Гроші є. Миру нема. Час уже грає проти ворога 19.12.2025 14:27 Укрінформ Чи став цей тиждень визначальним? Так. Однак не через виділені 90 мільярдів. Європа, в особі канцлера Мерца, заявила: ми з Україною проти Росії Розмов про «мирні перемовини» стільки, що газетні шпальти рясніють гучними заголовками, з яких складно вибрати найважливіші. До того ж, за правдивість більшості цих нібито новин в епоху інтернету ніхто не ручається. Тому доводиться констатувати очевидні речі власними словами, спираючись на особисті висновки.
Перемовини в Берліні, здається, виявили важливу деталь: занадто заплутаною стає конструкція «мирної угоди». Тут доречно згадати «інженерну мудрість»: що більше в механізмі різних «деталей», то менше шансів на його успішну роботу. У понеділок зранку з’явилася новина про п’ять якихось документів в межах угоди. Цікаво, чи є там відповідь на питання, яке напрошується само собою: хто здійснюватиме загальне управління в межах оголошеної «демілітаризованої зони»? За якими законами житимуть люди, громадяни України, які там залишаться? Досі офіційно про це не було сказано жодного слова. І це ще одна відмінність, яка не дозволяє порівнювати цю пропозицію з демілітаризованою зоною між двома Кореями по 38-й паралелі – в ній з 1953 року не залишилося мирного населення і досі немає. По суті, демілітаризована зона на Корейському півострові – це вузька (4 км по обидва боки від демаркаційної лінії) та протяжна (близько 250 км) смуга складної форми, яка перетинає лінію 38-ї паралелі та проходить вздовж усього півострова. Керування цією територією, як вказує Вікіпедія, потрійне – КНДР, Республіка Корея та ООН. І це ще якось можна уявити, оскільки там немає цивільних осіб, не ведеться господарська діяльність. Цим, між іншим, скористалася природа – за 72 роки в зоні отримали можливість вижити деякі види, занесені до Червоної книги, зокрема, японський журавель. А ще там виникли… туристичні локації. Наприклад, тунелі, які використовувалися не лише для військових приготувань, але й для втечі голодних північнокорейців на ситий Південь. Заповзятливі південнокорейці якось умудряються возити туди за гроші «ризикових» туристів. Зрозуміло, що переносити щось подібне на український Донбас, в густонаселену агломерацію з великими промисловими об’єктами – це навіть не смішно. Недаремно ж путінський радник Ушаков уже заявив, що хоча російська армія туди не увійде, росгвардія – буде там. Тоді яка різниця? Нагадаємо: підрозділи росгвардії йшли на Київ у лютому-березні 2022 року та брали активну участь у геноциді, зокрема, на Київщині. Як на таке може погодитися Україна? Це немислимо. Не кажучи вже про те, що фактично не висловив ще своєї офіційної позиції Путін, для режиму якого завершення цієї війни – крах, що в Москві давно зрозуміли. Путінський режим зараз здатен якось існувати лише в умовах війни, яка, в свою чергу, веде Московію до занепаду. Тому путінські прихильники тепер скоріше шукають формулу «вічної війни обмеженої інтенсивності», ніж шлях до реального миру. Можемо зробити невтішний висновок: переговори тривають, заяви час від часу дають надію, але все це більше нагадує дипломатичну виставу, яка має сподобатися одній людині, оскільки від неї ще багато залежить у світі. Тим часом, Трамп знову поспілкувався з Путіним і знову «надихнувся». Він тепер каже про те, що Україна «де-факто» втратила території, хоча, здається, точніше було б сказати, що це Росія внаслідок агресивної війни, засудженої на рівні ООН, де-факто захопила українські території і хоче захопити ще – хоч військовим шляхом, хоч дипломатичним. І саме в цьому її необхідно зупинити. Щодо останнього, були й обнадійливі новини. Польський прем’єр-міністр Дональд Туск заявив: «Вперше я почув від американських перемовників, і пан Стів Віткофф був дуже чітким, що Америка долучиться до гарантій безпеки для України таким чином, щоб у росіян не було сумнівів, що американська відповідь буде військовою, якщо росіяни знову атакують Україну». Так, раніше про це з-за океану не говорили, але ми добре знаємо вартість слів у сучасній політиці, тим більше, коли їх промовляє така особа, як «друг Путіна» Стів Віткофф. Тим часом, США пригрозили Гаазькому трибуналу санкціями через можливе переслідування Трампа, як повідомив Reuters. А в Росії «суд» зовсім втратив відчуття реальності, «засудивши» заочно суддів і прокурорів МКС, які висунули Путіну звинувачення у злочинах проти українських дітей. Справедливості заради варто додати, що суд у Гаазі сам сприяв такому ставленню до себе, коли видав ордер на арешт ізраїльського прем’єра Нетаньягу за вигаданий з антисемітського пальця нібито «геноцид» у Газі. Насправді, це означає крах міжнародного правосуддя. Спеціальний трибунал щодо злочину агресії Росії проти України формально до цього не має відношення, але те, що відбувається, – маркер безсилля міжнародної юстиції. Її зруйновано, і коли буде створено щось нове – запитайте про щось простіше. Про відмову України від НАТО. Чи йдеться про вилучення цього пункту з української Конституції? Ні. Проти висловився і Президент Зеленський. І на цьому можна заспокоїтися. НАТО сьогодні – це свого роду символ і не більше. Не дарма ж ведуться дискусії щодо того, чи зможе Альянс захистити