. Ось такий цікавий, часом кумедний факт.
Як Гренландія опинилася під владою Данії?
Гренландія опинилася під владою Данії внаслідок тривалого історичного процесу, що поєднав середньовічні домагання та колоніальну політику. У 10 столітті, острів заселили норвезькі вікінги (хто їх туди заманив ми вже знаємо), і формально він вважався частиною Норвегії, а згодом – Дансько-норвезької унії. Після зникнення скандинавських поселень у 15 столітті Гренландія на кілька століть випала з європейського політичного простору. Фактичний контроль Данія встановила у 1721 році, коли місіонер Ганс Егеде за підтримки корони заснував перші постійні поселення. У 1953 році Данія скасувала колоніальний статус Гренландії та інтегрувала її до складу королівства, надавши мешканцям громадянство і парламентське представництво. З 1979 року Гренландія має автономію, а з 2009-го розширене самоврядування, хоча оборона і зовнішня політика залишаються за Данією.
Чому Гренландію – це острів скарбів і світового панування?
Чому США так завзято прагнуть контролювати цей острів? Все як завжди про гроші, але не тільки. Під гренландським льодом залягають родовища нафти, газу та, що найважливіше сьогодні – рідкоземельних металів, необхідних для виробництва смартфонів та електромобілів.
Не одні штати такі кмітливі. Китай активно намагався інвестувати в гренландські аеропорти та копальні, але штати заблокували ці угоди через Данію, усвідомлюючи, що економічна присутність Китаю в Арктиці – це пряма загроза національній безпеці США.
І звичайно, куди ж без росіян. росія мілітаризує Арктику шаленими темпами. Гренландія – це “непотоплюваний авіаносець”, який контролює найкоротший шлях для ракет між РФ та США через Північний полюс. Про це зовсім недавно заявив віце-президент США Венс.
Чи зробили європейці та данці все необхідне для захисту Гренландії та збереження її ролі опори світової безпеки та протиракетної оборони, відповідь очевидна – ні
– заявив Венс.
Тобто політик натякає на те, що у випадку ядерної війни – Гренландія матиме стратегічне значення у перехоплені ракет.
Реакція світових лідерів на можливу анексію Гренландії
Європейці вперше за багато десятиліть заговорили про США не як про гаранта безпеки, а як про потенційний “ризик”. Спільна заява лідерів ЄС: 6 січня 2026 року ключові країни Європи: Франція, Німеччина та Британія оприлюднили заяву, де чітко наголосили: “Данія та Гренландія, і лише вони, мають вирішувати свою долю”.
Президент Франції Еммануель Макрон та Прем‘єр-міністр Британії Кір Стармер намагаються переконати Трампа, що стратегічні цілі (стримування Китаю та Росії) можна досягти шляхом посилення існуючих угод, а не через анексію. Нідерланди та Норвегія: Окремо підкреслили, що суверенітет союзника по НАТО є непорушним. МЗС Норвегії заявило: “Сама ідея НАТО буде зруйнована, якщо США заберуть Гренландію силою”.
Чи розвалиться НАТО через Гренландію?
Ситуація навколо Гренландії б’є в саме осердя Альянсу – Статтю 5 про колективну оборону. Якщо одна країна НАТО (США) загрожує територіальній цілісності іншої (Данії), Альянс втрачає сенс. Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен прямо попередила: “Якщо США атакують Гренландію – все зупиниться, включно з НАТО”.
У дипломатичних колах вже обговорюють радикальні сценарії. Наприклад, Гюнтер Фелінгер (голова Австрійського комітету з розширення НАТО) припустив, що у разі силового захоплення острова європейські країни можуть конфіскувати всі військові бази США на своїй території – від Рамштайну в Німеччині до баз у Румунії та Італії.
Проте Європа залишається Європою, спокійною, виваженою, на жаль, беззубою. Financial Times зазначає, що штаб-квартира НАТО у Брюсселі наразі зберігає тривожне мовчання, намагаючись не спровокувати Трампа на ще більш різкі кроки перед проміжними виборами в США у листопаді 2026 року.
Головне питання. А гренландців хтось питав?
Сам народ Гренландії (близько 57 000 осіб) налаштований рішуче. Опитування показують, що 85% мешканців виступають проти приєднання до США, але й так само абсолютна більшість не бажає бути і у складі Данії. Ці горді люди не хочуть бути “об’єктом нерухомості” в геополітичній грі. Вони прагнуть незалежності.
