Правоохоронні органи й досі можуть бути залучені до переслідувань підприємств на замовлення, проте значна частина суддів здатні ідентифікувати такі справи. Колишній суддя Олександр Ситников поділився інформацією про те, як виявити тиск на бізнес, та про реакцію суддів на подібні ситуації.
Правоохоронні структури все ще використовуються для переслідування та тиску на підприємницьку діяльність за чиїмось замовленням, і ситуація не зазнала змін. Разом із тим, за його твердженням, судді завжди розрізняють, коли справа сфабрикована. Таку думку в ексклюзивному коментарі УНН висловив суддя Вищого адміністративного суду у відставці, правник Олександр Ситников.
Схема щодо відбирання бізнесу працює так само, як і раніше. І там, де це необхідно, ці справи не доходять до судового розгляду. Вони залишаються не вирішеними роками
– зазначив Олександр Ситников.
З його слів, велика частина суддів усвідомлюють, коли кримінальна справа містить ознаки упередженості, проте їхня реакція на це може бути різною.
Я б сформулював це так: кожен суддя, чи майже кожен, відчуває, коли справа має замовний характер. Але кожен суддя реагує на це по-різному. Дехто усвідомлює це і ставить на місце тих людей (ініціаторів переслідування на замовлення – ред.). Дехто здатен долучатися до цієї схеми, і таке теж трапляється
– пояснив колишній суддя.
Він навів приклад з особистого досвіду, коли, працюючи адвокатом, оскаржував конфіскацію майна юридичної особи, яка фактично не мала відношення до кримінального провадження. Як пояснив Ситников, слідча суддя пояснила накладення арешту значним завантаженням і тим, що “не помітила” відсутності зв’язку компанії зі справою. “Але тут завжди є два варіанти: або дійсно не побачила, або навмисно не захотіла помічати”, – зауважив юрист.
На погляд екссудді, органи правопорядку часто не прагнуть передавати сфабриковані кримінальні провадження до суду, оскільки розуміють їхню непереконливість і можливість їхнього розвалу стороною захисту в суді.
Слід зазначити, що в умовах війни затягування розслідувань стає ще більш дієвим засобом тиску, оскільки справи можуть тривалий час залишатися без руху, що чинить постійний тиск на підприємницьку діяльність.
Ключові індикатори замовних справ
Президент Всеукраїнської асоціації суддів у відставці Денис Невʼядомський у коментарі УНН розповів про основні ознаки кримінального провадження на замовлення. Найважливішою з них є зосередження уваги слідства не на зборі доказової бази, а на тиску на бізнес.
Для досягнення цієї мети слідчі використовують такі інструменти, як арешти обладнання та техніки, що призводить до паралічу роботи компанії.
Окремо правник звернув увагу на практику частих викликів співробітників на допити, які використовуються для психологічного впливу та створення атмосфери постійної напруженості всередині компанії, а також навмисне затягування розслідування.
Досвідчений адвокат може визначити, чи є справа замовною. Основні ознаки: фокус слідчих на здійсненні тиску, а не на збиранні доказів; накладання арештів та обрання запобіжного заходу як самоціль, припинення підприємницької діяльності шляхом вилучення обладнання, компʼютерів (замість зняття інформації), часті виклики працівників на допити для посилення напруги, розповсюдження інформації про кримінальне провадження через лояльні ЗМІ, зволікання у справі (якомога довше не передавати справу до суду, щоб не втратити контроль над нею), не вручення підозри (це не запускає строки розслідування, а під час воєнних дій справа під підозрою може тривати безкінечно)
– зауважив Невʼядомський.
Справи проти групи авіаційних компаній “Константа” як приклад замовного переслідування
Такі роз’яснення колишніх суддів дозволяють зробити висновок, що низка однотипних справ, які розслідують правоохоронні органи стосовно групи авіакомпаній “Константа”, є не чим іншим, як переслідуванням на замовлення.
Як раніше повідомляв УНН, наприкінці 2022 року Національна поліція відкрила кримінальне провадження №12022000000001276 стосовно групи авіаційних компаній, зокрема “Авіакомпанії Константа”. Формально слідство стосується нібито надання допомоги державі-агресору та незаконного заволодіння майном. Справа була порушена на підставі заяви голови ГО “Рада ветеранів АТО” Павла Мошковського, якого пов’язують із компанією “Українські вертольоти”.
