Памʼяті альпініста, парамедика Володимира Василишина (позивний «Веселий») Мить мовчання 02.02.2026 09:00 Укрінформ Був провідником, обожнював гори, планував здійснити сходження на восьмитисячник
Володимир з’явився на світ 8 грудня 1992 року у Яремче на Івано-Франківщині. Активно займався альпінізмом, був знаним туристичним гідом, рятівником і скайранером. Безмежно любив гори — підкорив чимало вершин. Належав до числа тімлідерів туристичного клубу "Кулуар", де за 11 років очолив і провів у мандрівки 46 туристичних груп.
У свій перший похід юнак відправився з рідними, коли йому виповнилося 5 років.
«Подальша, усвідомлена мандрівка була вже у 10 років, це була подорож першої категорії з пішохідного туризму. Відтоді виникла пристрасть і справа, яка дарує лише насолоду», – зазначав сам Володимир. Згодом він здобув звання кандидата в майстри спорту зі спортивного туризму, став переможцем України зі спортивного туризму. Здолав вершини Казбек (5033 м), Монблан (4810 м) та Маттергорн (4478 м).
«Вова відкривав людям чарівний світ гір і сам мріяв про 8000 – мав на меті піднятися на Манаслу. Він знав, як проживати це життя. Навіть неподалік фронту продовжував бігати та за нагоди виїздити на трейли або в гори», – говориться у повідомленні клубу Кuluar.
«Він завжди мав ретельно підібрану аптечку, чітко розплановане спорядження, він глибоко відчував характер учасників групи, як знайти до кожного підхід, з ким слід бути строгішим, а кого навпаки, – підтримати. Був тим ідеальним тімлідером, з яким було затишно, цікаво, можна було почерпнути багато знань», – розповідають друзі про Володимира.
До лав армії чоловік став на початку великої війни, адже інакше не міг. «Можливо зовсім не розсудливо чи нерозважливо прагнути їхати на війну, але що робити, якщо твоє майбутнє цілковито залежить від неї, ти не можеш жити, як існував до неї, ти не можеш планувати прийдешнє, поки вона триває, і загалом ти мало що можеш. …Війна, яка нікуди не поділася і не зникне, якщо нічого не робити», – так пояснював своє рішення Володимир.
Він служив парамедиком у 241-й окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ у званні сержанта. Свій позивний «Веселий» отримав завдяки надзвичайно життєрадісному характеру, невичерпній енергії, усмішці та оптимізму. Вирізнявся великим професіоналізмом, разом зі своєю командою врятував не один десяток воїнів.
«Він терпіти не міг бездіяльність і прагнув бути максимально корисним на фронті. Постійно навчався, їздив на курси військової медицини в інші держави, і закордонні колеги були вражені його бойовим досвідом», – відзначають товариші.
Тарас Поздній описує Володимира як людину дії: «Постійно сповнений позитивною енергією та усмішкою. Не дивлячись на обставини і як скрутно йому було особисто, – він завжди усміхався та підтримував інших. Ймовірно, саме тому і позивний у нього був – Веселий. Коли Вова керував групами – я знаю на 100%, що всі учасники будуть задоволені, а організаційні проблеми – вирішені. У нього була мета – піднятись на 8000, на Манаслу».
Володимир невпинно поглиблював свої знання і завжди хотів діяти. Навіть коли його частина була на відведенні, шукав шляхи, як бути корисним ближче до передової та рятувати побратимів.
«Вова як ніхто інший вмів жити і любив це життя. Навіть поблизу фронту він продовжував бігати кроси та підтримувати форму. А за нагоди – брав участь у трейлових змаганнях і демонстрував дуже гарні результати», – написав Тарас.
Володимир Василишин загинув 5 січня 2026 року на Запорізькому напрямку.
«5 січня, вранці, він зареєструвався для участі в Чемпіонаті України зі скі-альпінізму, який мав відбутися через декілька днів. Це мав бути його перший старт у цій дисципліні. Він дуже цього очікував і переживав, що зможе вийти лише на один забіг через службу. 5 січня, увечері, його ж командир сповістив, що Вова загинув…», – повідомили у Федерації альпінізму і скелелазіння України.
У 33-річного військового залишилися батько та дружина.
Вічна памʼять і шана Герою!
За матеріалами Суспільне. Івано-Франківськ, Кuluar
Фото з відкритих джерел
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання