Науковці представили узгоджену Міграційну стратегію України до 2035 року Фото 19.05.2026 15:09 Укрінформ Науковці продемонстрували погоджений варіант Міграційної стратегії України до 2035 року.
Стратегію презентували експерти в сфері міграційної політики під час завершального круглого столу в Укрінформі на тему «Міграційна політика 2035: експертне погодження та подання до Кабінету Міністрів України».
Круглий стіл став результатом багаторічної праці над створенням основи для нової державної міграційної політики України. Діяльність над дослідженнями, аналізом світового досвіду та підготовкою концептуальних напрацювань велася з 2023 року, а протягом останнього року науковці та експерти працювали над узгодженням всіх пропозицій у єдиний проєкт Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року.
У центрі уваги — питання демографічної скрути, нестачі трудових ресурсів, повернення українців з-за кордону, інтеграції внутрішньо переміщених осіб, розвитку внутрішньої рухливості та майбутньої політики регульованої імміграції. Особливу увагу присутні приділили необхідності переходу від ситуативного реагування на міграційні виклики до довготривалої, контрольованої та науково обґрунтованої державної політики.
Як підкреслив Василь Воскобойник, очільник Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та голова ГО «Офіс міграційної політики», питання міграційної політики сьогодні тісно пов’язане з перспективою української економіки, ринку праці та відновлення людського потенціалу країни.
Василь Воскобойник
«Сьогодні ми вже можемо стверджувати, що в Україні сформувалося цілісне фахове бачення того, якою має бути державна міграційна політика до 2035 року. І надзвичайно важливо, що це бачення ґрунтується не на політичних гаслах чи емоціях, а на дослідженнях, аналізі міжнародного досвіду, демографічних прогнозах і реальних потребах української економіки», — зазначив Воскобойник.
На погляд експертів, нестача кадрів вже стає одним з головних обмежень економічного розвитку країни, а тому Україні потрібна системна політика як заохочення повернення громадян, так і управління майбутніми міграційними процесами.
«Український бізнес все частіше говорить про кадровий дефіцит, потреба в робочій силі може ще більше збільшитися в період післявоєнної відбудови, особливо якщо обіцянки партнерів щодо інвестицій будуть виконані. Враховуючи обмеженість можливостей залучення до економіки тих українців, котрі зараз не працюють, поточне і особливо майбутнє забезпечення економіки робочою силою тісно залежить від успішності міграційної політики, зокрема, політики повернення українців з-за кордону і залучення трудових мігрантів», — зауважив Олексій Позняк, керівник відділу міграції Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України.
Олексій Позняк
Окремо йшлося про суспільну підтримку майбутньої міграційної політики та необхідність відкритої комунікації держави з громадськістю.
«Держава повинна говорити про міграцію не числами, а як про реальну інвестицію в наше майбутнє, відверто визнаючи всі виклики. Потрібно змінити тон з «проблем» на «спільний розвиток», де кожен розуміє правила гри та свою вигоду від повернення людей чи залучення фахівців. Головне — це відкритий діалог без цензури, щоб маніпуляції та страхи просто не мали місця для поширення», — підкреслила політолог, кандидат філософських наук Олександра Решмеділова.
Олександра Решмеділова
Комунікаційну складову міграційної політики вважає важливою і головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Олена Малиновська.
«Важливою особливістю запропонованої Стратегії є включення до неї детальних напрямів комунікації держави з суспільством з питань міграції, оскільки без суспільної підтримки будь-які стратегічні цілі не будуть досягнуті. Важливість комунікаційного компоненту наочно демонструє реакція на імпортовану з країни-агресора кампанію дезінформації щодо політики України у сфері залучення робочої сили з-за кордону, спрямовану на підрив довіри до влади та розкол суспільства», – зазначила Малиновська.
Олена Малиновська
Чимало уваги приділили питанням взаємодії з українцями за кордоном та необхідності формування довгострокової державної політики підтримки зв’язків із діаспорою.
«Державі вже сьогодні необхідно вибудовувати довготривалу політику взаємодії з українцями за кордоном, спрямовану на збереження соціальних, культурних, професійних та економічних зв’язків з Україною. Важливо зважати, що підтримка контактів із діаспорою та вимушеними мігрантами може стати вагомим ресурсом для післявоєнної відбудови, інвестицій, розвитку людського капіталу та міжнародного представлення України», — підкреслила Ірина Майданік, провідний науковий співробітник Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України.
Ірина Майданік
Окремий блок стосувався міжнародного досвіду формування міграційної політики та можливостей його пристосування до українських реалій.
«В основу міграційної моделі України мають бути покладені засади економічної доцільності та швидкої інклюзії. Відповідно, прозорі правила, швидка цифрова адаптація і уникнення суспільної ізоляції визначено як стратегічні складові розбудови національної міграційної політики», — зазначила завідувач кафедри економіки праці Маріупольського державного університету, кандидат економічних наук, доцент Світлана Ланська.
Світлана Ланська
Вивчення міжнародного досвіду дає підстави для виділення декількох дієвих моделей, адаптація яких є доцільною в українських умовах, додала доцент кафедри економіки праці Маріупольського державного університету, кандидат економічних наук, доцент Валерія Подунай.
