Переговори в Абу-Дабі: експертні оцінки першого етапу та прогнози щодо другого 27.01.2026 19:54 Укрінформ Засідання 1 лютого продемонструє, чи можливі дієві заходи в енергетичній та гуманітарній галузях
Наприкінці минулого тижня, 23–24 січня, в Абу-Дабі (ОАЕ) була зроблена чергова спроба адміністрацією США зрушити з глухого кута перемовини щодо великої війни. Тристоронні консультації за участю України, США та РФ засвідчили розбіжність поглядів сторін: Київ, представлений силовими структурами та дипломатами, підтвердив готовність до діалогу без відмови від «червоних ліній», тоді як Москва, оновивши склад делегації, віддала перевагу більш реалістичній тактиці замість типових ідеологічних промов.
Перший етап виявився неоднозначним: військові намагалися визначити технічні аспекти відведення сил, проте дипломати зіткнулися з «проблемою Донбасу». Наступна зустріч запланована на 1 лютого. Які очікування від неї?
Зміна делегації та стратегії Росії
Переговори в Абу-Дабі 23–24 січня 2026 року засвідчили кінець періоду «трансферної дипломатії» та перехід до безпосереднього тристороннього діалогу. Найбільш значущою зміною стала трансформація російської сторони. Замість ідеологів та «знавців історії» на зразок Мединського, Кремль делегував професійних розвідників.
Політолог Володимир Фесенко наголошує на важливості даної зміни, відзначаючи: «Раніше мирні переговори США вели у форматі «трансферної дипломатії» – окремо і паралельно з Росією та Україною. Були ще прямі переговори між Росією і Україною в Стамбулі, але з боку РФ це була суцільна імітація переговорів і пропагандистське шоу. Тепер же — вперше відбулися прямі мирні переговори в трьохсторонньому форматі США-Росія-Україна. Важливо, що в цих переговорах взяли участь і високопосадовці з військових відомств». За думкою експерта, це дозволило змінити напрямок бесіди. Він підкреслює, що сторони «обговорювали технічні питання відведення військ, а також припинення вогню, а не тільки російські ультиматуми, загальнополітичні і навіть історичні аспекти, як це було на переговорах у Стамбулі влітку 2025 року».
Володимир Фесенко
Порівнюючи поточний процес із попередніми спробами, Фесенко звертає увагу на особу голови російської делегації: «Зараз російську делегацію очолює віцеадмірал Ігор Костюков, очільник Головного управління Генштабу Росії (ГРУ). Це явно статусне і функціональне пристосування до Кирила Буданова, який є неофіційним керівником української переговорної делегації, але одночасно це і демонстрація серйозного ставлення до цих переговорів».
Склад української делегації також заслуговує на увагу.
«Він є достатньо високим за статусом, і одночасно різноманітним за функціональною роллю. При цьому всі наші делегати мають великий досвід переговорів як зі США, так і з Росією. (…) Американська делегація теж на рівні: Віткофф, Кушнер, Дрісколл, а також Гринкевич, командувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі та Європейського командування США».
Дана конфігурація свідчить про те, що переговори в Еміратах, як висловився наш експерт, «точно не будуть імітацією переговорного процесу або лише виставою для Трампа».
«Це буде конкретна спроба знайти шляхи вирішення ключових питань щодо завершення російсько-української війни», – підкреслив Фесенко.
Політолог Ігор Рейтерович доповнює цю думку: «Фактично склад російської делегації був головним сигналом ще до початку переговорів: приїде чи не приїде «блазень» Мединський і Ко… Коли ж Росія надіслала зовсім інших людей, це стало щонайменше знаком про більш серйозне, ніж раніше, ставлення до переговорів».
Рейтерович іронічно відмічає, що Путін був вимушений усунути токсичних осіб: «Тепер ми більше не чуємо відвертої нісенітниці про «шість» чи «чотири області», немає нахабства й псевдоісторичних промов. І це дуже важливий момент — зниження рівня риторичного галасу й повернення діалогу в більш прагматичне русло».
Даний прагматизм, за словами Рейтеровича, дозволив перейти до обговорення важливих деталей: «Механізми розведення, моніторингу, технічні процедури… Насправді саме такі речі є критично важливими. Про них рано чи пізно все одно довелося б говорити, і зараз ми бачимо, що ці питання почали системно опрацьовувати». Експерт вважає, що стратегія переговорів зараз полягає в тому, щоб «обговорити максимум можливого — все, що піддається обговоренню, — і довести ці питання до логічного завершення».
За винятком головного і найскладнішого — питання територій.
«А далі можливі два сценарії. Перший: сторони все ж знаходять певний компроміс щодо територій уже на цьому етапі, після чого переходять до фінальної фази — політичного рішення й підписання домовленостей. Другий: всі інші питання доводять до максимальної готовності, а щодо територій — просто чекають моменту, коли в Кремлі зрозуміють, що бажаного результату силовим шляхом досягти не вдасться. І тоді їм скажуть: “У нас уже все готово — підписуйте”», – додав політолог.
Дипломат Вадим Трюхан також погоджується з тим, що Москва змінила тактику. Він відзначає: «Російська сторона цього разу не обмежилася звичайним набором ультиматумів і пропагандистських тез. Вони продемонстрували готовність до практичного обговорення питань, які безпосередньо стосуються врегулювання, і погодилися працювати як у двосторонньому, так і в тристоронньому форматі, а також долучитися до роботи спільних груп із військових та політичних напрямів. Це не означає прориву, але точно означає зміну тактики».
