Вебсайт StopOdrex, заснований родичами померлих пацієнтів медзакладу “Одрекс”, поновив свою роботу після блокування. Хостинг-партнер HOSTiQ висловив жаль з приводу ситуації та запропонував сприяння платформі.
Ресурс StopOdrex, започаткований сім’ями покійних пацієнтів та особами, які відчули на собі наслідки лікування в одеській приватній лікарні “Одрекс”, знову функціонує після тимчасового припинення доступу. Про це інформувала одна із засновниць платформи, Христина Тоткайло, передає УНН.
Вебсайт StopOdrex знову в мережі та продовжує приймати заявки – як відкрито, так і конфіденційно. І, як зазначає Христина, кількість цих звернень та нових розповідей від колишніх хворих лікарні та сімей померлих в Odrex зростає щоденно.
Ми й надалі збираємо справжні історії та нарікання людей, які постраждали через дії одеської лікарні “Одрекс”. Надсилайте нам свої розповіді – відкрито чи анонімно. Кожен голос має значення. Кожна оповідь важлива. Не дозволимо закрити нам уста!
– повідомила у Facebook Христина Тоткайло.
Разом з тим, після її публікації стосовно ситуації з блокуванням вебсайту з Христиною безпосередньо встановили зв’язок представники хостинг-провайдера HOSTiQ.
Вони пояснили, що технічне припинення дії домену було здійснено не за ініціативою HOSTiQ, а на рівні наступної інфраструктурної ланки – доменного провайдера. Одночасно з цим, компанія HOSTiQ виразила співчуття потерпілим та запропонувала платформі StopOdrex допомогу у вигляді хостингових послуг.
Проте, як підкреслила Тоткайло, головним лишається інше: блокування вебсайту з історіями та наріканнями людей сталося одразу після звернення компанії DIM MEDICINE LLC – власника торгової марки. Цей факт, за її словами, підтверджено у відповіді хостинг-провайдера.
Отже, причина припинення роботи не зникла і не змінилася. Це була спроба припинити діяльність платформи, де рідні загиблих і постраждалі пацієнти відкрито діляться своїм досвідом лікування. Формально – через формальності. Фактично – через зміст та незручну для лікарні істину
– зауважила вона.
Активісти запевняють: StopOdrex є неприбутковою та аполітичною ініціативою, створеною для публічного документування розповідей пацієнтів, взаємної підтримки та спостереження за ходом кримінальних розслідувань у рамках так званої “Справи Odrex”.
Пригадаємо
У серпні 2024 року Христина Тоткайло дізналася, що у її батька рак. Родина проживає в Києві, тому спочатку вони звернулися до лікарні “Феофанія”. Лікарський консиліум, за словами Христини, дійшов висновку, що інтенсивна хіміотерапія у випадку її батька занадто ризикована і не повинна проводитися до радикального хірургічного втручання.
На лікарському консиліумі був присутній хірург Ігор Бєлоцерковський. Христина розповідає, що він особисто запропонував варіант лікування в одеській лікарні “Одрекс”, де працює його дружина – онколог Марина Бєлоцерковська. Саме там, за його словами, батькові Христини мали врятувати гортань та голос.
Це моя дружина. Вона компетентний лікар. Їдь. Він телефонує їй і запитує, чи може вона прийняти такого пацієнта. Вона відповідає: “так, без проблем, можу”. Але перед тим, як їхати, потрібно сплатити за консультацію, не консультуючись. Я запитала: як так, я ж можу приїхати та проконсультуватися на місці? Він каже: ні, це треба робити заздалегідь, платити потрібно за повітря. Саме так мені й сказали
– згадує Христина.
Вже тоді у жінки з’явилися сумніви, однак, за її словами, коли йдеться про життя близької людини – ти хапаєшся за будь-яку можливість.
В “Одрексі”, за словами Христини, пообіцяли “витягнути” батька: призначили пʼятиденний курс хіміотерапії та запланували другий. Чоловікові встановили гастростому (систему для годування, яка потребувала постійного догляду ред.). Христина просила перевіряти та змінювати повʼязки, але, як каже, лікарі її не слухали: за пʼять днів лікування гастростому належним чином не оглядали. Пристрій дістали лише за дві години до виписки – коли в ділянці гастростоми вже утворився наскрізний отвір, через який витікало все, що потрапляло до шлунку.
Повернувшись до Києва, вони зіткнулися з різким погіршенням стану батька. У нього почали відмовляти нирки, зʼявилися рани в роті. На повідомлення про це, стверджує Христина, помічниця лікарки Бєлоцерківської відповіла: “Сьогодні вихідний, телефонуйте в понеділок”.
Жінка розповідає, що намагалась дізнатися, що давали батьку для печінки, для нирок, на що почула від лікаря: “Навіщо ви ставите такі питання?”.
Христина переконана, що в ситуації, коли навіть у київських лікарнях відмовлялися від подібної хіміотерапії на цій стадії, призначення агресивного курсу в “Одрексі” було грубою лікарською помилкою. Родина сплатила понад 250 тисяч гривень, але врятувати батька не вийшло. Він помер.