Вшановуючи сержанта Віталія Шеліха (позивні «Дєд» і «Батя») Хвилина мовчання 31.03.2026 09:00 Укрінформ Не уявляв себе без праці на землі
Віталій з’явився на світ 7 листопада 1965 року в селі Капустинці, що на Київщині. Закінчивши школу, проходив строкову службу у війську. Згодом утворив родину та влаштувався у Переяславі на Київщині.
Спочатку працював шофером на місцевій швейній фабриці, а після розвалу СРСР – на різних приватних структурах. Зі слів дружини Лідії, дуже полюбляв працювати на землі.
"Вітя без землі не міг, скільки його знаю, копався на грядках. Приїздив до мами в село, і все на світі їй робив: потрібно яблук на варення покришити – сідав і кришив. Город насадити, прополоти – брався і полов. З нього навіть жартували: що то за чоловік, що часник садить, але він не зважав. У нього все в руках ладилось – працьовитий був", – повідала дружина.
У 2014 році Віталій добровільно зголосився в АТО. Півтора року був снайпером, отримав медалі «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, «Захиснику Вітчизни», відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції» і нагрудний знак «Знак пошани» від Міністерства оборони.
З початком повномасштабної війни знову пішов добровольцем 26 лютого 2022 року. Мав намір повернутися до побратимів із 95-ї десантно-штурмової бригади, але його не взяли через вік. Тоді чоловік влаштувався до іншої бригади на посаду механіка-водія інженерно-саперної роти.
"Батько був фізично міцним, витривалим, мав міцне здоров’я. Під час військової підготовки він випереджав молодих", – діляться сини Олексій та Ярослав.
Під час служби Віталій постійно підтримував зв’язок із рідними. Зі слів дружини, любив робити несподіванки: не попереджав про приїзд у відпустку.
17 березня 2024 року дружина зібрала Віталію передачу. Жінка пригадує, що напередодні він телефонував декілька разів, просив вибачення за образи, яких міг їй заподіяти.
"18 березня я так чекала на його дзвінок, на привітання. Як мені було тривожно на душі, Боже, не вимовити, що зі мною діялось", – згадує пані Лідія.
Саме у той день Віталій Шеліх помер. Це сталося під час виконання бойового завдання поблизу села Терни на Донеччині – підрозділ опинився під вогонь із РСЗВ "Град". Поранення виявилися смертельними – побратими згодом говорили рідним, що Віталій загинув одразу.
"З тих пір, що б я не робила, всі думки про нього, в нашій сім’ї всі розмови про нього", – говорить дружина бійця.
Віталія Шеліха поховали у Переяславі.
Вічна шана Оборонцеві!
Фото з родинної збірки
За відомостями Переяславської міської ради, Переяслав.City, клопотання про надання звання Героя України
Створено Українським національним агентством Укрінформ разом із Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Київщина Війна з Росією Хвилина мовчання