Вадим Трюхан
Відповідаючи на питання, чому РФ змінила склад делегації, Трюхан припустив, що це результат прямої поради американців: «В Кремлі чудово розуміють токсичність таких постатей, як Мединський чи Слуцький. Американська сторона розгадала б це миттєво. Я не виключаю, що Стів Віткофф через Ушакова міг прямо або опосередковано порекомендувати Путіну змінити склад делегації, аби принаймні на формальному рівні не виглядало так, що Росія з самого початку не налаштована на будь-який діалог».
Територіальний тупик та американський тиск
Попри успіхи у військовому треку, політична частина переговорів зупиняється на фундаментальній розбіжності щодо майбутнього українських територій. США, намагаючись знайти швидке рішення, опинилися у непростій ролі посередника, який іноді схиляється до поступок за рахунок України.
Володимир Фесенко прямо називає головний виклик: «Ключова проблема нинішніх переговорів – питання про виведення українських військ з Донбасу. На цьому наполягає Кремль. На жаль, це частково підтримують американці». Експерт наголошує, що для Києва дана вимога є абсолютно неприйнятною, і позиції сторін тут «є прямо протилежними, і навряд їх можна поєднати в якійсь компромісній формулі, яку наполегливо шукають американці».
Ще одна велика проблема, за словами Фесенка, — це небажання Путіна завершувати війну проти України: «Для Трампа Путін демонструє готовність домовлятися, тому і відбуваються переговори в Абу-Дабі, але насправді він хоче продовжувати війну проти України, і ми це бачимо кожен день. А переговори йому потрібні для дипломатичної гри з Трампом, і для примусу України до російських умов завершення війни».
У даному контексті особливого значення набуває постать Буданова, який знає ворога «зсередини», що унеможливлює росіянам маневри в блефі.
Ігор Рейтерович пояснює: «У Буданова є й були прямі контакти з тими людьми, які нині представляють російську сторону. Вони вже спілкувалися раніше, а це завжди важливо для переговорного процесу. По-друге, його значно позитивніше сприймають американці. І це для нас очевидний плюс. Тут нема чого приховувати — така конфігурація пішла Україні на користь».
Експерт іронічно зауважує, що Буданов буквально «дратує» російську пропаганду. «У них істерика. А значить, є підстави вважати, що сам процес іде зовсім не так, як хотілося б Росії».
Проте Вадим Трюхан бачить у нинішній конфігурації серйозну загрозу, пов'язану з відсутністю європейських партнерів. За його словами, українська делегація «фактично опинилася в ситуації «один проти двох» — проти росіян і проти американців. Останні нині відверто поспішають: у них є чітке політичне завдання від Трампа — за будь-яку ціну вийти на якусь угоду, адже попереду (у листопаді, – ред.) — вибори до Конгресу, і за більшістю прогнозів Трамп може втратити контроль над обома палатами. У цій логіці Вашингтон об’єктивно більше схильний тиснути на Україну, ніж на Росію».
Трюхан додає, що логіка компромісів зараз виглядає односторонньою. США та РФ фактично підштовхують Україну до виходу з Донбасу, що є абсолютно неприйнятним для Києва: «При цьому Москва не пропонує нічого. У російському розумінні компроміс — це «ви погоджуєтеся на наші умови», а не взаємні поступки».
Очікування від 1 лютого — наступного раунду переговорів
Другий раунд переговорів, запланований на неділю, зокрема, має надати відповідь на питання, чи можливе так зване «енергетичне перемир’я». Проте дії РФ між зустрічами — масовані обстріли — не додають оптимізму.
Ігор Рейтерович скептично оцінює перспективи затишшя в небі: «Я налаштований досить стримано. Є відчуття, що Росія поки не готова відмовлятися від масованих ударів — принаймні до остаточної зміни погодних умов і до усвідомлення того факту, що вони не отримують того, на що розраховували». Він додає, що російська пропаганда продовжує цинічно поширювати тему «холодомору», що свідчить про відсутність реального бажання Кремля йти на будь-які поступки в цьому питанні.
Ігор Рейтерович
Натомість Рейтерович пропонує сфокусуватися на обміні полоненими: «Було б правильно і логічно до нього повернутися, адже це одна з небагатьох тем, де можливий реальний гуманітарний результат навіть без глобальних політичних домовленостей».
Вадим Трюхан наголошує, що лише силові аргументи можуть змусити Кремль до реальних кроків 1 лютого. Він виділяє два ключові фактори. По-перше, «це системне позбавлення РФ можливостей вести війну… удари по критичній інфраструктурі, передусім енергетичній… Якщо вдасться дістатися до Москви, Санкт-Петербурга… тоді в Кремлі почнуть про щось серйозно замислюватися». По-друге, це критичне зростання втрат: «Завдання — знищувати 50 тисяч російських військових на місяць. Щойно втрати почнуть перевищувати темпи поповнення, дефіцит стане відчутним — і не лише на фронті, а й у тилу».
Володимир Фесенко також не очікує швидкого прориву. «Без тиску США на Росію, а не на Україну, прориву в переговорах не відбудеться. Але те, що почали обговорювати технічні питання завершення бойових дій, це дуже важливо на майбутнє».
…Отже, наступний раунд 1 лютого продемонструє, чи здатні сторони на реальні заходи в енергетичній та гуманітарній сферах, чи Емірати стануть лише черговою зупинкою в тривалій війні на виснаження.
Мирослав Ліскович. Київ
Перше фото: EPA/UPG
ОАЕ Переговори США Україна Росія Україна проти Росії Війна Кислиця Рустем Умєров Буданов Війна з Росією