“`html
Вшанування пам’яті капітана Миколи Христоріза Загальнонаціональна хвилина мовчання 20.03.2026 09:00 Укрінформ Завершив військовий заклад освіти, воював в АТО/ООС, був відповідальним офіцером у лавах української армії
Микола з’явився на світ 17 лютого 1995 року в населеному пункті Маньківка, що на Черкащині.
Школу закінчив із золотою відзнакою. В період навчання був сумлінним учнем та вірним побратимом.
У 2012 році Микола поступив до військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка на факультет «Політологія». Завзятість юнака знову проявилася – він отримав диплом із відзнакою.
Після закінчення університету проходив військову підготовку на Яворівському полігоні, що знаходиться у Львівській області.
Паралельно навчався в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини на факультеті «Іноземна мова». Мав знання англійської та німецької мов, плекав надію стати викладачем іноземних мов у вищому військовому навчальному закладі.
Початком була посада офіцера відділення морально-психологічного забезпечення. Підрозділи в/ч А4267, де він ніс службу, виконували бойові задачі на Луганщині.
У серпні 2018 року Миколі було присвоєно звання старшого лейтенанта та призначено заступником командира батареї протитанкових керованих ракет з морально-психологічного забезпечення.
Він безпосередньо приймав участь в Операції Об'єднаних сил на сході нашої держави протягом чотирьох періодів: з 25 серпня 2017 року по 24 квітня 2018 року; з 7 жовтня 2018 року по 6 червня 2019 року; з 19 листопада 2019 року по 11 липня 2020 року та з 23 лютого по 3 листопада у 2021 році.
Коли почалася повномасштабна російсько-українська війна, Микола продовжив захищати рідну землю: пройшов важкими шляхами війни Київщини, Запорізької та Донецької областей.
В останній день лютого 2023 року офіцера було призначено заступником командира гірсько-штурмової роти. Влітку його перевели до військової частини А4947 на посаду заступника командира роти.
Як офіцер групи психологічного супроводу та відновлення з 19 листопада по 20 грудня 2023 року перебував у Чехії. Після повернення став командиром піхотної роти.
У жовтні 2024 року Миколі Христорізу надали звання капітана. У наступному місяці його було призначено командиром стрілецької роти військової частини А4808. Разом із побратимами він обороняв країну переважно на Донеччині.
Під час служби отримав знак пошани та медаль «За участь в антитерористичній операції», подяку за старанність, високий професіоналізм, зразкову військову дисципліну, сумлінне виконання бойових завдань у складі сил АТО/ООС на території Донецької та Луганської областей, медаль «10 років бездоганної служби».
Також отримав подяку від командувача оперативного угруповання військ «Таврія» за наполегливість, обґрунтовану ініціативу, ретельне виконання службових обов’язків під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації. У 2024 році нагороджений медаллю «За службу Україні».
14 липня 2025 року капітан здійснював бойове завдання поблизу населеного пункту Воскресенка, що у Волноваському районі. Українські воїни штурмували ворога по лісосмузі «Холодильник 6». Саме тоді командир 5-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А4808 Микола Христоріз отримав смертельні поранення.
«Гіркі сльози, нестерпний біль, клята війна… Сьогодні наш навчальний заклад огорнула страшна новина. Віддавши життя за Україну, загинув випускник Маньківського НВК 2012 року, син нашої дорогої колеги, Віри Миколаївни, чудовий юнак Христоріз Микола Васильович, – зазначено у повідомленні Маньківської гімназії у Фейсбуці. – Ми втратили не просто випускника — ми втратили Героя. Він був чудовим другом, відповідальним учнем, відвертим та світлим юнаком, котрий присвятив своє життя військовій справі. З відзнакою завершив школу та університет. З перших днів став на захист рідної землі.
Його життя обірвалося надто рано, однак приклад відваги, самопожертви та любові до рідної землі назавжди залишиться в наших серцях.
Схиляємо голови перед його подвигом. Вічна пам’ять і слава Герою! Висловлюємо щирі співчуття родині, що втратила єдиного сина, надію та підтримку».
Таїса Роєнко підкреслила, що колектив відділення медико-соціальних послуг мав за честь працювати з Миколою під час реабілітації після травми. «Це були чудові дні спілкування, жартів, серйозних розмов та чаювання, – поділилася жінка. – Він пригощав своєю улюбленою халвою, кисленькими жуйчиками і дарував дитячу щиру посмішку. Ми чули його розмови з побратимами, як давав поради щодо ведення документації, їхні армійські невинні жарти та комічні незадоволення, що домашня заправка до борщу – це ще не борщ, а треба картоплю ще чистити до неї».
Добрий, привітний, усміхнений, витривалий, завзятий – таким ми будемо його пам'ятати, кажуть знайомі про захисника з Черкащини. Таїса Роєнко додала: «Він завжди говорив, що мати в домі головна і не зробити те, що вона задумала нереально. Він, як і всі діти, не любив працювати на городі, однак це робив, тому що, посміхаючись, говорив «ви не знаєте мою маму». Дуже багато теплих спогадів ми маємо про Колю».
Альона Хован зауважила, що вісім років життя Микола присвятив обороні своєї країни, своїм побратимам, яких він не покинув, і подякувала батькам за сина.
В останню путь захисника провели в селі Русалівка, що в Уманському районі 21 липня 2025 року.
На інтернет-сторінці Президента України зареєстрована петиція щодо нагородження (посмертно) капітана Миколи Христоріза званням Героя України. «Він справжній син України, чиє серце належало їй, чесний, рішучий, хоробрий, вірний присязі, своїм побратимам, державі. Його рішення — служити Батьківщині зі зброєю в руках — було обдуманим, патріотичним і глибоко особистим, – зазначено у зверненні.
Незважаючи на постійну небезпеку, важкий тягар випробувань та труднощів, Микола залишався непохитним. Його вдача — втілення справедливості, чесності, братерства. Своїм відношенням до виконання військового обов’язку він є прикладом справжнього героїзму, сили духу, взірцем безкорисливого служіння Україні. Присутність Миколи була підтримкою для бойових товаришів, а служба — зразком».
Слава і шана Оборонцю!
Валентина Кащенко
Фото: Маньківський НВК "ЗЗСО І-ІІІ ступенів-гімназія", Фейсбук-сторінка Andzhelika Lubimova, Фейсбук-сторінка Олександр Сова, Маньківська громада
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Черкаська область Пам'ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання “`