“`html
Перший – у Стрию 14.03.2026 09:00 Укрінформ Стрий став першим містом України, де 36 років тому здійняли синьо-жовтий стяг
У Львівській області в місті Стрий 14 березня 1990 року над спорудою міської ради підняли національний символ – синьо-жовтий прапор України. Це місто стало піонером в Україні, де соціум зумів вмовити комуністичну владу виконати суспільну вимогу та встановити державний стяг над міськрадою.
Про це Укрінформу повідомив один із причетних до події, котрий виконав ухвалу соціуму та безпосередньо організував встановлення прапора, Василь Бичко.
Василь Бичко
За його словами, в епоху комуністичного ладу подібні дії могли мати тяжкі наслідки та призвести не лише до ув’язнення, а й до розстрілу службовцями КДБ.
Василь Бичко демонструє світлини Едуарда Ушневича
«Уявіть собі, у 1990 році ще існував Радянський Союз, а Стрий – військове поселення, по суті, закрите, де був великий аеродром, велика кількість військових, і зрозуміло, що це було небезпечно. Згодом людина з СБУ мені розповіла, що у переліку, котрий підготували під час ГКЧП, я був у першій десятці на затримання. Це були 90-ті роки, вони б не тільки в Сибір вивезли, вони би знищили так, що ніхто б не дізнався, куди ти зник і що з тобою сталося», – розповів Бичко.
Він зазначив, що після розміщення прапора у вечірній програмі новин «Врємя», котра транслювалася на весь Радянський Союз, диктор сповістив, що в місті Стрий було розміщено «бандерівський прапор».
«Коли ми вже встановили прапор, о 9-й годині вечора була передача «Врємя», і вони тоді на весь світ дали епізод того, як ми встановлювали прапор… І диктор дослівно вимовив, що в місті Стрий, Львівської області, над будівлею підняли «бандеровскій флаг». Не синьо-жовтий, а саме «бандеровскій флаг». Після цього відкрили кримінальні впровадження», – наголосив Бичко.
Історичне фото Едуарда Ушневича кольоризоване за допомогою технологій ШІ
Відповідаючи на запитання, скільки українців вийшли на збори за встановлення національного прапора, він повідомив, що з довколишніх містечок і сіл приїхало від 14 до 15 тисяч осіб.
«Так, 14-15 тисяч, і жодного міліціонера не було видно, вони заховалися. Я в той час керував вартою Руху, був членом крайового проводу Народного руху. Тоді я роздав хлопцям 380 пов'язок, щоб підтримувати порядок. Бо провокації могли трапитись», – розповів він.
Згадуючи події 36-річної давнини, пан Василь сповістив, що встановленню прапора передувало чимало подій, які відбувалися в громаді, де більшість підтримували ідеї Народного Руху України. Отже, 12 березня відбулося засідання крайового проводу Руху, на котрому одноголосно винесли рішення встановити поруч із прапором радянської України жовто-блакитний прапор.
«У нас тоді була більшість, майже 80% депутатів від Руху, тому що в лютому були вибори, і таке рішення прийняли. Богдані Гавришок наказали пошити прапор, Богдан Ботвін – наш активіст був – освятив його в церкві, Оресту Галицькому дали завдання встановити кріплення нагорі, і мені – встановити прапор. Для нас рішення Руху – це був основний закон, і в міській раді, безсумнівно, вони це знали. Тому вони 14 березня зранку скликали позачерговий виконком, вже десь на 12:00 годину зібралося дуже-дуже багато людей – 14-15 тисяч. І виконком виніс рішення. Звичайно, незалежно від рішення виконкому, ми однаково б встановили прапор, але він би вже був нелегітимний. А так у виконкомі була більшість наших рухівців і проголосували "за"», – пояснив Бичко.
Зеник Медюх
У свою чергу ще один з учасників подій у Стрию – активіст, бард, учасник Революції Гідності та доброволець Зеник Медюх розповів Укрінформу, що суттєвим чинником стало те, що рішення про підняття прапора було абсолютно законним і легітимним, адже пройшло голосування в місцевій владі.
«Вони (радянська влада, – ред.) не звикли просто, що сесія може голосувати не так, як скажуть у міськкомі партії. А тут виявилося, що може, і є законне рішення. Його назвали національним прапором тоді, не державним, а національним, і підняли поряд з прапором УРСР», – розповів Медюх, додавши, що діти та юнаки, котрі бачили, як піднімається жовто-блакитний прапор, котрі виросли з цим прапором, згодом стали на захист Вітчизни.
Згідно зі словами Василя Бичка та Зеника Медюха, після подій у Стрию трапилася ланцюгова реакція – і жовто-блакитні національні стяги стали піднімати у Дрогобичі, Львові та інших містах західної України. І тільки потім прапор замайорів у Києві.
Натепер відомо, що мітинг у Стрию та встановлення прапора були зафіксовані фотографом Едуардом Ушневичем та видані як поштова листівка у 1999 році.
Розмовляючи з Василем Бичком напередодні Дня добровольця, Укрінформ також дізнався, що в 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, йому виповнилося 64 роки, і це не завадило йому стати на оборону Батьківщини.
«У 2022-му мені було 64, тут ніде не приймали, тому я пішов добровольцем. Я був у «Карпатській Січі», Київ боронив, Ірпінь, потім Вірнопілля під Ізюмом. Так до червня місяця був у боях», – розповів він, додавши, що в ЗСУ його, як добровольця, вже не перевели через поважний вік.
У свою чергу Зеник Медюх, котрого називали «нічним голосом Майдану», збирав перші сотні добровольців ще в 2014 році, котрі йшли на війну проти російських окупантів.
«Я ходив від намету до намету і промовляв: "Хлопці, йдемо до Нацгвардії». І ми таким чином набрали перший батальйон, потім другий батальйон і так далі. Я там найстаршим був за віком, мене вже по суті не можна було брати, але я знайомий був із Парубієм і він мовив: "З гітарою, ось він іде". То ми йшли, як то кажуть, у старих кросівках і джинсах у перші місяці», – розповів Медюх.
Він зауважив, що сьогодні з однодумцями та товаришами зберуться на Марсовому полі у Львові, щоб вшанувати пам'ять полеглих побратимів та відвідати їхні могили.
* * *
Як повідомляв Укрінформ, в Україні 14 березня відзначають День українського добровольця. Цей день започатковано 17 січня 2017 року Верховною Радою з метою вшанування відваги та героїзму оборонців незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги й піклування до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи суспільства. Цю дату обрано невипадково: 14 березня 2014 року просто з Майдану перші добровольці вирушили на тренувальну базу в Нових Петрівцях, що під Києвом. Добровольчі батальйони дали можливість провести мобілізацію та підготувати професійну заміну добробатам.
Ірина Кожухар
Фото: Едуарда Ушневича, Суспільне Львів / Ольга Дейнека, Олена Степанюк / АрміяІnform, кадри відеозаписів на Youtube
Історія Львівщина Прапор Громадянське суспільство Добровольці Патріотизм Незалежність України “`