своїх наявних членів. От якби Сполучені Штати надали Україні статус «головного союзника поза НАТО», це була б інша справа. Цим статусом користуються Японія, Австралія, Південна Корея, Ізраїль, Єгипет, Йорданія, Філіппіни, Саудівська Аравія, Кувейт… Але чи погодиться на це нинішня адміністрація США з огляду на намагання встановити «особливі відносини» з путінською Росією та мати з нею «взаємовигідний бізнес»? Наразі це питання без відповіді, тобто, як завжди, залежить від Китаю. А найважливіші, на мій погляд, слова навіть не тижня, а всього 2025 року були сказані в Європі, в Німеччині. На партійному з’їзді ХСС у Мюнхені канцлер ФРН Фрідріх Мерц сказав дослівно наступне: «Десятиліття Pax Americana для нас закінчилися. Ностальгія не допоможе (…) Це майже тектонічний зсув у політичних та економічних центрах сили у світі». Канцлер додав, що німці та європейці загалом опинилися «посеред цього процесу» і, як і США, повинні захищати свої інтереси. І нарешті: «Німеччину потрібно оновити з нуля». Це свідчить про те, що Україна вже точно не самотня. Європа в особі країни-лідера нарешті усвідомила та сформулювала принцип, з якого випливає, що протистояння озвірілій Росії з її маніакальним прагненням до відновлення імперії – це і її життєво важливий інтерес. Європа прийняла виклик і дотримуватиметься цього рішення, хто б не приходив у них до влади. Практичне підтвердження не змусило себе довго чекати. Ще до чергового онлайн «Рамштайну» Німеччина передала ЗСУ одразу дві системи ППО Patriot (раніше на подібне йшли роки) та вже дев’ятий комплекс Iris-T. Про це повідомив міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус, а ще, за його словами, наступного року Німеччина передасть Україні «значну кількість» ракет AIM-9 Sidewinder з німецьких арсеналів. Що це означає? Те, що в українських F16, нарешті, з’являться «зуби», і ворожа авіація більше не зможе відносно безпечно для себе скидати КАБи на українські міста. Про реальні перспективи противника. Ціни на російську сиру нафту впали до найнижчого рівня з початку повномасштабної війни в Україні. Bloomberg пише, що в середньому російські експортери отримують трохи більше $40 за барель. Так, це ринок, завтра ціни можуть зрости, але ми говоримо про тенденцію. Збори ворога від нафтоторгівлі на 28% менші, ніж три місяці тому. При цьому собівартість важкої нафти марки URALS, яку ворог виставляє на продаж, коливається зараз в межах $35-$40… Тим часом, Путін продовжує робити єдине, що він може на зовнішній арені – залякує, щоб затягувати час. Про те, що Росія буде воювати, оскільки він досі вважає, що перемагає, він повторив у виступі в середу. Аналізувати ці слова немає жодного сенсу. Колеги-оглядачі вважають, що у випадку з Путіним, ми маємо справу з «ідеологічним» божевіллям. Не будемо ставити діагноз, я не психіатр, але погоджусь із «призначеннями»: такому «пацієнту» не допоможуть ані пігулки, ані ін’єкції – лише гамівна сорочка. Власне це, здається, зрозуміли і в Європі. Залишається дочекатися, поки подібний висновок не стане очевидним і для більшості американського політикуму. Чи вже став? Новина, яка надійшла з Брюсселя під ранок у п’ятницю, була справді довгоочікуваною. Президент Євроради Антоніу Кошта дотримався слова, яке дав у четвер: засідання завершилося ухваленням рішення про надання Україні безвідсоткового кредиту обсягом 90 мільярдів євро для підтримки бюджету у 2026-2027 роках. Чи вистачить цих коштів ще на два роки жорстокої війни? Не знаю, нехай фахівці рахують. Виходячи з того, що говорили про суму вдвічі більшу, щодо цього є сумніви. Але немає сумнівів в тому, що союзники розуміють все правильно і стоятимуть поруч з Україною, а отже, коли коштів дійсно не вистачатиме – дадуть ще, скільки потрібно. Так, від цієї процедури в цілому залишився неприємний осад. Не лише через меншу суму. Кредит погоджено не на базі заморожених російських мільярдів: Бельгія та кілька країн-однодумців домоглися свого – кошти для України виділятимуть з внутрішніх резервів ЄС. Але з іншого боку, тут є й позитивний момент. Агресору залишили шпаринку: мовляв, колись, після закінчення війни та виплати репарацій, можна розраховувати на розмороження авуарів. А якби цього не було, в озвірілої постімперії з’явився б додатковий стимул, щоб лютувати далі. Демарш депутатки Безуглої – включно з бійкою з іншим депутатом у парламентській залі – це маркер проблем, які на перший погляд, суперечать одна одній. Про що йдеться? По-перше, про комунікацію між державними відомствами, передусім пов’язаними з війною та громадянським суспільством. Про те, що вона є незадовільною, говорять давно. По-друге, проблема із законодавством, яке забезпечує дію воєнного стану. Ну, не може невідомо хто (а в даному випадку це Мар’яна Безугла, незважаючи на статус народного депутата) викидати подібні витівки. Парламентська трибуна під час війни – це не місце для публічних необґрунтованих нападів на головнокомандувача ЗСУ. То в чому суперечність? А в тому, що, повторюю, не може бути такого й близько в державі, яка веде війну за право жити. Припиняти це потрібно на рівні закону та надійних засобів для його виконання без винятків. Олег НОВИЧЕНКО, Київ Фото: Володимир Зеленський / Фейсбук Переговори Війна з Росією