Як “відбраковані пташенята” боронять Одесу від безпілотників Репортаж 09.01.2026 10:07 Укрінформ Журналісти Укрінформу відвідали нічне чергування однієї з мобільних груп вогневого ураження в Одесі
У мобільних групах вогневого впливу штурмового полку «Цунамі» бригади Національної поліції «Лють» працюють переважно ті, хто пройшов передову та повернувся з ушкодженнями.
ЗІ ШТУРМОВИКІВ – У ППО
Нас зустрічає полковник поліції Володимир. На питання, ким він є у розрахунку, жартує: «Щось бачу, щось чую». Насправді він відстежує об’єкти, передає дані своїй команді, яка приймає рішення щодо ліквідації ворожого об’єкта. На зміні знаходяться стрілець, навідник, помічник кулеметника. Чергують день через день або через два – залежно від оперативної ситуації.
Володимир
До підрозділу ППО Володимир служив у штурмовій бригаді. Говорить, що йому «простіше і цікавіше на Донбасі, ніж в Одесі», з радістю повернувся б до бойових завдань на Сході, але здоров’я вже не те і може зашкодити напарнику.
– 2023-й, 2024-й, 2025-й. Кульові, мінно-вибухові, потім ракета по нас прилетіла, – Володимир перераховує роки, коли отримав травми, і продовжує жартівливо: – «Забраковані курчата». Трохи там вилицю перебило, артерію, в голові трошки. Кілька разів з Богом поговорив – та й повернувся назад. Небагато залишили крові на донбаських відвалах, а зараз гартуємо солоне повітря Одеси.
Про одне з поранень чоловік розповідає з властивим йому гумором.
– Придбав собі спеціальні берці. Так їх хотів – 13 тисяч! І ось поранило мене, думав, вже помер. Але хлопці витягли: рука перебита, нога перебита. Одяг з мене зрізали, лежу в спідній білизні. І тут фосфор пішов – побратими побігли в укриття. А я відкриваю очі – мої берці догорають! Це єдине, що мене тоді хвилювало, – розповідає співрозмовник.
Після серйозних поранень він міг не повертатися на службу, але зробив це з принципу.
Чоловік з болем розмірковує про долю українських земель на Сході.
– Ми їх повернемо все одно. Зараз головне – включити розум і з холоднокровністю виконувати свою роботу. Люди, які там проживають і підтримують окупантів, все одно зрозуміють, що там (у Росії, – ред.) їм краще не буде. Ось як Херсон повстав свого часу, люди сказали: «Геть звідси, це наша земля!» – ділиться думками.
У вільний час Володимир пише вірші. Має їх вже більше 40. Жартує, що такий талант відкрив у собі після контузії.
– Одеська ніч тривожна і солона,
Над морем рій із дронів завива.
Та в місті є надійна оборона –
Це полк «Цунамі», група вогнева.
Вони стоять, мов скелі біля моря,
Тримають небо на своїх плечах.
У серці в них ні страху, ані горя –
Лиш тільки зброя у міцних руках, – цитує один із віршів.
НАВІТЬ ОДНА ЗНИЩЕНА ЦІЛЬ – ВЖЕ ВАГОМИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Запитуємо Володимира, наскільки складними були передноворічні зміни, коли Одеську область майже цілодобово атакували ворожі дрони.
– Працювали. Добу можна спокійно відстояти. Немає такого: «Ану відпочинемо». Робимо свій невеликий внесок: один зіб’ємо чи хоч відженемо – комусь не прилетить у будинок, хтось ще декілька годин побуде зі світлом і водою, – відповідає.
Цікавимося, у яку пору року важче працювати у розрахунку ППО.
– Чи зима, чи літо – все одно спекотно. Погодні умови на дрони не впливають – літають і в туман, і в дощ, – зауважує.
Віриться в його слова насилу, адже за годину перебування на узбережжі ми вже не відчуваємо пальців на ногах.
– Зараз як зайде! То буде такий душ з адреналіну, що захочеться з пірса стрибнути, – говорить полковник.
