Вшановуючи молодшого сержанта Антона Бондаренка (позивний «Бандерас») Хвилина мовчання 21.01.2026 09:00 Укрінформ Його очікувала наукова діяльність та активне освітнє життя, але все відібрала війна
Він цитував латинських класиків в оригіналі, розумівся на нюансах французької філософії, прагнув звільнити рідну мову від нашарувань русифікації та міг би створити чимало книг про забутих українських класиків. Міг би, та не встиг. Антон змушений був призупинити свою просвітницьку роботу, пішов боронити Україну у лавах 13-ї бригади оперативного призначення «Хартія». 15 вересня 2025 року юнак поліг на Харківщині. Йому виповнилося лише 26 років.
На випускника київського ліцею №155 та КНУ імені Тараса Шевченка Антона Бондаренка чекала чудова наукова стезя. Він завершив навчальну програму «Класична філологія та західноєвропейська мова» на кафедрі загального мовознавства, класичної філології та новогрецької мови. З 2019 року вивчав філологію у французькому Університеті Лотарингії. У 2022 році він повернувся до КНУ магістром на програму «Класична філологія та західноєвропейська мова». Педагоги згадують надзвичайно талановитого юнака, який володів кількома мовами, започаткував власний ютуб-канал з промовистою назвою «Освітарня», записав для радіо майже 30 аудіовипусків з роз’ясненням автентично українських слів — тих, які ми втратили через русифікацію.
Завдяки своїй спеціалізації та пристрасті Антон став відомим у перекладацьких колах. Його часто запрошували французькі телевізійні репортери бути для них фіксером – тією людиною, яка допомагає не тільки з перекладом, але і з консультаціями та організацією логістики у пошуках інформації та контактів. Згодом вони підрахують, що Антон допоміг їм створити понад 50 репортажів, з яких світ дізнавався про ситуацію в Україні під час повномасштабної війни.
У перші, найбільш трагічні для столичної агломерації дні, коли частина області зазнавала постійних обстрілів та була окупована, Антон став одним із тих, хто допомагав евакуювати мешканців з Бучі та Ірпеня.
«…вивозь евакуйованих людей з Ірпеня та Бучі від Академмістечка туди, куди вони попросять. У нас на це немає сил і часу. Вони розгублені, налякані, часто без будь-яких речей. І нам дуже треба, щоб ті люди не накопичувалися на точці вивантаження, а відразу потрапляли до родичів, друзів, в лікарні, на вокзал… Щовечора Антон телефонував чи писав мені і доповідав, скільки, кого і куди він відвіз. Тому, якщо ви з Ірпеня чи околиць і в лютому-березні 2022 року вас з «Академу» підвозив юний чорнявий хлопчина на золотистій Honda Civic, знайте – це був Антон Бондаренко», – ділиться спогадами про свого товариша у той період науковець, волонтер, а зараз військовослужбовець Антон Сененко.
Але цього всього для відчуття своєї користі у тяжкі для країни часи юнакові було недостатньо. І у 2024 році, успішно отримавши диплом магістра, він добровільно пішов на фронт. У 13-й бригаді НГУ «Хартія» Антон став т.в.о. головного сержанта роти, де служили іноземці. Знання мов допомагало у комунікації з ними. Командири побачили в юнакові лідерські якості та відправили на навчання до Британії. Після повернення він фактично виконував обов’язки головного сержанта-українця колумбійської роти підрозділу.
«"Бандерас", безперечно, був закоханий у свою справу та вміло захоплював своєю енергією усіх навколо. Я нечасто був так вражений у житті. Адже "Бандерас" повністю віддав себе військовій службі на найнебезпечнішій та найскладнішій професії – піхотинця. Не в управлінні, не перекладачем, а справжнім воїном», – зазначив журналіст Юрій Бутусов, якому випало служити разом з Антоном.
«Він ставився до своїх підлеглих справедливо і уважно, знав проблеми кожного і намагався допомогти, – згадував побратим «Кордова». Він не залишався осторонь – він був із людьми. Постійно навчався сам, тренував бійців, підтримував кожного, хто потребував допомоги. Його приклад був скромним, але дуже потужним», – згадують Антона у бригаді.
Навіть «на нулі» Антон залишався просвітником. Побратими у меморіальних дописах в соцмережах розповідають про спільні часи на передовій та «філологічні дискусії», що велися між бойовими завданнями.
Одного вечора в наметі виникла суперечка: як українською назвати барбера? — Голяр! — впевнено відповів Антон. Тоді ніхто не повірив, навіть глузували, казали, що вигадав на ходу. Загартовані воїни стояли на своєму, а в Антона не було під рукою інтернету, щоб довести свою правоту. Лише через рік після тієї суперечки один із його друзів, проїжджаючи центром Києва, побачив вивіску «Голярня». Хотів сфотографувати й надіслати Антону — мовляв, ти переміг, друже! Але надсилати вже не було кому…
«Голярня», «полигачі», «патякати», «некукібниця» — він насолоджувався автентичними українськими словами і дарував їх іншим.
15 вересня 2025 року під час бойової операції на Харківському напрямку «Бандерас» зник безвісти. Евакуювати тіло полеглого героя з місця, де ворожі дрони чергують майже цілодобово, вдалося лише через декілька тижнів. У листопаді ж тест ДНК підтвердив, що Антон загинув від прямого влучання ворожого дрона. Поховали Героя на Національному військовому меморіальному цвинтарі на Київщині.
«Ти прожив коротке, але дуже яскраве і насичене життя, запалюючи серця і душі. Це, блін, несправедливо, що ти пішов у кращий світ і покинув нас усіх тут без роз’яснення інших маловідомих слів, які, можливо, тепер і не буде кому вже пояснювати», – написав Сененко.
У «Хартії» «Бандераса» часто згадують з великою скорботою та пошаною до його життєвого подвигу. Його військова справа живе. В одній з наступних штурмових операцій колумбійська рота «Хартії» знищила ротний опорний пункт російських окупантів. Бійці, яких відбирав і тренував Антон, проявили себе відважно та стійко.
Вічна памʼять звитяжному Воїну!
Фото: Фейсбук-сторінка Антон Бондаренко
За матеріалами: 13-та бригада НГУ «Хартія», Фейсбук-сторінка Юрій Бутусов та Фейсбук-сторінка Антон Сененко
Підготовано Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання