Пам'яті актора, атлета, бійця Івана Кононенка (позивний «Конон») Загальна хвилина тиші 25.01.2026 09:00 Укрінформ Пішов з життя в ході битв у Курській області, майже рік лічився зниклим безвісти
Завжди йшов попереду. Завжди оберігав близьких. Завжди окриляв – все це говорять про Івана Кононенка ті, хто знав його особисто або в інтернет-мережах.
Іван з’явився на світ 26 липня 1983 року у Києві. Середню освіту здобув у школі №179 з поглибленим вивченням фізичної культури, де на заняттях він не просто робив нормативи, а перевищував їх. У 2000 році вступив відразу до двох вузів, проте вибрав факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України (колишній Національний аграрний університет- ред.). Під час навчання активно брав участь у наукових конференціях, завершив декілька наукових робіт з ветеринарної хірургії.
Одночасно Іван закінчив військову кафедру і здобув звання молодшого лейтенанта запасу (зв’язок), вільно володів англійською мовою. З 2004 року працював лікарем стаціонарного відділення в приватній ветеринарній клініці «Еквус», де рятував життя найбільш незахищеним – тваринам.
У 2008 році Іван отримав диплом магістра.
Але разом з тим, доля Івана була тісно пов’язана із творчістю і спортом. Він був членом команди легендарного Василя Вірастюка (важка атлетика і стронґмен), займався моржуванням, був призером та переможцем багатьох змагань: Ukraine Open 2006 Olimp Strongman (Київ, 2006), 2 місце «МоржФест» (2018), «Спорт для всіх» Голосіївського району (2019, 2020, 2021, 2022, численні 2-і та 3-і місця та медалі). Головним звершенням як спортсмена стала звитяга на Ukraine Open 2006 Olimp Strongman у Києві. Ця подія стала визначальною, після неї Івана запрошували на професійні турніри по всій державі.
А ще як фітнес-тренер чоловік проводив заняття в київських залах, де навчав початківців основним принципам. У соцмережах вів відомі сторінки, де публікував доступні й ефективні вправи «з тим, що є під рукою» – гантелями з пляшок, поперечинами з гілок, саморобними штангами.
Крім того, Іван пройшов курси акторської майстерності і тривалий час знімався в кіно, серіалах та рекламних роликах (головним чином ролі охоронців, тренерів, силовиків). Одна з перших значних робіт – участь у телесеріалі «Київ вдень та вночі», де він виконав роль персонажа, що втілює динаміку міського життя. Далі була комедія «Скажене весілля», в котрій зіграв товариша нареченого, чий гумор і сила зменшують напругу, роль, яка відобразила його власну вдачу.
У стрічці «Кріпосна» він виступив як строгий поміщик. Фільм «Перші ластівки» подарував роль наставника молоді, де Іван передавав досвід, наче в реальності на тренуваннях. А у «Слузі народу» він грав охоронця та фітнес-тренера президента, і цей герой додав комедійного забарвлення, акцентуючи абсурдність бюрократії.
В історичній драмі «Пекельна Хоругва, або Козацьке Різдво» Іван грав козака, чия доблесть нагадувала про коріння нації. У детективі «Реальна містика» він проявив себе як загадковий слідчий. «Дозор», «Жовта Зірка», «Вересень», «Слідчі», «Карась» – кожен фільм розширював обсяг його талантів, від комедії до трилера.
Але найбільшою втіхою для Івана було проводити час із сім’єю, ростити двох синів.
…24 лютого 2022 року, дізнавшись про початок широкомасштабного вторгнення, чоловік добровільно вступив до тероборони Голосіївського району Києва. Побратими згадують, що «Ваня був з нами з першого дня. Був абсолютно безстрашною людиною. З перших днів – Чернігівщина, потім Донбас: Бахмут».
У листопаді 2022 року «Конон» зазнав важкого поранення в бою і майже рік був на реабілітації. Лікарі говорили, що він не зможе повністю відновитися. Проте Іван розробив свою програму реабілітації, знімав відео, щоб його досвід змогли використати інші.
Попри те, що міг залишитися вдома через стан здоров’я, чоловік повернувся на службу. «Для мене війна ще не закінчилася», – заявляв він. Після реабілітації Іван Кононенко деякий час працював у територіальному центрі комплектування, але щойно стан здоров’я дозволив, одразу повернувся на передову, уклав контракт із ЗСУ, отримав звання старшого лейтенанта і очолив стрілецький взвод військової частини А1815. Офіцера нагороджено відзнаками за стійкість, рішучість і відповідальність командира.
У листопаді 2024 року Іван писав на своїй сторінці в соцмережах, що їде за кордон у відрядження та повідомляв, що тривалий час не буде на зв’язку. Його останнє повідомлення було обнадійливим, але сповненим занепокоєння: «Все, знову поїхав за кордон (термінове відрядження), повернусь невідомо коли, буду без зв’язку». Згідно з інформацією сестри Івана, контакт із братом вона втратила 16 листопада 2024 року, а повідомлення про те, що він вважається безвісти зниклим отримала 25 листопада 2024 року. Як виявилося, військовий загинув на території Курської області РФ – поблизу населеного пункту Нижній Клин. Чоловікові був 41 рік.
Родина не мала ніякої інформації, окрім офіційного повідомлення, що він пропав безвісти під час бойових дій на ворожій території. Минув більше року, розшуки тривали, але дива не сталося – Герой повернувся додому на щиті.
Прощання з Іваном Кононенком відбулося 9 грудня 2025 року в Михайлівському Золотоверхому соборі у Києві. Поховали оборонця на Алеї Слави Лісового кладовища. У нього залишилися двоє синів, дружина, батьки і сестра.
Вічна пам’ять Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Іван Кононенко
За матеріалами Пам'ять, NV, Янголи спорту
Підготовано Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання