Через реабілітацію – до світових нагород Репортаж 01.10.2025 14:45 Укрінформ Після серйозних травм близько 40 ветеранів-параспортсменів на Буковині піднялися на скелі «Протяті камені»
Протягом тижневого періоду на території Чернівецької області проходили збори для членів Центру відновлення військових за допомогою спорту TMS Hub. Спортсмени-паралімпійці з джиу-джитсу разом зі своїми наставниками мешкали та вправлялися у гірській місцевості області на Вижниччині. Між напруженими тренуваннями виділили день для пішохідної подорожі до скельного утворення «Протяті камені», що знаходяться на висоті понад 900 метрів над рівнем моря.
Пройшов мальовничим шляхом Буковинсько-Покутських Карпат і журналіст Укрінформу.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО ПЕРЕВАЛ НІМЧИЧ
Вранці з Чернівців вирушаємо до місця збору зі спортсменами-ветеранами у Вижниці. Там вони сідають в автобус, до нас приєднуються рятувальники, і ми невеликою групою їдемо декілька кілометрів у напрямку перевалу Німчич. Біля підніжжя гори ми робимо зупинку, виходимо з транспорту. Службовці ДСНС проводять учасникам мандрівки стислий інструктаж.
– Довжина нашого пішого маршруту становить орієнтовно 10 кілометрів. Буде декілька підйомів, один доволі стрімкий, але будемо рухатися неквапливо і все здолаємо. Проте на вершині буде надзвичайно чудова панорама на Чорногірський хребет. Якщо буде хороша видимість, то матимемо змогу побачити і Говерлу, – промовив перед стартом нашого підйому рятувальник Святослав, котрий виконував роль нашого гіда по цій місцевості.
І ми рушили вгору. Чорний гумор мені завжди імпонував, але гумор у виконанні військових з травмами – це особливий різновид мистецтва. Відмічаю незвичайне татуювання в одного із протезованих ветеранів. На здоровій нозі гарними літерами написано «Однією ногою в могилі». І нічого не додаси.
Приблизно через 15-20 хвилин такого підйому зробили першу паузу. Наступна зупинка була вже на перевалі Німчич. Тут наш гід-рятувальник розповів про історичні особливості цієї локації.
– Цей перевал адміністративно розділяє два минулі райони Буковини – Путильський і Вижницький. До Першої світової війни Вижниця була дуже значним торговим осередком. Центральна площа міста перетворювалася на великий базар. Адже Вижниця має вигідне географічне розташування, вона знаходиться між рівнинною та гірською частинами держави. Гуцули з гір приносили свій крам, з рівнинної частини також приносили свій продукт. А у Вижниці на той час проживало близько 90% єврейського населення, і вони увесь цей продукт обмінювали, – розповідає наш екскурсовод.
За його словами, власну назву перевал отримав від слова «чимчикувати», що означає швидко крокувати. Адже всі шляхи в гори з Вижниці проходили через цей перевал. Гуцули говорили: «Як дочимчикуєш до перевалу з важкими торбами, то втратиш багато сил та енергії».
Також цей перевал зіграв важливу роль у роки Першої світової війни. Зокрема, під час славнозвісного «Брусиловського прориву» точилося чимало битв за контроль над цим перевалом. Адже річка Черемош на той час була більш повноводною і жодних мостів на цій ділянці не було. Перевал був єдиною дорогою для подальшого наступу. З тих часів у місцевому лісі залишилось дуже багато залишків траншей та дотів.
МИСТЕЦТВО ТА СПОРТ СПРИЯЮТЬ ВІДНОВЛЕННЮ
На перевалі Німчич ветерани почали фотографуватися. Хтось виліз на знак Путильський район, хтось жартома фотографується із монументом радянському солдату. Декілька хлопців підійшли до маленького котика, котрий мило спав біля хвіртки місцевої мешканки. Пестили тваринку, взяли її на руки, сфотографувались. Звертаю увагу на хлопця, який виніс із собою в сумці три нелегкі дерев’яні фігури з вирізьбленими тризубами. Це херсонець Віталій із позивним «Кавун».
Віталій
Військову службу свою розпочав ще з 2014 року у лавах одного із добровольчих батальйонів.
«Їздив із хлопцями на риболовлю у Донецьку область», – жартома згадує ті часи. Згодом у 2015 році продовжив службу у складі тоді новоствореної 14-ї бригади ЗСУ. Брав участь у запеклих боях за Мар’їнку. Там і отримав свої перші поранення. Хлопець розповідає, що після отриманих контузій у нього час від часу виникають короткочасні втрати пам’яті.
У подальшому за станом здоров’я Віталія звільнили з армії. Та після початку повномасштабної російської агресії хворий ветеран, котрий на той час проходив відновлення у Херсоні, знову змушений був стати на оборону держави. У перші дні великої війни з рідної Херсонщини Віталій поїхав зі своїм підрозділом воювати під Лисичанськ, що на Луганщині. Після одного з ворожих обстрілів дивом вижив, проте отримав чергові травми голови. Два уламки «прошили» каску і голову.
– Добре, що бронежилет витримав і осколки тоді не пошкодили тіло. Але голову лікарям довелося зашивати. Після цього останнього поранення у мене дві пластини та сім шурупів у голові. Зараз потребую постійної реабілітації, – розповідає Віталій.
З кінця 2022 року «Кавуна» звільнили з війська через погане здоров’я. Хлопець говорить, що не зосереджується лише на відновленні та намагається всіляко розвиватися і разом з тим допомагати побратимам. На початку 2025 року Віталій приєднався до команди TMS Hub та практикує спортивні вправи як один із етапів відновлення. Стверджує, що хотів взяти участь у змаганнях наприкінці весни, та перед цим у нього стався напад епілепсії під час тренувань, і він змушений був відновлюватися. Раніше в горах не бував, але коли запропонували приєднатися до походу, погодився без вагань.
– Лікарі мені радять жити з цим. Черговий напад може трапитися під час звичайного прийому їжі, або під час поєдинку чи на змаганнях, чи під час мандрівки в гори. Це не залежить від навантажень. Просто таке вже моє подальше буття, з цим маю продовжувати жити, – констатує ветеран.
Під час своєї реабілітації Віталій шукав різні способи допомогти своїм побратимам. Спочатку навчився самостійно виготовляти павербанки із вживаних електронних сигарет і відправляв на фронт. Потім працював на меблевій фабриці, згодом зацікавився різьбярством. Самостійно змоделював майбутню скульптуру у вигляді герба і витесав її. Зараз збирає на цих скульптурах автографи відомих особистостей, щоб потім продати на аукціоні та кошти відправити на ЗСУ.
У ГОРИ – ДЛЯ ПОЗБАВЛЕННЯ ВІД ДУМОК
Дорогою до Протятих каменів було ще декілька нелегких підйомів. Ті ветерани, кому було важко підніматися, підсідали на транспорт рятувальників. Інші з останніх сил лізли по крутих схилах гір.
На вершинах на нас чекали чудові краєвиди. Чимало з нас робили цікаві фотографії, хтось просто намагався надихатися гірським повітрям. Вже біля скель нам розповіли історію походження назви «Протяті камені».
– Існує переказ, що колись люди прокладали собі тут дорогу, розпалюючи величезні валуни, потім лили на них воду і ті розколювались. Таким чином дорога пронизує ці камені. Та з наукової точки зору ці великі камені – це дуже сильно стиснутий пісковик. Адже близько 14 мільйонів років тому на місці цих гір було величезне море, а ми зараз знаходимося на його дні, – зауважив наш гід-рятувальник.
Серед цих скель здійснювали зйомки різноманітних фільмів про опришків. Зокрема, нещодавній український фільм «Довбуш» також знімали і в цих горах. Адже неподалік від скельного масиву «Протяті камені» знаходиться і «Камінь Довбуша». Це скеля, котра за легендами слугувала місцем збору народних героїв – опришків.
Олег Іскра
За словами головного тренера TMS Hub Україна Олега Іскри, команда ветеранів, котрі займаються джиу-джитсу, вже вдруге проводить свій тренувальний збір на території Буковини. І щоб відволіктися від щоденних тренувань, параспортсмени зі своїми наставниками вирішили піднятися в гори.
– Наразі у нас триває тренувальний табір протягом одного тижня. Там ми тренуємось і соціалізуємось. А в рамках такої соціалізації, для того, щоб відпочити, ми вирішили піти в гори, позбутися певного негативу, відчути цю атмосферу та природу. Тут є спортсмени і з Києва, і з Кропивницького, з Одеси, з Вінниці, Чернівців, Івано-Франківська, і з багатьох інших міст, – говорить головний тренер ветеранів.
На його думку, особливість джиу-джитсу полягає в тому, що цей вид боротьби можливо пристосувати під будь-яку інвалідність та будь-яку ампутацію. Це один із небагатьох видів спорту, в котрому спортсмен з ампутацією може створити конкуренцію здоровим людям.
ЧЕРЕЗ РЕАБІЛІТАЦІЮ – ДО СВІТОВИХ ПРИЗЕРІВ
Тренер пояснює, що головна ціль джиу-джитсу полягає в тому, щоб змусити противника здатися. І під час тренування українських ветеранів, котрі вирішили займатися цим видом боротьби, з цим з’являлися певні труднощі.
– Коли я почав тренувати наших ветеранів з ампутаціями, я зрозумів, наскільки мені буде водночас і легко, і важко з ними. Легко, тому що поставив завдання, і вони його виконують. Головне – не здобути результат, а викластися на максимум. А коли виступають наші вихованці, то я можу бути впевненим, що вони покажуть усе, що вміють на даний момент. Разом з тим, важко через те, що їхній характер трохи заважає у спорті. Адже наш вид боротьби націлений на тому, щоб вийти на якийсь больовий прийом, який примушує супротивника здатися. А наші хлопці здаватися не бажають. Це буває травматично, це не та культура, яку ми пропагуємо у нас в залі. І мені доводиться їх привчати до того, що не потрібно терпіти до останнього, а варто вчитися відпускати момент, – зазначає Олег Іскра.
