На згадку про кулеметника Олега Муляра (позивний «Тор») Хвилина мовчання 08.06.2026 09:00 Укрінформ Пишався, що був частиною «Едельвейсу»
Його обраною професією була педагогіка, строкову службу він не проходив і не планував брати участь у бойових діях. Однак, коли виникла потреба захищати Батьківщину під час повномасштабного вторгнення, Олег залишив свою керівну посаду та без вагань приєднався до лав Збройних Сил України. Він служив як стрілець кулеметного відділення у кулеметному взводі в/ч А3029 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
Олег народився у селі Софіївка на Вінниччині. Згодом, разом із батьками, будучи єдиною дитиною в сім’ї, переїхав до села Лука Барська. Там він закінчив місцеву школу, а потім здобув ступінь магістра географії у Вінницькому педагогічному університеті.
Свою трудову діяльність він розпочав як керівник гуртків на Вінницькій станції юних натуралістів. Одружився, і в їхній родині з’явився син Ярослав – найбільша гордість та надія батька.
Згодом Олег змінив сферу діяльності і понад десять років працював супервайзером. У 2023 році він зайняв посаду керівника відділу збуту.
– Олег завжди був глибоко свідомим громадянином. З юних літ він мав чітку життєву позицію і не був байдужим до долі України. Він брав участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності. Його переконання були не просто словами, а стали дороговказом. Мати з дитинства прищеплювала йому любов до рідної землі, до природи. Олег виріс добрим, чуйним і справедливим юнаком. Таким він залишився і в дорослому житті – чесним, принциповим, завжди готовим прийти на допомогу. Коли Батьківщина знову потребувала захисту, він став до лав Збройних Сил України, – згадували про Олега його земляки.
Чоловік вступив до війська 4 січня 2023 року, обравши собі позивний «Тор».
На початку того ж року Олег проходив підготовку у Королівській академії сухопутних військ у місті Толедо, Іспанія. Він згодом неодноразово з теплотою та вдячністю згадував іспанських інструкторів. Іноземні колеги підтримували українських захисників, і на шикуваннях вони разом скандували: «Слава Україні! Слава нації!». Протягом 35-денного навчального курсу їх двічі відвідала міністерка оборони Іспанії. Ці зустрічі були свідченням підтримки та поваги до українських воїнів з боку європейських союзників.
Після повернення з навчання він відважно воював і мужньо виконував бойові завдання на Донеччині. Йому довелося брати участь у боях біля Білогорівки, Берестового та в районі Спірного. «Він проявив себе як воїн виняткової хоробрості, витримки та рішучості. Його відвага надихала побратимів, а його дії не раз ставали вирішальними», – зазначили у Барській міській раді.
Зокрема, у березні 2023 року на позиції «Пітон» Олег вступив у ближній бій з ворогом. Використовуючи кулемет та гранати, він знищив кількох загарбників, завдавши значних втрат противнику та змусивши його відступити. У квітні того ж року, під час інтенсивного обстрілу, чоловік врятував пораненого побратима: надав йому домедичну допомогу та організував евакуацію, ризикуючи власним життям.
У червні та грудні він знову перебував на передовій: утримував позиції, знищував ворожу піхоту та підтримував бойовий дух своїх товаришів.
Олег надзвичайно пишався своїм бойовим підрозділом. «Маю честь бути «Едельвейсом»!» – писав він у соціальних мережах. Він з гордістю носив шеврон своєї легендарної бригади.
Разом із побратимами Олег захищав Україну до квітня 2024 року. 19 квітня, під час чергової атаки російської піхоти на позицію «Ірпінь», кулеметник знову вступив у бій. А 21 квітня, в районі села Спірне Бахмутського району, він загинув…
Його загибель стала важкою втратою для родини Олега, для матері, яку він, попри складну ситуацію на фронті, завжди запевняв у неминучій перемозі України.
Це була втрата для побратимів, з якими він воював і проходив навчання в Іспанії. Для інструкторів, які назавжди запам’ятали подільського «Тора». Після його загибелі один із них написав: «Він був великим воїном і чудовою людиною».
Одногрупники з педагогічного університету пригадували, що за п’ять років спільного навчання між ними не виникло жодного конфлікту. «Добрий. Справедливий. Світлий», – відгукувалися про Олега.
Він був і залишається прикладом справжнього чоловіка для свого сина Ярослава. Коли Олег загинув, хлопець навчався у польському виші. Незважаючи на перебування за кордоном, він робив внески на підтримку побратимів батька, щоб вони могли мститися за нього і так само самовіддано захищати українську землю, як це робив він.
У січні 2025 року за особисту мужність і самовідданість, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, солдата, стрільця кулеметного відділення кулеметного взводу військової частини А3029 Олега Муляра було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Військовий також був відзначений іменнною подякою командира 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
Честь Герою!
Фото з родинного архіву, соціальних мереж та Барської міської ради
Підготовлено Українським національним інформаційним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної пам’яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам’ять Вінниччина Війна Війна з Росією Хвилина мовчання