“`html
Олія і вогонь війни: чим небезпечні розливи олії у Дніпрі та Одесі 12.01.2026 09:00 Укрінформ Сотні загиблих птахів і загроза для морського дна. З’ясовуємо, як органічний продукт стає інструментом екоциду і чи готова Україна системно реагувати на ці виклики Наприкінці 2025 року українські та міжнародні ЗМІ повідомили про чергову екологічну трагедію, викликану російськими обстрілами. У зоні Чорного моря сотні птахів загинули через витік олії. Від кисневого голодування та наслідків лиха досі потерпають морські істоти.
Наслідки розливу олії в порту «Південний». Тоді, у грудні, через російські атаки на порт «Південний» в Одеській області стався великий вилив соняшникової олії в акваторію Чорного моря та на навколишню місцевість. З пошкоджених баків витекло чимало продукції. Незважаючи на те, що точні дані досі не оприлюднені, масляна пляма викликала серйозне забруднення та призвела до тимчасового закриття порту для ліквідації наслідків. Економічні збитки теж досить значні. Оскільки Україна є провідним експортером соняшникової олії у світі, будь-які удари по портовій інфраструктурі мають важкі наслідки для світового ринку. Обстріли порту «Південний» спричинили зниження цін на соняшник та припинення поставок, що свідчить про великі втрати. Крім того, джерела інформують про загальне світове здешевлення насіння та призупинення експорту олії після обстрілів. Наталія Гозак, екологиня, керівниця Greenpeace Україна, після першого масштабного обстрілу олійних резервуарів підкреслила, що Росія продовжить подібні атаки, і додала, що великі експортери також відповідальні за наслідки розливів. На її думку, в умовах війни бізнес повинен розробляти нові логістичні підходи. «Я вважаю, що висновки після інцидентів в Одесі мали бути зроблені негайно. Це очевидна тактика Росії – атакувати важливі об’єкти, в які легко поцілити. Такі атаки будуть продовжуватися, особливо якщо існує загроза екологічним наслідкам, тому зберігання великих обсягів олії в одному місці вимагає розосередження, як і у випадку з енергетикою. Коли в одній точці зосереджено потужне джерело ресурсу, воно водночас є і джерелом великої небезпеки. Під час війни не можна допускати такої концентрації продукції у прибережних зонах, оскільки це буквально приваблює ворожі удари», – вважає експертка. На жаль, правдивість і цілеспрямовану увагу супротивника до таких об’єктів продемонструвала і атака на місто Дніпро на початку 2026 року. У перший понеділок нового року, 5 січня, росіяни атакували дронами місто і завдали удару по підприємству «Олейна», яке виробляє олії, – внаслідок атаки вилилося 300 тонн продукції, повідомив міський голова Дніпра Борис Філатов. «Комунальні служби прибирають, сиплять пісок і суміш, але проїзд Набережною буде закритий десь 2–3 доби»
Інформація про екологічні наслідки обох випадків розливу олії поки що неоднозначна. З одного боку, звучать запевнення, що олія як органічна сполука з часом розкладається і не завдає непоправної шкоди. З іншого – загибель тварин та ризики тривалого впливу через осідання речовини на дно та в ґрунт вже викликають занепокоєння екологів. Разом із Наталією Гозак ми розглядаємо наслідки цих лих і зміну підходів виробників. НАСЛІДКИ МАСЛЯНИХ ПЛЯМ Як зазначає Наталія Гозак, на сьогодні екологам точно невідомі всі наслідки виливу значних об’ємів олії, оскільки незалежні дослідження безпосередньо на місцях подій не проводилися, а експерти змушені покладатися на дані з відкритих джерел. Однак аналіз подібних катастроф у світі (втім, не настільки великих за обсягами вилитої речовини) дає підстави для тривожних прогнозів. Експертка пояснює, що ступінь шкоди залежить від того, куди саме потрапила олія. За її словами, вилив у Дніпрі, ймовірно, матиме менш серйозні наслідки, ніж в Одесі, якщо забруднення вдалося зупинити на суходолі. Хоча завод розташований поблизу річки, наразі немає підтверджених даних про потрапляння великої кількості олії безпосередньо у воду. «Якщо забруднення залишилося на суходолі, наслідки будуть меншими. Частина олії вилилася на асфальті, звідки її легше видалити, а частина потрапила в ґрунт. Через низькі температури вона просочується вниз повільно. Згодом це забруднення вимиватиметься опадами, що створить розтягнутий у часі, але менш інтенсивний вплив на довкілля», – зазначає Наталія Гозак.