Дилема України: наддержава Штати чи вірний друг Данія
Для України ситуація виглядає як класичний дипломатичний шпагат.
З одного боку, США – наш головний стратегічний партнер, якими б у нас не були зараз розбіжності – всі все чудово розуміють. З іншого – Данія стала для нас взірцем “нового конструктиву”. Як людина, що працювала в Миколаївській ОВА, я бачив цей процес зсередини. Королівство Данія взяла шефство над південним регіоном. Це країна, яка не просто обіцяє – вона діє. Вони першими взяли під опіку цілу область, їхня допомога в інфраструктурі, водопостачанні та відбудові Миколаєва – це безцінний внесок. Ба-більше, країна активно співпрацює з Україною у сфері ВПК. Це перша країна НАТО, яка дозволила будівництво українського заводу для військових потреб. Більш того, держава порушити понад 20 різних правил і законів, уявіть наскільки це неймовірно. Європа… порушує… норми… Це фантастика.
Що робити Україні у ситуації з потенційною анексією частини Данії?
Не обирати сторону. Це конфлікт всередині НАТО. Україна має підтримувати цілісність Альянсу. Адвокація через Данію: Ми можемо бути голосом, який нагадує США, що “малі” країни Європи є надзвичайно ефективними союзниками.
Використовувати кейс Гренландії: Показувати США, що ми розуміємо їхні стратегічні інтереси в Арктиці, але наголошувати на важливості міжнародного права – принципу, який захищає і Гренландію від “поглинання”, і Україну від анексії.
Україна принципово не може визнати або підтримати силовий перехід Гренландії до США, навіть під тиском Вашингтона. Ми вже 12 років боремося проти російської логіки “права сильного”. Якщо Київ визнає право Трампа “забрати” територію через її стратегічну важливість, ми автоматично легітимізуємо аргументи Путіна щодо Криму чи Донбасу, а потім Херсону та Запоріжжю. Визнання “гренландського сценарію” зруйнує нашу власну юридичну позицію в міжнародних судах. Наша броня – це міжнародне право.
Як мудро вийти з глухого кута та не допустити війни у Гренландії?
Загалом зі сторони ситуація навколо Гренландії виглядає як аварія, де зіткнулися американський прагматизм, європейські цінності та глобальні загрози. Проте вихід є, і він лежить не в площині “купівлі-продажу”, а в площині нового типу союзництва.
Замість одностороннього контролю США, НАТО може розгорнути в Гренландії постійну багатонаціональну місію за зразком балтійських країн. Це заспокоїть Трампа, адже присутність військ Альянсу (включно з американськими) посилиться, але при цьому суверенітет Данії залишиться непорушним. США отримають безпеку, а Європа – збереження кордонів.
Ресурсний альянс замість анексії. Замість того, щоб намагатися “заволодіти” копальнями Гренландії, Вашингтон, Копенгаген та Нуук (столиця Гренландії) можуть укласти тристоронню економічну угоду. США інвестують у видобуток рідкоземельних металів, щоб витіснити Китай. Гренландія отримує технології та робочі місця. Данія залишається гарантом політичної стабільності. Це “угода про спільний розвиток”, яка дасть Трампу омріяні ресурси без порушення міжнародного права.
Також можна застосувати модель, за якою США мають угоди з такими країнами, як Палау чи Маршаллові Острови. Гренландія може отримати ще більше автономії від Данії, уклавши прямий оборонний пакт із США, але формально залишаючись у складі Данського королівства. Це дозволить США “дбати про безпеку острова” (як того хоче Трамп), не руйнуючи при цьому НАТО.
Україна може виступити посередником, апелюючи до власного досвіду. Ми можемо запропонувати формат “Арктично-Балтійського безпекового діалогу”. Наша позиція проста: ми вдячні США за зброю, а Данії –за F-16, відбудову того ж Миколаєва та розвиток ВПК. Ми зацікавлені в тому, щоб наші союзники не сварилися, поки Росія підпалює світ.
Якщо Трампу вдасться подати це як свою дипломатичну перемогу (посилення присутності США без пострілів), а Данія збереже свою цілісність – світ уникне катастрофічного розколу. Це буде перемогою для всіх. Мир у Гренландії – це стабільність у НАТО. А стабільність у НАТО – це єдиний шлях до перемоги України.