Росія зробила медицину в полоні знаряддям тортур Звіт 26.05.2026 13:55 Укрінформ Росія систематично відмовляє українським військовополоненим у праві на лікарську допомогу, використовуючи лікування як спосіб тиску, знущань і позбавлення людяності. Про це заявив провідний фахівець-юрист Мережі «АНТС» та Міжнародного центру української перемоги (ICUV) Андрій Міхеєв під час представлення звіту «Порушення прав військовополонених на охорону здоров’я та лікарське лікування: наслідки, кваліфікації та перспективи», повідомляє кореспондент Укрінформу.
Він підкреслив, що звіт вперше комплексно розглядає медичний аспект російських злодіянь проти українських військовополонених. За словами фахівця, мова йде не про поодинокі епізоди жорстокості, а про планомірну політику відмови в лікарській допомозі, знущаннях та позбавленні людської гідності українських полонених. «Це не просто злочини окремих росіян, які вони могли б заперечувати. Це злочин російської системи охорони здоров’я військовополонених, яка мала б існувати згідно з Женевськими конвенціями, але фактично відсутня і абсолютно не функціонує», – сказав Міхеєв. Фахівець нагадав, що права військовополонених захищені міжнародними правовими актами, зокрема Женевською конвенцією, де визначено загальні та конкретні зобов’язання держави, яка утримує військовополонених, щодо забезпечення права на охорону здоров’я та медичну допомогу. «Ми зафіксували випадки побиття та тортур тільки за прохання надати лікарську допомогу, смерті через відсутність навіть мінімального лікування, експериментальне використання психотропних препаратів на полонених, виривання зубів без анестезії та навіть випадки навмисного таврування беззахисних полонених російськими лікарями написами пропагандистського характеру. Усе це має ознаки воєнних злочинів, а деякі дії – і злочину геноциду», – підкреслив Міхеєв. За результатами звіту, дії та бездіяльність, пов’язані з відмовою/неналежним наданням медичної допомоги українським військовим, можуть бути розподілені на дві групи: * пов’язані з лікуванням ран, травм і хвороб, отриманих до полону (поранення або травми, отримані на полі бою; операції, проведені виключно з метою запобігання швидкій смерті пацієнта; наявні хронічні захворювання, зокрема ВІЛ/СНІД, рак тощо); * пов’язані з лікуванням ран, травм і хвороб, отриманих під час утримання, зокрема внаслідок тортур, побиттів та неналежних умов утримання (дизентерія; грип; гепатит внаслідок антисанітарних умов; неякісне харчування; дуже тісні умови утримання одного військовополоненого, коли в камері, розрахованій на 8-10 осіб, могло знаходитися до 30 військовополонених, що сприяло поширенню вірусів і бактерій; надзвичайно низька температура в камерах тощо). До українців у полоні застосовувалися тортури та жорстоке поводження під час надання лікарської допомоги, а саме: словесне та фізичне насилля під час надання лікарської допомоги (найвідоміший випадок – нанесення на шкіру українського полоненого символу «Z» та слів «Слава Росії»); «стоматологічна допомога» – виривання зубів замість лікування без знеболення; психотропне насильство: використання препаратів для дослідів та психотропної терапії. Разом з тим автор дослідження повідомив, що після визволення з полону було виявлено важкі та незворотні наслідки для здоров’я українців. Зокрема, фізичні травми та опіки, сліди катувань мають 90% звільнених. Було виявлено проблеми з вегетативно-судинною та нервовою системами, синдром хронічного болю, захворювання вен ніг, стоматологічні проблеми та ускладнення, ендокринні розлади та ускладнення, урологічні та проктологічні інфекції, інфекції статевих органів, грибкові інфекції, ускладнений гепатит та туберкульоз, проблеми із зором або повна його втрата. Після повернення захисників з полону також були виявлені випадки запалення та ураження мозку внаслідок травм голови, загострення шизофренії та біполярних афективних розладів, ПТСР, психологічні тригери, депресія, суїцидальні думки. Звіт також містить висновки та рекомендації. Зокрема, необхідно: * запроваджувати інтенсивний збір та обмін доказами щодо злодіянь проти військовополонених та проведення кримінальних проваджень на національному рівні; * співпрацювати з МКС щодо проведення досудового розслідування та судового розгляду в рамках Суду; * видавати політичні заяви та резолюції на високому рівні, які засуджують російські злочини проти військовополонених, включати питання про військовополонених до переговорного процесу та до переліку вимог до Росії; * застосовувати державні та особисті обмежувальні заходи (санкції) проти всіх осіб, безпосередньо причетних до злодіянням та порушень щодо військовополонених, а також їхніх керівників аж до найвищого рівня (на основі принципу командної відповідальності). У свою чергу звільнений з російського полону військовий лікар, капітан медичної служби Андрій Найман, який провів у неволі понад півтора року після виходу з Маріуполя, розповів про системне ненадання лікарської допомоги українським військовополоненим та цивільним заручникам у російських колоніях.
За його словами, після теракту в Оленівці ситуація для полонених різко погіршилася, а самі російські місця утримання фактично стали простором повної безкарності та навмисного знищення людей через відмову в лікуванні. «Після теракту в Оленівці декілька годин ніхто не надавав допомогу пораненим. Ми, як лікарі, розуміли, що це були навмисні дії, спрямовані на те, щоб люди померли від критичних кровотеч. Це було тихе вбивство через навмисне ненадання лікарської допомоги. Навіть коли лікарів з числа полонених допустили до поранених, їм не дали жодних медикаментів чи інструментів. Ти просто спостерігаєш, як людина вмирає, хоча міг би її врятувати», – заявив Найман. Голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики Денис Маслов наголосив, що злочини Росії проти українських військовополонених давно вийшли за рамки окремих порушень міжнародного гуманітарного права і вимагають системної міжнародної реакції – від санкційного тиску до міжнародного кримінального переслідування.
За його словами, звіт щодо відмови в лікарській допомозі полоненим є важливим внеском у формування доказової бази для майбутнього покарання всіх причетних до цих злодіянь. «Не залишилося злочинів, яких не скоїла Російська Федерація щодо українців – і військових, і цивільних. Безкарний злочин породжує ще більше злочинів. Саме тому цей звіт є важливим внеском у те, щоб особи, які вчиняють ці злочини, були притягнуті до відповідальності. Мова йде і про міжнародний тиск, і про санкції, і про активізацію роботи Міжнародного кримінального суду, і про якнайшвидше повернення наших військовополонених додому», — заявив Маслов. Голова парламентського комітету також підкреслив важливість підтримки звільнених з полону українських захисників та їхніх родин, зокрема через механізми безоплатної правової допомоги, ухвалені Верховною Радою. Народна депутатка Марія Іонова наголосила, що звіт має стати основою для формування конкретних міжнародних механізмів тиску та координації між Україною, парламентами держав-партнерів і міжнародними організаціями.
Разом з тим голова правління Мережі «АНТС» Ганна Гопко звернула увагу на те, що звіт про порушення прав українських військовополонених на лікарську допомогу є частиною ширшої боротьби за міжнародне визнання геноцидального характеру російської агресії проти України. Вона наголосила, що систематичні тортури, доведення полонених до смерті через відмову в лікарській допомозі та свідоме створення нелюдських умов утримання є продовженням імперської політики Росії, яка роками ігнорувала норми міжнародного гуманітарного права.
За словами Гопко, слабка міжнародна реакція лише розв’язує руки виконавцям цих злочинів, а тому світ має перейти від занепокоєння до реальних рішень – персональних санкцій, міжнародного кримінального переслідування та конфіскації російських активів. Звіт було проведено методом опитування звільнених військовополонених з медичною освітою та досвідом, медичних та психологічних (психіатричних) експертів, залучених до реабілітації звільнених військовополонених. Також проведено аналіз зовнішніх джерел: звітів, досліджень міжнародних організацій та фахівців, медіапублікацій і журналістських розслідувань щодо порушення прав та злочинів проти військовополонених. Як повідомляв Укрінформ, у російському полоні зараз перебуває близько 7 тис. українських військовополонених і ще від 10 до 20 тис. цивільних українців. Понад 95% українських військовополонених зазнають у полоні тортур та жорстокого поводження. Фото: пресслужба ВР Росія Катування Полонені