Значно гірша ситуація в Одесі, де олія потрапила у відкрите море. Екологиня наголошує, що в холодній воді ця речовина поводиться по-іншому: вона не тільки вбиває птахів, покриваючи їхнє пір'я, а й зазнає хімічних змін. «У морі через низьку температуру відбуваються процеси полімеризації. Олія стає більш густою, важкою і опускається на дно, де може залишатися дуже довго. У такому вигляді вона певною мірою нагадує нафту. Ми бачили трагічні наслідки в Одесі – загибель сотень птахів. Це інтенсивний і дуже болючий удар по екосистемі», – підсумовує керівниця Greenpeace Україна. ОЛІЯ ТА НАФТА: ЧИ ПРАВИЛЬНЕ ПОРІВНЯННЯ? У ЗМІ нерідко з’являються заспокійливі повідомлення про те, що наслідки виливу рослинної олії набагато менші, ніж від нафтопродуктів. Мовляв, це органічний продукт, який з часом просто «зникне». Наталія Гозак пояснює: хоча олія дійсно не є отруйною, її механічний вплив на природу може бути не менш руйнівним. «Нафтове забруднення апріорі вважається більш небезпечним, оскільки нафта та нафтопродукти токсичні самі по собі. Вони випаровуються, забруднюючи повітря, та запускають складні хімічні реакції. Рослинна олія не має такої токсичності та не випаровується. Проте процеси їхнього впливу на живу природу в чомусь однакові», – зазначає екологиня. Найбільша подібність полягає в утворенні плівки. Для птахів немає різниці, у що потрапити – у нафту чи в олію. Обидві речовини однаково «цементують» пір’я, через що воно втрачає здатність зберігати тепло та забезпечувати водонепроникність. Птахи просто вмирають від переохолодження або втрачають здатність триматися на воді. «МЕРТВІ ЗОНИ» НА МОРСЬКОМУ ДНІ Окрему небезпеку становить поведінка олії в холодній воді. За звичайних температур процеси біорозкладання відбуваються досить швидко: мікроорганізми переробляють органіку, і вона поступово зникає. Але низька температура змінює правила. Експертка пояснює: «Через холод відбувається полімеризація – олія перетворюється на густі жирові згустки, які змішуються з дрібними частинками та опускаються на дно. Там вони починають повільно розкладатися, поглинаючи з води кисень. У місцях, де течія накопичує такі згустки, утворюються справжні «мертві зони».
Відсутність кисню стає смертельною для донних організмів, креветок та риби, більшість з яких зараз під загрозою смерті. Окрім прямої загибелі флори та фауни, існують і непрямі довгострокові ризики. Наталія Гозак наводить приклад США, де після подібних розливів риба масово покидала звичні місця нересту, оскільки дно ставало непридатним для розмноження. МАСШТАБИ КАТАСТРОФИ Незважаючи на серйозність ситуації, Наталія Гозак закликає об’єктивно оцінювати масштаби. Випадки в Одесі та Дніпрі є локальними трагедіями, які поки що недоречно порівнювати з глобальними екологічними катастрофами. «Це не унікальна ситуація для світу, хоча виливи олії трапляються значно рідше за нафтові. Якщо порівнювати, то наслідки розливу нафтопродуктів у Керченській протоці наприкінці 2024 року (15 грудня 2024 року внаслідок аварії двох російських танкерів-смертників «Волгонефть» стала однією з найбільших екологічних катастроф у регіоні, коли десятки тисяч тонн мазуту забруднили узбережжя окупованого Криму та Росії, загрожуючи екосистемі Чорного й Азовського морів, – ред.) охопили узбережжя від Криму до Одещини, і цей витік був значно масштабнішим. Ті події за рівнем шкоди можна порівняти хіба що з аварією на Каховській ГЕС. Нинішні ж випадки мають регіональний характер, але їхні довгострокові наслідки нам ще доведеться вивчати, спираючись на досвід інших країн», – пояснює директорка Greenpeace Україна. СТРАТЕГІЯ «ЖИРНИХ ЦІЛЕЙ»: ЧОМУ ОЛІЯ МОЖЕ СТАТИ «УЛЮБЛЕНИМ» ОБ’ЄКТОМ ВОРОГА Після атак на порт «Південний» та завод у Дніпрі виникає логічне питання: чи були готові власники підприємств та державні служби до таких сценаріїв? Адже вилив олії – ситуація нетипова, хоча міжнародні стандарти безпеки чітко визначають заходи для мінімізації наслідків. Наталія Гозак переконана: після інцидентів в Одесі бізнес повинен був діяти на випередження. Головний урок, який ми отримали, – Росія діє поза межами розумного, і її тактика спрямована на об’єкти, де зосереджено найбільше ресурсу.
