Визначення очільника Державної авіаційної служби України безпосередньо позначається на державній безпеці, обороноздатності та захищеності важливої авіаційної інфраструктури. Саме тому рішення між прозорим змаганням і закритим висуванням є рішенням між фаховим керівництвом і політичними небезпеками у стратегічно важливій галузі. Організація відкритого змагання це єдиний спосіб мінімізувати небезпеки для держави та забезпечити довіру до рішень влади.
Висування очільника Державної авіаційної служби України вже давно вийшло за межі стандартної кадрової процедури. По суті, мова йде про вибір парадигми управління стратегічно важливим регулятором: відкритої та професійної або ж прихованої, закритої та політично вмотивованої. І саме зараз уряд стоїть перед вибором, який матиме прямі наслідки для обороноздатності країни. Як слід діяти уряду щоб убезпечити одну з найважливіших сфер, читайте в матеріалі УНН.
Юридично Кабінет міністрів може призначити очільника Державної авіаційної служби України без прозорого конкурсу – воєнний стан це дозволяє. Але головне слово тут – може, а не повинен. Оскільки поточне законодавство не забороняє оголошення відкритого змагання навіть у воєнний час. Більше того, практика організації відкритого змагання на посаду неодноразово використовувалась урядом вже після 2022 року. Тобто питання – не в правових обмеженнях, а лише в політичній волі.
На тлі повномасштабної війни Державна авіаційна служба перестала бути “технічним” органом. Адже вона відповідає за сертифікацію авіаційної техніки, допуск підприємств на ринок, захищеність рейсів, а також за рішення, що безпосередньо впливають на виконання оборонних замовлень, логістику, гуманітарні та евакуаційні місії. Помилка або навмисне шкідливе рішення в цій галузі – це не просто управлінський збій, а загроза для національної безпеки.
Тому ситуація навколо одного з кандидатів на очільника органу Ігоря Зелінського, якого віцепремʼєр Олексій Кулеба подав на розгляд Кабміну, викликає велику кількість питань.
Як раніше інформував УНН, Зелінський у галузі авіації не новачок – він працював заступником очільника Державної авіаційної служби України та був звільнений у 2025 році. Представники авіаційної галузі пов’язують період його роботи із системним занепадом транспортної авіації. За цей час з українського реєстру фактично зник флот Іл-76, який має критичне значення для військових і гуманітарних перевезень. Частина бортів була виключена з реєстру, частина – заблокована регуляторними рішеннями, а деякі фактично перейшли під контроль росії.
Додаткові питання щодо кандидатури Зелінського виникають і на тлі одного з його найбільш резонансних рішень авіаційної галузі, прийнятих вже після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Йдеться про використання документів російської підсанкційної компанії ПАТ “Іл”. Незважаючи на чинний санкційний режим, Зелінський видавав сертифікати перегляду льотної придатності літаків на підставі рішень цього підприємства, фактично легалізуючи документи компанії країни-агресора через українського державного регулятора. І це при тому, що в Україні на той момент вже існувала сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний технічний супровід без залучення російських структур.
За оцінками фахівців, такі рішення не лише суперечили санкційній політиці України, а й створили прямі ризики для національної безпеки, адже фактично відкрили можливість продовження взаємодії з підприємствами оборонно-промислового комплексу держави-агресора.
Важливо, що ці ризики вже стали предметом уваги правоохоронних органів. Так, Служба безпеки України проводить спецперевірку кандидата на посаду очільника Державіаслужби Ігоря Зелінського, під час якої врахує можливу шкоду державі у разі його призначення. Про це раніше повідомляв УНН із посиланням на відповідь уповноважених органів.
Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої співпраці. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України
– зазначив юрист Дмитро Касьяненко.
На цьому тлі прагнення Кулеби призначити очільника Державної авіаційної служби України без відкритого змагання виглядає як мінімум незвично. Адже повноцінний відкритий відбір автоматично означав би публічні співбесіди, питання щодо минулих рішень, аналіз діяльності кандидатів і порівняння альтернатив. Саме цього, очевидно, намагаються уникнути.
В коментарі УНН політолог Володимир Цибулько прямо вказав на системну проблему таких призначень. За його словами, відбір за принципом лояльності, а не професійності, неминуче призводить до деградації державних інституцій. А у випадку з авіаційною галуззю ці наслідки можуть бути згубними.
Насправді, якість призначених поза конкурсами функціонерів дуже низька, і це призводить просто до катастрофічних наслідків
– вважає Цибулько.
Нагадаємо
Україна вже готується до відновлення змагань на ключові посади. Відповідні рішення та законодавчі зміни перебувають у процесі прийняття. Тож спроби призначити очільника Державної авіаційної служби України “швидко і без галасу” саме зараз виглядають, як спроба встигнути до моменту, коли конкурсний механізм стане неминучим.
Головний висновок у цій історії очевидний: уряд повинен оголосити відкритий конкурс на посаду очільника авіаційного регулятора. Це не суперечить закону, не заважає воєнному управлінню і, навпаки, є чи не єдиним способом обрати дійсно компетентного керівника. Прозорий відбір мінімізує ризики для обороноздатності, зніме питання щодо політичних домовленостей і продемонструє, що держава навіть у часи війни здатна діяти відкрито та відповідально. А особливо у сфері, де ціна помилки – безпека країни.