Керівниця-розпорядниця МВФ Крісталіна Георгієва проголосила, що Україна має потенціал стати “економічним тигром Європи”, але для цього слід відмовитися від дотування електроенергії та опалення. Фахівець Юрій Корольчук роз’яснив, що це може означати для громадян України.
Керівниця-розпорядниця МВФ Крісталіна Георгієва 20 січня в кулуарах Давосу висловила думку, що Україна спроможна перетворитися на “економічного тигра Європи”, проте для цього необхідно активізувати зміни та поступово припинити дотації на електроенергію та теплопостачання. Вона також акцентувала увагу на важливості більш справедливого розподілу податкового навантаження, усунення перешкод для приватного сектора, вирішення проблеми нестачі робочої сили та прискорення вступу до ЄС як основного стимулу для економічного піднесення.
Як це вплине на українців у реальності, і чи наважиться країна під час активної фази воєнних дій припинити дотування, УНН обговорили із співзасновником Інституту енергетичних стратегій, аналітиком Юрієм Корольчуком.
Субсидії, податки, робоча сила: що конкретно МВФ вимагає від України після війни
Георгієва згадувала про відміну дотацій та електроенергію і тепло в Давосі під час обговорення “Україна: на лінії вогню майбутнього”, організованого Фондом Віктора Пінчука в рамках Всесвітнього економічного форуму.
Вона виділила серед основних невирішених завдань держави енергетичні та комунальні субсидії. Електроенергія та тепло досі частково дотуються, і, за її словами, від цього потрібно поступово відходити, враховуючи стан державних фінансів. Разом з тим, на думку голови МВФ, Україні слід працювати над більш справедливим розподілом податкового тягаря, хоч це й непросто.
Крісталіна Георгієва підкреслила думку прикладом Болгарії: там після краху комунізму ейфорію швидко змінила сувора реальність, а відновлення економіки вимагало складних рішень і жертв.
Окремо посадовиця відзначила, що офіційному Києву слід ліквідувати перепони для розвитку приватного підприємництва.
Найбільш важливими чинниками Георгієва назвала безпеку і наявність трудових ресурсів. Більше того: за її словами, під час недавньої зустрічі з бізнесом у Києві частина підприємців підняла питання доступу до кадрів навіть вище за питання безпеки. МВФ, за її словами, готовий допомагати у практичних аспектах: стимулюванні повернення українців додому, зменшенні структурного безробіття та інтеграції ветеранів у ринок праці.
Завершила директорка-розпорядниця МВФ емоційним закликом “повірити в себе як у тигра” і виявляти впевненість щодня: уникати внутрішніх розбіжностей і викорінити корупцію. Тоді, на її думку, успіх буде можливим, хоча шлях буде тернистим.
Сигнал від МВФ: субсидії як політичний індикатор післявоєнної економіки
Співзасновник Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук пояснює: заява директорки-розпорядниці МВФ Крісталіни Георгієвої про необхідність відмови від дотування електроенергії та газу для України прозвучала не як технічна рекомендація, а як однозначний політичний посил.
У розумінні Фонду це питання не лише про тарифи, а про перерозподіл бюджетного навантаження, зменшення соціальних витрат і зміну структури підтримки домогосподарств у найближчі роки.
Аналітик, коментуючи суть заяви, прямо зазначає: слова Георгієвої не випадкові та містять у собі конкретне повідомлення, адресоване не лише уряду, а й ширше: владі, уряду, наступному, президенту наступному, про те, що це потрібно припиняти.
Що саме розуміють під “субсидіюванням”
Перед тим, як почати розмову безпосередньо про гіпотетичну відміну дотування на енергетичні ресурси в Україні, експерт підкреслює.
Ключова плутанина в обговоренні субсидій полягає в тому, що в публічній площині цим словом називають і адресні житлові субсидії, і пільги, і механізми ПСО та різницю між ринковою ціною і тарифом для населення – говорить він.
Юрій Корольчук окреслює основне розуміння, яке, на його погляд, мала на увазі керівниця МВФ: в першу чергу йдеться про так звану цю різницю в тарифах.
Йдеться про ситуацію, коли є умовний ринковий тариф, і є тариф для населення, нижчий за нього
– зазначає він.