У своїй заяві він виклав “теорію змови”, спрямовану начебто на підрив економічної безпеки України та захоплення стратегічних підприємств авіаційної галузі, зокрема ДП “Антонов”, яке, до речі, і досі перебуває у державній власності. Проте за майже чотири роки слідства жодних фактів, що підтверджували б ці твердження, не було встановлено.
Хоча злочини, передбачені статтею 111-2 ККУ, належать до компетенції СБУ, провадження до 2025 року розслідувало Головне слідче управління Нацполіції, після чого його передали до СБУ. Паралельно слідчі ініціювали масштабні обшуки, вилучення техніки та блокування рахунків компаній, що фактично паралізувало господарську діяльність і призвело до зриву контрактів, зокрема й для ЗСУ та міжнародних гуманітарних місій.
Як зазначили судді, блокування роботи підприємств без об’єктивних причин є однією з основних ознак переслідування на замовлення та тиску на бізнес.
Впевненості додає і те, що це не єдине кримінальне провадження, яке розслідує СБУ стосовно групи компаній “Константа”. Служба безпеки, а також Державне бюро розслідувань вже вивчали аналогічні справи проти цих підприємств, відкриті за заявами тієї ж ГО “Рада ветеранів АТО”. Тоді правоохоронці не виявили складу злочину і закрили кримінальні провадження.
Окрім того, за інформацією УНН, СБУ та ГУР МОУ офіційно підтвердили відсутність підстав для застосування санкцій до групи компаній “Константа”.
Представники підприємств наголошують, що всі іноземні контрагенти, зокрема в ОАЕ, з якими вони співпрацюють, пройшли ретельний міжнародний комплаєнс, і жоден державний банк не зафіксував підозрілих фінансових операцій.
Слід зазначити, що ПрАТ “Авіакомпанія Константа” є постійним офіційним перевізником для міжнародних гуманітарних місій і некомерційних організацій, а також виконує замовлення для держав-партнерів, зокрема з країн НАТО. Компанія є одним з провідних операторів літаків “Антонов” і експлуатує найбільший парк Ан-26, що робить її важливою складовою українського авіаційного потенціалу. На підприємстві створено повний цикл обслуговування літаків виробництва ДП “Антонов”.
З 2019 року компанія є офіційним партнером ООН та має сертифікати EASA TCO, UK TCO та US FAA, що свідчить про відповідність найвищим міжнародним стандартам. Авіакомпанії групи регулярно проходять перевірки та аудити ООН у рамках процедур відбору та нагляду за підрядниками, що додатково підтверджує відповідність вимогам прозорості.
Інші підприємства, що входять до групи компаній, мають статус критично важливих для забезпечення функціонування економіки та життєдіяльності населення в умовах особливого періоду під час дії воєнного стану, наданий Державною авіаційною службою України. Крім того, вони мають статус критично важливих підприємств у сфері авіаційного транспорту, який надало Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Аналіз історії переслідування групи авіакомпаній “Константа” та сукупність виявлених фактів дозволяють розглядати згадані кримінальні провадження як такі, що мають ознаки саме замовного переслідування із залученням правоохоронних органів. Тривале слідство без доведених фактів, зміна підслідності, паралельні обшуки та арешти, попереднє закриття аналогічних справ іншими слідчими – усе це формує цілісну картину, а не випадковий збіг обставин.
Особливої ваги цій ситуації додає специфіка діяльності компаній, а саме виконання міжнародних гуманітарних контрактів, співпраця з державами-партнерами, виконання оборонних контрактів. Параліч роботи критично важливих підприємств у сфері авіаційного транспорту, які серед іншого також займаються авіабудуванням, має наслідки не лише для окремого бізнесу, а й для обороноздатності, міжнародної репутації та виконання Україною зовнішніх зобов’язань.
В результаті проблема виходить за межі окремого кейсу. Йдеться про баланс між повноваженнями правоохоронних органів і гарантіями захисту підприємницької діяльності. Якщо кримінальний процес використовується як інструмент конкурентної боротьби або адміністративного впливу, це підриває довіру до правоохоронної та судової системи в цілому. В умовах війни така практика створює додаткові ризики для економічної стабільності держави і потребує негайної інституційної реакції.