Вшановуючи гранатометника Едуарда Олійника (позивний «Вікінг») Загальнонаціональна хвилина мовчання 16.03.2026 09:00 Укрінформ Герою з Переяслава назавжди 28 років
Едуард з’явився на світ 5 жовтня 1996 року в Переяславі, що на Київщині.
З малих років займався спортом, був лідером футбольної команди.
«У шкільні роки ми були спортивними та енергійними, відвідували футбол, баскетбол і різноманітні спортивні змагання», – згадує брат Назар.
По закінченню школи Едуард отримав фах кухаря-кондитера в місцевому професійному училищі, адже плекав надію стати кухарем на судні. Пізніше навчався у Київському національному університеті культури і мистецтв за напрямом «готельно-ресторанна справа».
Юнак цікавився віруваннями пращурів і скандинавською міфологією, захоплювався відвагою вікінгів і філософією почесної кончини в битві. Займався боями без правил. Трудився керівником охорони.
У своє 27-річчя – 5 жовтня 2023 року – Едуард усвідомлено прийшов до військкомату. Офіційно став частиною Збройних сил 2 листопада: став солдатом 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного і отримав позивний «Вікінг». Ніс службу матросом, гранатометником 1-го взводу розвідувального відділу розвідувального взводу 1-го батальйону морської піхоти в/ч А4765.
«Вікінг» брав участь у бойових зіткненнях на території Херсонської та Донецької областей: боронив село Кринки, Краматорськ і Покровськ.
За подвиги на Покровському напрямку воїна відзначили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Однак він не встиг особисто прийняти нагороду.
Едуард Олійник прийняв свій останній бій біля міста Родинське Покровського району Донецької області 27 липня 2025 року. Тоді троє бійців розвідувальної групи потрапили під ворожий вогонь. Та навіть після тяжкого поранення Едуард не здався. До останнього подиху він відстрілювався, прагнучи дістати рацію, аби попередити товаришів про засідку. «Вікінг» поліг зі зброєю в руках.
«Це була надзвичайно сильна духом людина. Він був відданим товаришем, який стояв на захисті, боронив нашу землю, дуже турбувався про рідних і близьких. Таких людей небагато. Відходять, на жаль, кращі. У наших серцях він з нами навіки. Ми його любимо і пам’ятаємо», – говорить побратим Анатолій Кулик, який був із «Вікінгом» в останньому бою та вижив тоді єдиний з групи.
Дівчина Едуарда Анастасія назвала його найкращим чоловіком. «Мій коханий, я назавжди закарбую тебе таким усміхненим, сміливим, життєрадісним, сповненим прагнень і планів на майбутнє…» – написала вона в соцмережі.
Класний керівник Едуарда Валентина Одинець розповідає, що це неначе її учня характеризував Володимир Винниченко: «Це був справжній шибайголова. Спокій був його супротивником, з яким він воював повсякчас».
«Однокласники насамперед згадують його веселу вдачу, жартівливість і здатність товаришувати. Для мене він залишиться невеличкою дитиною із завихреним чубчиком, дуже модною тоді зачіскою-хвостиком і з великою мрією стати коком на кораблі далекого плавання», – зауважує пані Валентина.
Церемонія прощання з Едуардом Олійником відбулася 6 серпня 2025 року в Переяславі. Поховали воїна на Заальтицькому цвинтарі.
«Едуард виріс у вільній, незалежній Україні. Він не знав і не хотів знати іншої країни. І коли настала лиха година випробувань, коли навіжений сусід вирішив, що нам, українцям, немає місця на дарованій Богом землі, що немає права на існування наша мова, наша культура, наш народ, він не вагався і став на захист України та всіх нас», – промовив представник РТЦК Олександр Молоткін.
Указом Президента України від 28 жовтня 2025 року «За особисту відвагу і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Едуарда Олійника удостоїли орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно).
26 грудня 2025 року на фасаді гімназії №2 в Переяславі, випускником якої він був, відкрили меморіальну таблицю на його честь. На відкритті були найближчі люди полеглого воїна – мама Юлія, брат Назар і тітка Руслана.
Слава Герою!
Валентина Кащенко
Фото із соціальних мереж, Переяславської міської територіальної громади та Переяслав.City
За матеріалами Переяславської міської територіальної громади
Створено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Війна з Росією Загальнонаціональна хвилина мовчання