Фахівець Сергій Шабовта вважає, що СБУ необхідно дослідити дії ексзаступника очільника Державіаслужби Ігоря Зелінського, котрий узаконив документацію російської підсанкційної фірми. Це могло принести рф мільйони доларів прибутку.
Ухвалення рішень чиновниками у царині авіаційної безпеки під час війни повинні оцінюватися не лише виходячи з формального виконання процедур, а й з точки зору наявних загроз для національної безпеки. Власне тому дії колишнього заступника керівника Державіаслужби Ігоря Зелінського, який мав відношення до прийняття рішень на підставі документів російської підсанкційної організації, що були видані вже після початку повномасштабної агресії, потребують окремої та кваліфікованої ревізії Служби безпеки України. Таку думку у коментарі УНН висловив експерт з питань безпеки Сергій Шабовта.
У кінці грудня віцепремʼєр Олексій Кулеба вніс кандидатуру Ігоря Зелінського на пост керівника Державіаслужби на розгляд Кабінету міністрів України. Не виключено, що таким чином він намагається уникнути проведення публічного конкурсу на цю посаду, оскільки прозорий відбір збираються відновити до осені поточного року.
Чим відзначився Зелінський?
Ігоря Зелінського звільнили з посади заступника керівника Державіаслужби у лютому минулого року. Як повідомляв УНН раніше, представники українського авіаринку характеризують період діяльності Зелінського на посаді заступника керівника Державіаслужби (2020-2025 роки) як час систематичного і цілеспрямованого знищення транспортної авіації. Якщо у 2016 році у державному реєстрі було більше 20 літаків Іл-76, то на початок 2025 року їх залишилось лише два, та й ті не мають льотної придатності.
Експерти стверджують, що саме за рішеннями колишнього керівництва Державіаслужби (очільника регулятора Олександра Більчука та його заступника Ігоря Зелінського) ці судна було виключено з українського реєстру та фактично переведено під контроль росії. У цей час також було прийнято регуляторні рішення, націлені на створення штучних перешкод для експлуатації Іл-76 в Україні, що вочевидь є підривом обороноздатності країни.
Окрім цього, ще з 1990-х років було можливо експлуатувати літаки Іл-76МД без додаткової бюрократичної тяганини з їх переоформлення між різними відомствами, у тому числі Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обовʼязки очільника Державіаслужби, після звернень представників авіаринку та Міноборони, він офіційно підтвердив відсутність перепон для використання транспортних літаків в інтересах України.
Втім, вже через пів року, у грудні, він змінив думку, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. Як результат використання літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковано. До того ж, це рішення призвело до простою літаків та додаткових витрат з бюджету на їх утримання, що є матеріальною шкодою державі.
Слід зазначити, що після незаконної анексії Криму та вторгнення росії на Донбас Україна запровадила санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Тобто будь-яка співпраця з цим російським підприємством заборонена.
Незважаючи на це, Зелінський видав десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на основі рішення підсанкційного ПАТ “Іл” від червня 2022 року. Фактично таким чином він легалізував застосування документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками експертів, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларів прибутку.
На додачу до цього Зелінський проігнорував той факт, що в Україні є сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний супровід літаків Іл-76 ПАТ “Іл” без залучення російських підсанкційних фірм, що входять до оборонно-промислового комплексу країни-агресора.
Як пояснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-75 перед вибором: або співпрацювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.
Злочин супроти держави
Згідно зі словами Шабовти, механізм застосування санкцій у багатьох випадках був юридично нестійким, однак після їх запровадження держава все ж зобов’язана забезпечити суворий контроль за їх дотриманням. Оскільки за порушення закону про санкції, особливо якщо це стосується структур та підприємств, повʼязаних із оборонно-промисловим комплексом держави-агресора, передбачено кримінальну відповідальність.
Експерт підкреслює, що у випадку можливих рішень чи дій, які створювали умови для співпраці з підсанкційними суб’єктами або узаконення їхньої документації, може йтися не про службову халатність, а про злочин супроти держави.
“Це не адміністративна відповідальність, а це дуже суворі та грубі порушення (прийняття рішень на основі документів підсанкційної російської фірми, що входить до складу ОПК росії – ред.), порушення чинного законодавства під час війни, оскільки вони стосуються саме структур, пов’язаних з державою-ворогом. І зрозуміло, що в першу чергу, я впевнений в цьому, це функція Служби безпеки України. Бо те, що стосується зовнішніх відносин, для цього є контррозвідка, для цього є інші відділи… Відповідь одна лише – це злочин проти держави Україна, якщо такі факти є. Ну а тут повинні допомагати ще й журналісти – давати розголос подібним ситуаціям”, – відзначив Шабовта.
Коментуючи можливу роль Ради національної безпеки і оборони, Шабовта зауважив, що РНБО не має контрольних функцій, адже її завдання – це збір матеріалів та розробка пропозицій щодо санкцій, а не нагляд за їх виконанням. Власне тому питання контролю за дотриманням санкційного законодавства входить до компетенції СБУ.
На думку юриста Дмитра Касьяненка, виявлені журналістами факти свідчать про необхідність проведення розслідування правоохоронними органами.
“Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських організацій, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи непрямої співпраці, у тому числі через документи, експертизи або “технічні обґрунтування”. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України. Якщо такі дозволи видані, це дає підстави говорити про обхід санкцій та продовження фактичної взаємодії з рф”, – роз’яснив адвокат Дмитро Касьяненко.
Згідно з його словами, дії колишніх посадовців Державіаслужби можуть кваліфікуватись за ст. 111-2 КК України (пособництво державі-агресору), якщо буде виявлений умисел та реальна допомога країні агресору, ст. 364 КК України (зловживання владою), за умови, що рішення ухвалювалося всупереч інтересам Державіаслужби, ст. 367 КК України (службова недбалість), якщо посадовці “не перевірили” санкційні обмеження та процедури.
Тож у ситуації з рішеннями, до яких був причетний Ігор Зелінський, логічним та необхідним кроком виглядає комплексна їхня перевірка з боку Служби безпеки України. Оскільки мова йде не лише про правову оцінку окремих управлінських дій, а й про встановлення того, чи могли вони заподіяти шкоду державним інтересам України в умовах повномасштабної війни та санкційного протистояння росії.