ПО ДВІ ТИСЯЧІ ПАТРОНІВ ЗА НІЧ
Хлопці саме налаштовують американський великокаліберний кулемет М2 Browning. Розповідають, що роблять це завжди, незалежно від того, чи зафіксовані цілі в зоні їхньої відповідальності. Через підвищену вологість, бризки солоної води зброю необхідно постійно чистити та змащувати. Володимир відзначає: інколи, за ніч розрахунок вистрілює до двох тисяч патронів.
На озброєнні у них також – німецький MG 42, що безперервно гуде.
– Бували нальоти по 40 дронів. Неприємно. Головне – збити, неважливо, ми це зробили чи сусідній розрахунок. Не качок на полюванні ж б'ємо, а працюємо на результат, – каже Володимир.
Георгій
Старший вогневої групи Георгій у підрозділі ППО – від початку повномасштабної війни.
– Найскладніше – коли немає зв’язку. Бо тоді доводиться збивати навмання. Ми легко замінюємо один одного, я і за кулеметом можу постояти, – розповідає Георгій.
За його словами, хлопці з групи пройшли додаткову підготовку на полігонах, де працювали з кулеметами.
– До цього ми переважно користувалися стрілецькою зброєю. Стріляти в людину – одне, а по дрону – інше. Якщо кожен виконуватиме поставлене завдання, буде результат. Кожен має діяти за командою, – зауважує співрозмовник.
Георгій змучений і не хоче довго розмовляти. Ми повертаємося із запитаннями до Володимира, який гладить величезного чорного кота.
КОТИ, РИБАЛКИ І ДРОНИ
– Це – наш «талісман». Тут їх взагалі багато, вдень харчуються у рибалок, – киває чоловік у бік вишикуваних у лінію вудок.
Каже, з місцевими рибалками у захисників неба – «окрема дружба».
– Стоять прямо біля нас: ми працюємо, дрони летять, а їм – все одно. Тікають лише тоді, коли до нас наближаються «шахеди». Ми вже втомилися пояснювати, що небезпечно, – додає Володимир.
Чоловік зауважує, що людей не бентежить навіть те, що вдосконалені ворогом «шахеди» мають бойову масу до 100 кг.
– Раніше було 40 кг, потім 55 кг, 85 кг. Російські безпілотники наближаються до землі на малій висоті, а вже біля берега її набирають, щоб пікірувати в задану точку. Чим нижче летять, тим важче зафіксувати на радарах. Швидкість буває різна: 150 км/год, буває 200 і 300 км/год, – пояснює.
Керівник пресслужби штурмового полку «Цунамі» Антон Кушнір говорить, що коли росіяни задають координати цілі, то не мають реальної картини місцевості: скільки багатоповерхівок там з’явилося останніми роками, яка висота будинків тощо. Він зауважує, що з кулеметів «шахеди» збивають лише над морем.
– Напередодні Нового року лише на Одесу летіло понад 300 дронів. Усі збити неможливо – різна швидкість, висота. До того ж їх «розбавляють» «герберами», що також можуть нести заряд. Ціль летить – і ми не знаємо, «порожня» вона чи ні, – пояснює Кушнір.
За його словами, дрони летять переважно тим самим маршрутом. Разом із вогневими групами ППО по ворожих цілях працюють дрони-перехоплювачі, у небо піднімається й авіація. Якщо у повітряному просторі перебуває літак, кулемети «мовчать».
– Коли БПЛА залітають у місто, відчуваємо важкість на душі. Може, щось не зробили, десь не встигли. Звісно, у них такі «махіни», але й ми вже «зуби відростили». І якщо не зайшли нам за спину, приїжджаєш зі зміни додому й відчуваєш щастя, – додає Володимир.
***
Ми чергували з поліцейськими аж до ранку. Змерзли, втомилися від бронежилетів. Цього разу жодна ворожа ціль у зону відповідальності нашої мобільної групи не потрапила, та ми зрозуміли, наскільки складна ця робота.
Одеса Поліція Військові Дрон Війна з Росією ППО