Вшанування пам’яті поета, старшини запасу Олександра Бережного Загальнонаціональна хвилина мовчання 28.12.2025 09:00 Укрінформ З самого початку повномасштабної війни зголосився добровольцем на передову та створював поезії в траншеях
Олександр Бережний проживав у Жовтих Водах на Дніпропетровщині. Був учасником козацького об’єднання, обранцем міськради VII скликання, очільником літературної студії «Горицвіт». Щирий патріот своєї країни, зразковий сім’янин, вірний і сумлінний товариш і співробітник. З вересня місяця 2020 року працював стрільцем третього розряду у стрілецькій групі станції П’ятихатки-Стикова Криворізького підрозділу воєнізованої охорони регіональної філії «Придніпровська залізниця».
У перший день широкомасштабного вторгнення РФ добровільно з’явився до військкомату і був мобілізований. Ніс службу в підрозділі 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону Збройних Сил України.
Свій 57-й день народження 7 березня 2022 року зустрів зі зброєю в руках. Смертю хоробрих поліг 4 травня під час бойового завдання поблизу Старого Салтова на Харківщині, де велися інтенсивні бої. Цей населений пункт наші воїни визволили наприкінці квітня, але супротивник безупинно його обстрілював.
Олександр з’явився на світ у 1965 році в селі Красний Луг П'ятихатського району Дніпропетровської області. Здобував освіту у школі села Пальмирівка, згодом – у Дніпропетровському коледжі автоматики та телемеханіки. У 1984 році був покликаний на термінову військову службу, пройшов шлях від солдата до головного сержанта.
У 1987 році вступив до Дніпропетровського національного університету, тоді ж змінив місце проживання на Жовті Води. Працював на підприємстві «Електрон» та муніципальному підприємстві житлового ремонтно-експлуатаційного управління.
Олександр був обдарованою особистістю. Своє бачення світу та людей, власні плани і надії, свою громадянську позицію висловлював у віршах, котрі почав складати ще з юних років, – кажуть про оборонця Лариса Ізмоденова й Олена Кушнерук.
Випущені друком збірки Олександра Бережного – це міркування про минуле України, наше сьогодення, славетних козаків, особисті філософські погляди, ліричні мотиви. Особливу роль у поезіях митця відіграє його рідне місто. Автор відтворює словами світлий образ землі предків, сивочолих козаків, неповторну природу і співучу українську мову.
Чотири поетичні книги Олександра Бережного, повість та спільна збірка, створена у співпраці з дружиною Світланою, «Кольорове світло» здобули звання лауреатів загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання». Чоловік був ініціатором і засновником першого поетичного змагання у Жовтих Водах «Молодий Горицвіт». Пісні на його тексти звучали практично на кожному міському святі.
Дружина Світлана так згадує про себе та чоловіка в день повномасштабного вторгнення РФ: «24 лютого ми прокинулись як завжди. Я поїхала на роботу, а у нього був вихідний. Коли їхала до школи, довідалась, що почалася війна. Я миттєво зателефонувала чоловікові, а він каже, що зайнятий у справах. Я дивуюся, чого це він зайнятий, якщо вихідний. Виявляється, він зважився йти добровольцем».
За дві години пані Світлана дізналася, що Олександр вже у військкоматі та очікує на відправлення. «Доля подарувала нам небагато часу, і я встигла годину побути з коханим. Підвезла йому речі, тому що він нічого з собою не взяв. Це була остання наша зустріч», – поділилася жінка.
«Старшина запасу Бережний Олександр був дивовижною, надзвичайно позитивною людиною. У перший день широкомасштабної російської агресії на територію України, разом з іншими героями з Жовтих Вод, не чекаючи на виклик і повістку для проходження військової служби за мобілізацією, прибув до центру комплектування», – розповів начальник четвертого відділу Кам'янського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Олег Бояринцев.
Зі слів дружини, Олександр передбачав, що буде повномасштабна війна. Упродовж її початкових місяців постійно перебував у районі воєнних дій.
«24 лютого увечері їх забрали, а вже вночі відбувся перший бій. Я і вдень, і вночі не відходила від телефону, чекала дзвінка, всі дні переплутались. Були переписки, особливо вночі, коли йому не дозволяли спати. І щоб не заснути, він мені писав, я завжди відповідала, чи то о першій ночі, чи о третій», – пригадує пані Світлана.
4 травня 2022 року бригада, в якій служив поет, вирушила штурмувати території, щоб стримати ворога. Перед боєм, приблизно о 10 ранку, Олександр зателефонував дружині і пообіцяв: якщо все складеться добре – зателефонує ввечері. Бригада відкинула ворога, проте у БТР влучив ворожий снаряд. Молодого побратима полум’я поглинуло повністю, а Олександра встигли витягнути. Проте ушкодження виявилися смертельними.
Навіть в окопах Олександр Бережний складав вірші. Цю збірку оборонець-поет присвятив дружині. Написав: «Моїй любій дружині, моєму сонечку, вірші з-під обстрілів, Харків. Він і вона».
8 травня чоловіка поховали у Жовтих Водах.
Олександр Бережний завжди вірив, що все буде Україна!
Вічна шана Захисникові!
Фото з родинного архіву та сайту «ДніпроКультура»
За відомостями Укрзалізниця, сайт «ДніпроКультура», Жовті Води.City
Пам'ять Війна Війна з Росією Поет Хвилина мовчання