Крім цього, заняття цим видом спорту для ветеранів допомагає відпочити. Зокрема, це відчуття братерства на тренуваннях. Адже кожен, хто приходить на тренування, одразу потрапляє у коло своїх однодумців, людей зі схожими проблемами. І людина бачить, що на травмі життя не завершується, що вона може віднайти своє місце. Тому і психологічно, і в плані соціалізації це дуже допомагає.
Назар Данів
Також ці збори є одним із етапів відбору на чемпіонат світу, котрий буде проходити у листопаді цього року в Абу-Дабі. Тренери наразі готують команду збірної України на ці змагання. До неї увійде від 10 до 15 спортсменів. За їхніми словами, це найбільша подія для світу пара джиу-джитсу. Українські спортсмени очікують привезти багато нагород. Адже минулого року наша команда здобула чотирьох віце-чемпіонів світу та одного переможця світової першості. Одним із віце-чемпіонів минулорічних світових змагань став Назар Данів. Хлопець народився та виріс на Прикарпатті, згодом переїхав жити до Одеси, де його і застала повномасштабна російська агресія. Служив у 112 бригаді, брав участь у боях за Київщину, згодом з підрозділом воювали на Миколаївщині, Херсонщині. Там і отримав важкі поранення у 2023 році.
– Підірвався я 10 серпня, а 18 серпня у мене день народження. Ну, зараз святкую вже два дні народження, – жартує ветеран.
На війні Назар втратив ногу, а після операції та піврічної реабілітації знову повернувся на фронт. Стверджує, що мав там деякі незавершені справи. Згодом звільнився зі служби за станом здоров’я і почав серйозно займатися пара джиу-джитсу. За цей час встиг стати одним із кращих в Україні та завоювати призове місце на світовій першості.
– Джиу-джитсу стало для мене мантрою, котра рятує мене емоційно, фізично та морально. Цей вид спорту найбільше підійшов для занять з моєю ампутацією. Я усім знайомим ветеранам кажу, що це один із тих видів спорту, котрий надихає, виховує і наразі набирає досить потужної популярності у світі, – говорить Назар Данів.
Спортсмен впевнений, що до цьогорічних змагань світової першості він підготується краще, ніж минулого року. Бажає стати чемпіоном світу із пара джиу-джитсу.
ГЕОГРАФІЮ «МАНДРОТЕРАПІЇ» ЗБІЛЬШАТЬ
Серед тренерів, котрі працюють із ветеранами, також є фахівець з інвалідністю Едуард Підкаура з Житомирщини. Хлопець ще в дитинстві отримав травму, котра залишила його на все життя без кистей обох рук. Незважаючи на це, спортсмен став багаторазовим чемпіоном України, майстром спорту та володарем пурпурового поясу з джиу-джитсу. Він розповідає, що його травма допомагає йому краще зрозуміти нових підопічних.
Едуард Підкаура
– Чимало хто із хлопців, котрі до нас приходять, спочатку замкнуті у собі. Я знаю, що це таке, тому що був у подібній до них ситуації. Коли мимоволі ловиш ці погляди перехожих, котрі дивляться на твої каліцтва… Це важко психологічно. Та коли вони приходять до нас займатися, відчувають себе серед своїх. Вони розкриваються, і ми, тренери, їм всіляко в цьому допомагаємо, – говорить Едуард.
Він вважає, що подібні виїзди в гори дозволяють ветеранам розвіятися, відчути себе вільнішими, забути про свої проблеми тощо.
За словами голови наглядової ради ГО «Сталь» Альони Атаманюк, котра допомогла організувати такий виїзд, проєкт «Мандротерапії» дає змогу українським ветеранам не лише відновити сили, але і знову відчути себе частиною громади, команди, держави.
– Для мене важливо бачити, як хлопці після важких тренувань усміхаються, як згадують свій дім, сімʼю. Як будують плани на майбутнє. Це означає, що процес реінтеграції працює, – зауважила Атаманюк.
Михайло Хмелевський
Її підтримує і начальник управління інвестиційної політики та туризму Чернівецької ОВА Михайло Хмелевський. Стверджує, що концепція проєкту полягає у психологічній підтримці ветеранів. Важливим залишається і популяризація туристичного потенціалу області для людей з інших регіонів.
– Ми не зосереджуємось виключно на підтримці ветеранів з Буковини, для нас важливо також, щоб учасниками проєкту «Мандротерапії» ставали і військові з інших регіонів зі своїми сім’ями. Їм дуже важливо подивитися Буковину, а нам – показати наші туристичні перлини. Нам не важливо, де проживає той чи інший військовий, котрий перебуває на реабілітації – це все наші воїни. Вони потребують нашої підтримки і ми зобов’язані робити все, щоб ветерани почували себе комфортно, – зазначив посадовець ОВА.
Він повідомив, що географію проєкту «Мандротерапія» будуть розширювати. Зокрема, вже у жовтні до Чернівецької області прибуде група ветеранів із Харківщини.
Віталій Олійник. Чернівці
Фото: Віталій Олійник / Укрінформ
Більше наших фото можна придбати тут.
Буковина Карпати Реабілітація Спорт Ветерани війни Військові Гори