«Зокрема, німецький досвід професійної імміграції підкреслює важливість поєднання мовної адаптації з дуальною освітою та прискореним визнанням іноземних дипломів для критично важливих секторів економіки. Американська модель спонсорства з боку роботодавців демонструє ефективність механізмів, за яких підприємства беруть участь у юридичному та соціальному супроводі іноземних працівників. Водночас держава має забезпечити чіткі правила перебування іноземців і дієві механізми реагування у разі порушення законодавства», — сказала Подунай.
Учасники також наголошували, що пріоритетом державної політики має залишатися повернення українців і розвиток внутрішнього людського потенціалу.
«Орієнтиром міграційної політики має бути саме український вектор – повернення українців, забезпечення роботою і житлом ВПО, робота з українською діаспорою. Питання імміграції потребує виваженого підходу, з підвищенням відповідальності роботодавців за обґрунтування необхідності надання робочого місця іммігранту, а також за створення для нього належних умов. Основою міграційної політики є економічні потреби держави у кількості, якості та сферах застосування іноземної робочої сили», — зауважила Ірина Петрова, доктор економічних наук, професор кафедри маркетингу та поведінкової економіки Університету економіки та права «КРОК».
Ірина Петрова
На реінтеграцію українців після повернення звернула увагу Ганна Смалійчук, доцент кафедри соціоекономіки та управління персоналом Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.
«Українські вимушені мігранти внаслідок перебування за кордоном та у процесі адаптації у країні перебування перетворюються на носіїв інноваційного соціального капіталу, котрий може бути використаний у процесах післявоєнної відбудови України. Саме тому у контексті післявоєнного відновлення міграційна політика має враховувати необхідність стимулювання зворотної міграції за принципом «повернення нової людини до нової країни», яка передбачатиме створення умов для ефективної реінтеграції мігрантів як «нових акторів» українського суспільства України, соціально-економічні умови якої кардинально змінилися за період війни», – зазначила Смалійчук.
Ганна Смалійчук
Про важливість підтримки внутрішньо переміщених осіб і необхідність розвитку системи соціального житла говорила й Антоніна Березовенко, доцент кафедри української мови, літератури та культури НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського», директор БО «Благодійний фонд «Мув Юкрейн».
«Внутрішньо переміщені особи передусім потребують посилення фінансової підтримки з боку держави, яка сьогодні є очевидно недостатньою. ВПО, що проживають у прихистках, облаштованих благодійними організаціями, зокрема й нашим фондом «Мув Юкрейн», вже значною мірою адаптувалися до нових умов і створили для себе, наскільки це можливо, новий дім. Однак прихисток за своєю природою залишається тимчасовим рішенням, тому люди потребують окремого постійного житла. Саме тому розвиток системи соціального житла для ВПО є одним із ключових питань як для повноцінної адаптації переселенців, так і для забезпечення соціальної стійкості громад загалом», – вважає Березовенко.
Антоніна Березовенко
Окремо учасники дискусії акцентували увагу на потребі системного прогнозування потреб ринку праці та розвитку людського капіталу.
«Першочергово Україні потрібно запустити систему прогнозування потреб ринку праці, модернізувати державне замовлення, розгорнути масштабну перекваліфікацію дорослих, підтримати внутрішню трудову мобільність, забезпечити гідні умови праці, інтегрувати ВПО і ветеранів, підтримувати зв’язок з українцями за кордоном та поступово формувати керовану політику трудової імміграції. Головна логіка має бути такою: держава не лише реагує на нестачу кадрів, а створює умови, за яких люди хочуть залишатися в Україні, працювати легально, розвивати професійні навички, повертатися з-за кордону, відкривати бізнес, брати участь у відбудові та пов’язувати своє майбутнє з країною. Саме це і є основою довгострокового відтворення людського капіталу», — наголосила Галина Лопушняк, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри соціоекономіки та управління персоналом Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.
Галина Лопушняк
Сьогодні підприємствам вже необхідно змінювати підходи до управління персоналом у трьох ключових напрямах: утримання наявних працівників, адаптація нових кадрів та системний розвиток навичок, додала Світлана Цимбалюк, декан факультету управління персоналом, соціології та психології Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.
Світлана Цимбалюк
«Підприємства мають не просто заповнювати вакансії, а системно прогнозувати, які професії та компетентності є критичними, і формувати під них програми залучення й утримання. В умовах дефіциту людських ресурсів важливо розширювати коло кандидатів, створюючи умови для залучення жінок із дітьми, людей старшого віку, ВПО, ветеранів, осіб з інвалідністю та студентів», — вважає Цимбалюк.
Учасники заходу підтримали необхідність переходу до довгострокової, керованої та науково обґрунтованої державної міграційної політики, заснованої на демографічному аналізі, прогнозуванні потреб ринку праці та системному підході до відновлення людського капіталу України.
За підсумками круглого столу підготували звернення до Кабінету Міністрів України з проханням врахувати напрацювання під час формування нової державної міграційної політики України до 2035 року.
Захід організували Інститут демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України, Асоціація «Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування» та ГО «Офіс міграційної політики» за підтримки Міжнародний фонд «Відродження».
Як повідомляв Укрінформ, раніше у Києві презентували проєкт Стратегії державної міграційної політики до 2035 року.
Більше наших фото можна купити тут
Мігранти Переселенці