Масові платні автошляхи “на вимогу ЄС”, обов’язковий техогляд для будь-якого транспорту вже в 2026 році та придорожні “штрафні” інспекції для кожного керманича поки що лишаються вигадками. Фактично, євроінтеграція у сфері транспорту зводиться до іншого: підготовки правової бази, поступових рішень і перетворень, націлених на безпеку, відкритість процесів та викорінення корупції, передусім у секторі комерційних перевезень.
У соціальних мережах і деяких ЗМІ циркулюють запевнення про нібито введення в Україні платних трас за вимогою Євросоюзу, обов’язкового технічного огляду для всіх транспортних засобів вже у 2026 році та придорожнього нагляду з повсюдними інспекціями.
У Міністерстві розвитку громад, територій та інфраструктури України вказують, що на даний момент відповідні вердикти не прийняті, а євроінтеграційні зміни в транспортній галузі передбачають передусім створення законодавства, поетапні реформи та збільшення безпеки й прозорості процесів, з акцентом на вантажні перевезення, повідомляє УНН.
У відповідному міністерстві вирішили проаналізувати три найпоширеніші неправдиві твердження і пояснити, що за ними насправді криється.
Міф 1. ЄС змусить Україну зробити дороги платними
Інтеграція в Європу не означає автоматичного запровадження оплати за проїзд. На сьогоднішній день в Україні відсутні затверджені рішення, які б вводили плату за рух на чинних дорогах загального використання.
Як це влаштовано та функціонує в Європі
Важлива деталь: у багатьох державах ЄС насправді є платні шляхи, але не у всіх. Спільним для більшості є інше: наявність нормативної бази, яка дозволяє (або регламентує) платні автошляхи за певних умов. Власне, необхідність мати такі правила і є тим, що вважають значною частиною євроінтеграційних обов’язків.
Найчастіше платний проїзд стосується:
- нових або модернізованих автомагістралей;
- альтернативних маршрутів з покращеним рівнем обслуговування;
- окремих відрізків, особливо для вантажного транспорту.
Який вигляд система може мати в Україні
Задекларована логіка аналогічна: платна дорога може існувати лише як альтернатива безкоштовній, а не замість неї. І навіть тоді це не “миттєвим рішенням”, а через окремі постанови держави з урахуванням економічної обґрунтованості та інтересів користувачів.
Чому платні дороги — це не найближче майбутнє для українських водіїв
Щоб будь-що в цьому напрямку стало реальним, спершу потрібно:
1. Розробити та затвердити відповідне законодавство.
2. Визначити модель впровадження, джерела фінансування, правила тарифікації, контролю якості.
Плюс впливає ще один вагомий фактор: під час війни у державному бюджеті немає коштів на широке будівництво нових шляхів, які в перспективі могли б стати платними.
Тому як один з теоретичних варіантів, на думку знавців галузі, згадується державно-приватне партнерство: інвестор будує, а потім отримує прибуток через плату за пересування.
Міф 2. У 2026 році введуть обов’язковий техогляд для всіх авто за вимогою ЄС
У профільному міністерстві зауважують: рішення про термінове або масштабне впровадження обов’язкового технічного контролю (ОТК) для всіх транспортних засобів, включно з легковими, не було прийнято. Тобто сценарій “у 2026-му всі власники легкових авто стають у черги” не має під собою законного підґрунтя.
Навіщо тоді ця реформа взагалі
Європейська логіка ОТК зрозуміла: на автошляхах має бути менше технічно небезпечного транспорту. Навіть якщо людина не керує сама, вона все одно хоче, щоб поруч рухались справні автомобілі, автобуси та вантажівки.
Окремий практичний аспект: українські автомобілі при перетині кордону з деякими країнами вже можуть вимагати чинного техогляду (зокрема, йдеться про Румунію та Молдову). Тобто питання технічної справності вже давно перестало бути просто теорією.
Про що саме йдеться в українському контексті
Реформа ОТК, яку обговорюють у зв’язку з євроінтеграцією, зосереджується не на тому, щоб одночасно навантажити мільйони власників легковиків, а:
- підвищити безпеку руху на дорогах;
- викорінити корупційні схеми;
- впровадити прозорі та зрозумілі процедури.
Йдеться про поступові рішення, передусім для комерційного транспорту (перевезення людей і вантажів), і про модернізацію самої системи ОТК.
Також обговорюється можливість контролю для імпортованого транспорту, який вперше ввозитимуть в Україну, щоб імпорт не перетворювався на ввезення технічно несправних машин.
Чому без законотворців зміни неможливі
Наразі ОТК в Україні — обов’язковий для комерційного транспорту: таксі, автобусів, вантажних автомобілів. Якщо держава захоче розширити вимоги на легкові авто, спочатку потрібно:
1. Щоб Верховна Рада прийняла відповідні закони.
2. Одночасно реформувати процедури та контроль, щоб це не стало потоком фальшивих довідок.
Міф 3. Придорожній контроль введуть, щоб штампувати нові штрафи і влаштувати тотальні перевірки
На даний момент в Україні не запроваджується придорожній контроль як нова система для будь-якого виду транспорту.
Що таке придорожній контроль в європейській практиці
У ЄС це звичайний інструмент, який спрямований на:
- перевірку безпеки перевезень;
- дотримання режимів праці та відпочинку водіїв;
- технічний стан транспорту на маршрутах;
- правильність фіксації вантажів.
Ключовим тут є те, що у центрі уваги опиняються перевізники, а не приватні водії.
Що маємо на даний момент
Повноцінної форми такого контролю в Україні як окремої системи немає, а частково функції контролю в рамках повноважень вже виконує Укртрансбезпека. Тобто тема не виникає з нічого, просто в євроінтеграційному контексті її часто представляють як “новий каральний механізм”, хоча логіка там інша.
Що все це означає для пересічних українців і бізнесу
Для керманичів легковиків головний меседж такий: найближчим часом не йдеться про те, що їм раптово введуть плату за проїзд “за все” або обов’язковий техогляд. Такі зміни технічно та юридично неможливо втілити в життя за декілька днів чи тижнів.
Для бізнесу та перевізників меседж інший: євроінтеграційні транспортні стандарти сильніше зачеплять саме комерційний сектор. А ще акцент змістять на прозорі правила та зменшення корупції, а не на імітацію контролю.
У Мінрозвитку наголошують: Євроінтеграція у транспортній галузі – це не про несподівані заборони чи масові платні автошляхи. Це про безпечніші перевезення, відкриті та зрозумілі правила, рівноправні умови для бізнесу, поступові реформи з урахуванням українських реалій.