Робота комунальників Дніпра із очистки вулиць. Фото Дніпровська міська рада На думку співрозмовниці, Україна має готуватися до того, що атаки на сільськогосподарську інфраструктуру – зернові термінали, олійні резервуари – триватимуть і надалі. Експертка додає, що технічні рішення існують: це і розосередження продукції, і готовність систем швидкого реагування, таких як бонові загородження, що здатні стримати пляму від поширення акваторією. На сьогодні готовність до нових екологічних викликів має стати одним із пріоритетів державної політики. ЦІНА КАТАСТРОФИ: ЯК ПОРАХУВАТИ ТЕ, ЩО НЕ ВИМІРЮЄТЬСЯ ГРОШИМА? Коли йдеться про відповідальність Росії щодо екоциду, цифри екологічних збитків у звітах державних органів часто вражають кількістю нулів. Проте чи можливо оцінити втрачену екосистему в грошовому вираженні? Наталія Гозак пояснює, що Greenpeace не займається монетарними підрахунками – це прерогатива держави, але сама процедура оцінки має величезну «сліпу зону». «Цього всього не було б, якби не російська агресія, тому відповідальність повністю на них. Але є велика проблема з методологією. Щоб вирахувати шкоду, потрібно порівняти стан довкілля після атаки з тим, яким він був до неї. А в Україні система моніторингу довкілля до того роками практично була відсутня і не фінансувалася. Виміряти той «базовий рівень», який ми мали до війни, – це велике і відкрите питання», – зауважує співрозмовниця. До речі, на відсутності «точки відліку» на шкалі координат екологічних втрат наголошують і ґрунтознавці. (Про відсутність комплексного дослідження ґрунтів та наслідки воєнних дій на українські землі читайте у матеріалі Укрінформу). Незважаючи на відсутність ідеальної системи моніторингу в минулому, Наталія Гозак підкреслює: завдання громадського сектору та міжнародних організацій зараз – висвітлювати кожен такий випадок. Навіть якщо ми не можемо виміряти кожну загиблу мікрочастинку екосистеми, світ має бачити загальну картину екоциду, який Росія вчиняє на українській землі. ПРИРОДА АДАПТУЄТЬСЯ, ЛЮДИНА – ВТРАЧАЄ: В ЯКУ УКРАЇНУ МИ ПОВЕРНЕМОСЯ ПІСЛЯ ВІЙНИ? За чотири роки повномасштабного вторгнення українці звикли вимірювати екологічні катастрофи цифрами: тоннами вилитої олії, гектарами спаленого лісу чи кубометрами втраченої води. Проте Наталія Гозак пропонує поглянути на проблему глибше. На її думку, природа, попри свою вразливість, має колосальний ресурс для відновлення, чого не скажеш про людське життя та звичний нам устрій. «Насправді всі найбільші проблеми – у людині. Довкілля зазнає жахливих змін, як ми бачили на прикладі Каховського водосховища. Для людей це була трагедія: втрата життів, домівок, доступу до води. Але для природи це водночас стало можливістю. Сьогодні ми бачимо, як на місці осушеної водойми відновлюється екосистема, що існувала до радянського втручання. Природа пристосовується і знаходить вихід там, де людина бачить лише руїни», – говорить експертка. Саме тому фокус уваги, на переконання екологині, має бути перенесений на довгострокову шкоду саме для майбутніх поколінь. Питання не в тому, чи виживе природа взагалі – вона виживе, але чи буде вона здатна забезпечити гідне життя людям?
«Простих відповідей не існує. Щось втрачається назавжди, щось нове з’являється. Але ми – частина цієї системи. Руйнуючи довкілля, ворог буквально вибиває землю з-під ніг майбутніх поколінь. Чи зможуть наші діти дихати чистим повітрям, пити воду з Дніпра чи насолоджуватися туристичним потенціалом країни? Це те, що неможливо просто відшкодувати грошима», – зазначає Наталія Гозак. Фінальним і найгострішим викликом після війни стане питання повернення тих, хто зараз на фронті. «Наші військові рано чи пізно повернуться додому. І питання в тому, куди саме вони повернуться: у пустелю, забруднену хімікатами, у понівечені кар’єрами та шахтами ландшафти, у вирубані ліси – чи все-таки в те довкілля, яке здатне забезпечити людині гідне майбутнє? Ми боремося не просто за територію, а за життєвий простір. І збереження цього простору вже зараз, навіть під час обстрілів, – це теж частина нашої перемоги», – підсумовує директорка Greenpeace Україна.
Резервуари заводу «Олейна» до атаки. Фото з відкритих джерел. Російські обстріли олійних терміналів – це удари по вразливих точках, де українська економіка нерозривно пов’язана з екологією. Усвідомлюючи масштаби та диявольську ціль ворога, ми не маємо права на інертність. Гра на випередження, заміна старих вразливих алгоритмів на нові та гнучкі. Ми вже пройшли цей болючий урок на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Тоді ворог методично знищував великі нафтосховища, викликавши паливний колапс. Однак бізнес зреагував миттєво: відмовився від стратегії величезних резервуарів на користь децентралізації та мобільності. Як результат – сьогодні бензин можна придбати без черг, а у ворога більше немає «жирних» стаціонарних цілей, ураження яких могло б паралізувати ринок.
Цей досвід має стати прикладом і для агропромислового сектору. Роззосередження зберігання продукції – це не просто питання логістики, а одна з ключових асиметричних дій у цій війні. Відмова від вразливих «гігантів» на користь розподілених мереж допоможе не лише зберегти економічний потенціал, а й врятувати наше довкілля від нових катастроф. Це і є наш шлях до перемоги – ставати сильнішими через гнучкість, зберігаючи своє майбутнє вже сьогодні. Ярина Скуратівська, Київ Перше фото: Укрінформ. Чорне море Війна Забруднення Олія “`