Різдво в окопах, або мить миру посеред війни. Першої світової… 25.12.2025 16:27 Укрінформ Згода про припинення вогню, обмін презентами, колядки, гра в футбол на нейтральній території – усе це відбулося, проте давно – на Західному фронті Першої світової війни. Найбільш розповсюдженим твердженням 1914 року були слова, що війна “закінчиться до Різдва”. У це вірили всі без винятку сторони конфлікту. Проте, як довів час, це були дещо легковажні очікування, які базувалися скоріше на патріотичному завзятті та вірі у швидкий тріумф над супротивником. Коли ж стало зрозуміло, що війна до Різдва не завершиться, з’явилася інша тема – Різдвяного перемир’я. Чому і за яких обставин про нього домовлялися і чи дійсно солдати ворожих армій грали в футбол на нейтральній смузі? Що дарували солдатам? Чи всі раділи перемир’ю? Папа Римський і мир, або “глас волаючого в пустелі” Одним із тих, хто невпинно закликав до миру наприкінці 1914 року, був Папа Бенедикт ХV, котрий обійняв римський престол через кілька тижнів після початку війни. Папа називав війну “самознищенням цивілізованої Європи” і закликав до негайного припинення воєнних дій. Він задіяв усі можливі дипломатичні засоби для того, щоб хоча б на Різдво – світле свято народження немовляти Ісуса, свято родинного тепла та миру, гармати замовкли й зупинилося вбивство. Сторони конфлікту проігнорували всі мирні ініціативи Ватикану – у прихильників війни вони викликали лише роздратування. Однак заклик церкви все ж таки знайшов певний відгук на нижчому рівні, серед солдатів – тих, хто сам ніс смерть і будь-якої миті міг бути вбитий іншими. Мить перемир’я, нехай і від пісні Святкові перемир’я під час воєнних дій неодноразово траплялися в історії війн. Можливо згадати англо-бурську війну кінця ХІХ століття, або моменти затишшя, коли по різні сторони окопів у Північній Африці під час Другої світової війни зачудовано слухали “Лілі Марлен” – меланхолійну пісню-символ, в якій мова йде про розлуку з коханою і яку співали як солдати Вермахту, так і союзники. “Товариші! Будь ласка, гучніше”, – кричали англійці в бік німецьких окопів у 1941 році, коли чули “Лілі Марлен”. Подібні факти викликали невдоволення з боку командування, але що поробиш: коли в 1943 році її переспівала “хороша німкеня” (тобто переконана антифашистка) Марлен Дітрих, зробивши всесвітнім хітом, критики замовкли. І ніхто навіть не заїкався про те, що композитор, котрий написав музику до цієї популярної пісні, тісно співпрацював з Геббельсом і був автором пропагандистських маршів, зокрема й такого зловісного, як “Бомби на Англію”. Різдвяне перемир’я під час Першої світової Втім, “Різдвяне перемир’я” – відомий епізод Першої світової війни. І було воно, як то кажуть, ініціативою знизу, оскільки командування “не схвалювало”. З часом таке перемир’я сприймалося як дивовижний акт людяності посеред пекла війни, але для самих воюючих воно, в першу чергу, мало суто утилітарний характер: це була нагода перепочити між боями, влаштувати скромне святкове застілля у фронтових умовах і помріяти про затишок дому. Коротких перемир’їв і 1914 року було чимало, на всіх фронтах, окрім Сербського. Втім, найбільше – на полях Фландрії між британськими та німецькими військами. Французи і бельгійці сприймали німців як окупантів, тоді як британські війська, хоч і були союзниками французів, воювали не на своїй землі. До того ж німці зверталися до британців: “Ми сакси, а ви англосакси… Хіба ж ми не знайдемо спільну мову хоча б на час свята?” І британці погоджувалися. Хоча були перемир’я і між бельгійцями, французами і німцями. Густав Бертьє писав у листі: “На Різдво боші знаками показали, що хочуть поговорити. Сказали, що не мають наміру стріляти… Вони втомилися від війни, у них також сім’я, як і в мене, у них немає жодних розбіжностей із французами, тільки з англійцями”. Типовий приклад “Різдвяного перемир’я” Пізнього вечора напередодні Різдва 1914 року солдати Британського експедиційного корпусу почули, як німецькі вояки в окопах, розташованих навпроти їхніх, співають різдвяні гімни. Згодом вони побачили вздовж лінії окопів і невеликі ялинки, прикрашені гірляндами. Між окопами почали лунати привітання. Наступного дня британські й німецькі солдати зустрілися на нейтральній смузі, обмінялися скромними подарунками, сфотографувалися, а дехто навіть зіграв у імпровізований футбол. Вони також ховали загиблих, евакуювали поранених та ремонтували окопи та бліндажі. “Уздовж усієї нашої лінії фронту… шотландці та німці браталися найщирішим чином”, – написав британський лейтенант Едвард Халс матері після Різдва 1914 року. “Якби я побачив це на кінострічці, я б присягнув, що це фальшивка”. В декількох секторах Західного фронту між противниками відбулись співочі змагання. Німецька 2-га гвардійська дивізія, виставивши на бруствері ялинку, заспівала “Тиху ніч” і “О, Різдво!”. Коли ж французи відповіли хоралом, німці заспівали “З високих небес”. Потім перейшли до патріотичного репертуару: французи виконали “Марсельєзу”, німці – “Варту на Рейні” та “Німеччина понад усе!”, а потім пролунало триразове “ура!” на честь кайзера. Чи були братання повсюдними? Однак в інших місцях бої тривали, і втрати були зафіксовані навіть на Різдво. Деякі офіцери були незадоволені перемир’ям і побоювалися, що воно підірве бойовий дух. Після 1914 року вище командування з обох боків намагалося запобігти повторенню перемир’я подібного масштабу. Але, незважаючи на це, під час війни, і не тільки на Різдво, траплялися окремі випадки перемир’я між солдатами. В рамках неформальної системи співчуття “живи та дай жити іншим” на спокійних ділянках фронту іноді негласно домовлялися про короткі паузи в бойових діях, що дозволяло обом сторонам відремонтувати окопи або поховати загиблих. Найбільш відданими прихильниками святкування Різдва й Нового року були німці. Адже саме в Німеччині виникла традиція встановлювати на зимові свята ялинку. Якимось дивним чином у них парадоксально поєднувався дух непримиренного мілітаризму і войовничості з сентименталізмом. Не секрет, що Різдво святкували навіть найжорстокіші нелюди-гітлерівці в нацистських концтаборах. Прикметно, що деякі британські солдати згодом були покарані за “тимчасову дружбу” з ворогом.