Експерт наводить показовий приклад:
Коли є нібито ринковий тариф на газ 12 тисяч гривень і той тариф, який платить українець 8 тисяч гривень. Відповідно, оця різниця 4 тисячі гривень, їх “Нафтогаз України” і оплачує
– пояснює Корольчук.
Подібну логіку, за його словами, використовують і до електроенергії:
Є нібито якась реальна ціна, вища, а є ота пільгова ціна
– диференціює Корольчук.
Перехресне субсидіювання: масштаби зменшились, але тема не зникла
Важливий момент: навіть якщо дотування зменшилося в порівнянні з довоєнними періодами, це не означає, що МВФ припинить тиснути на Україну з цього питання.
Аналітик у розмові з УНН нагадує, що 10 – 15 років тому перехресне субсидіювання становило близько 4 млрд доларів по ринку в Україні. Нині ж, за його оцінкою, обсяг менший: йдеться про максимум 2 млрд доларів.
Окремо Корольчук наголошує, що у внутрішньому розумінні МВФ дотування може включати ширший перелік: у тому числі також і субсидії, і пільги та адресні житлові субсидії.
Європейський парадокс: їм можна, нам – ні
Співзасновник Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук стверджує: в Європі уряди мають право надавати своїм громадянам пільги і субсидії. Але в Україні це має всі шанси не спрацювати.
Для ілюстрації він наводить приклад Франції.
У них 30 млрд євро пішло на дотації для ринку електроенергії та газу. Крім того, приблизно 10 млрд євро пішло на населення
– ілюструє ситуацію Корольчук.
Ще один показовий кейс, який він згадує, це приклад Польщі.
У них є вугільний сектор дуже великий і Європа їх “тисне”. А поляки стоять до останнього, при цьому дотують цю вугільну галузь і дають підтримку домогосподарствам, які опалюють житло вугіллям
– говорить експерт у галузі енергетики.
У підсумку Корольчук спростовує популярний міф про так званий “чистий ринок”
Немає цієї ринкової ціни, про яку нам часто говорять. Ну, немає
– підкреслює він.
На що МВФ реально тиснутиме: ПСО, пільги, коло отримувачів
З точки зору експерта, тиск Фонду буде спрямований у два напрямки:
- Перший – це згортання перехресного дотування (різниці між тарифом і ринком).
- Другий – скорочення кількості отримувачів субсидій і пільг. Юрій Корольчук прямо прогнозує:
МВФ буде тиснути, щоб відмовлялися від перехресного дотування та скорочували далі отримувачів пільг і отримувачів субсидій. У цьому контексті він актуалізує досвід 2015 – 2016 років, коли 7,5 мільйонів домогосподарств отримували субсидії, після чого кількість одержувачів поступово зменшували
– каже він.
Втім, післявоєнна соціальна реальність, за оцінкою співрозмовника УНН, може працювати у зворотному напрямку. Юрій Корольчук припускає, що навіть якщо зараз 3,5 мільйони українців отримують субсидії і пільги, то через кілька років додасться ще мільйонів 2 людей, які потребуватимуть подібної підтримки. Причина – збільшення кількості ветеранів та людей з інвалідністю. Тому, на його думку, урізання дотування для нашої країни неминуче.
Найбільш жорстка частина прогнозу експерта стосується саме військових і ветеранів. Юрій Корольчук називає це прямим сенсом заяви Георгієвої.
Це посил стосовно військових… ветеранів, інвалідів. Це питання буде жорстко актуалізуватися однозначно
– підкреслює експерт у галузі енергетики.
Фіскальний ефект: коли легше кошторису, але соціальна проблема не зникає
На запитання про реальний бюджетний ефект співрозмовник УНН відповідає обережно.
Мені важко сказати. Однак визнає це буде менше навантаження на бюджет
– каже він.
За його логікою, вивільнені кошти держава зможе перенаправляти на інші цілі. Водночас він наголошує на ризику соціальної напруги.
Проблема соціального ніколи не зникне, а в разі урізання підтримки може породити армію тих, хто стоятиме в черзі за соціальними продуктами – ділиться побоюваннями співзасновник Інституту енергетичних стратегій.
І тут з’являється ще один неприємний для держави нюанс: навіть якщо в Європі є відповідальний бізнес та фонди, то в Україні джерела фінансування соціальної підтримки обмежені, а волонтерські фонди не можуть замінити державу в довгій перспективі.
Деградація і відсутність відбудови як “вузьке горло” енергосектору
Окремо Юрій Корольчук у розмові торкається того, що тарифна дискусія відбувається на тлі деградації енергосистеми через удари рф. Експерт описує ситуацію як втрату здатності до регенерації. Адже система фактично деградувала та вже не буде такою, як була до війни.
Його прогноз щодо межі відновлення звучить песимістично.
У кращому випадку десь на відсотків 70 потрібно сподіватися на відновлення, не більше. При цьому проблема не лише у війні, а й у фінансуванні. Просто взагалі навіть не дають гроші на це
– ділиться своїм поглядом на проблему експерт.
Чи вирішать тарифи проблему інвестицій у енергосектор
Юрій Корольчук, заглиблюючись у проблему тарифів та дотування, визнає: тарифи на тепло і воду занижені й повинні бути вищими.
Але щодо електроенергії звучить складніша позиція. Експерт наводить приклад розрахунку для атомної генерації.
Чинний тариф становить 4 гривні 32 копійки, а собівартість – гривень 50. І цього вистачає, щоб утримувати свою компанію
– каже він.
Питання інше: в інвестиціях і розвитку. Експерт переконаний: якщо компанія хоче будувати нові блоки, тоді тариф має бути вищим. Але тут Юрій Корольчук робить принципове застереження: підвищення тарифів під обіцянки відремонтовувати енергосистему нереалістичні.
Зараз, якщо збиратимуть, гроші, це буде брехня. Ніхто в світі коштом тарифів нічого ніколи не будував. Це завжди інвестиції. Тариф, за цією логікою, може повертати вкладення поступово, але не замінює стартового капіталу
– наголошує експерт.
Щоб продемонструвати, як в Україні працюють ринкові механізми, співзасновник Інституту енергетичних стратегій згадує “зелений тариф”, який, на його думку, мав би бути заморожений на час війни.
Далі він пропонує перевірку реальністю: виробники мали б вийти на ринок і спробувати продати електроенергію в умовах ринку, де у пікові сонячні години ціна може різко падати. Цей пасаж у коментарі звучить як критика подвійних стандартів у регулюванні: грошей немає, але на зелений тариф гроші є.
Тарифна тема як тест на зрілість держави
Юрій Корольчук підкреслює: заява Георгієвої, якщо читати її через призму озвучених аргументів, стає частиною майбутнього великого торгу: між фіскальною дисципліною та соціальною стабільністю, між вимогами кредиторів і реальністю суспільства, яке виходитиме з війни з іншою структурою ризиків і вразливості.
Скорочення дотування у трактуванні МВФ, ймовірно, буде не одноразовим рішенням, а довгим процесом зі скороченням перехресних механізмів і переглядом пільг. Проблема в тому, що соціальне не зникає за наказом кредитора, а деградована енергосистема не відновлюється сама по собі.
Україні доведеться одночасно шукати інвестиції в інфраструктуру, перезбирати соціальну підтримку і витримувати зовнішній тиск.
Контекст
Зауважимо, що в межах EFF уряд зобов’язувався підготувати дорожню карту поступової лібералізації ринків газу та електроенергії протягом шести місяців після завершення воєнного стану, з обмеженим у часі планом впровадження вже після його скасування.
Ця дорожня карта є частиною Плану ЄС – Україна і включає реформу спецобов’язків (ПСО), поступове підвищення тарифів або зміну методології тарифоутворення, механізми розв’язання боргової проблеми, а також комплексний захист найбільш вразливих домогосподарств. Окремо МВФ в середині 2025 року вказував, що тарифи на газ і електроенергію для населення покривають приблизно половину ринкової ціни.
Наприкінці минулого року Україна та МВФ також досягли домовленості на рівні персоналу (SLA) щодо нової 4-річної програми. За словами директорки з комунікацій МВФ Джулії Козак, розгляд цієї програми радою директорів теоретично можливий у лютому цього року.