Рада ухвалила закон №13646 щодо соціального захисту військовослужбовців, котрий визначає 15 мільйонів гривень як найбільшу суму допомоги сім’ям померлих. У цю суму входять виплати, отримані під час статусу зниклого безвісти.
Парламент з другої спроби прийняв закон №13646 про соціальний захист військовослужбовців. Даний документ є одним із найбільш складних і чутливих за увесь період повномасштабної війни, оскільки він безпосередньо торкається сімей безвісти зниклих та загиблих оборонців. Мова йде не лише про фінанси, а про мораль, віру в державу і відчуття справедливості в умовах тривалої війни.
Що конкретно змінилося і чому навколо даного закону так багато обговорень – УНН розглядає детально.
Як функціонувала система виплат до прийняття закону
До ухвалення змін держава застосовувала дві різні концепції підтримки. Якщо військовослужбовець зникав безвісти, його сім’я одержувала грошове утримання в середньому близько 100-120 тисяч гривень щомісяця. Ці виплати тривали до того часу, поки статус не змінювався – на повернення, полон або смерть.
У випадку офіційного визнання смерті сім’я додатково отримувала 15 мільйонів гривень одноразової допомоги. Виплата відбувалася поетапно: на початку близько 3 мільйонів, а залишок – рівними частинами упродовж наступних місяців.
Таким чином, сім’ї зниклих безвісти могли фактично роками одержувати повне грошове забезпечення, а згодом – ще й повний пакет компенсації за смерть.
Ключова зміна: 15 мільйонів як кінцева сума
Новий закон змінює сам принцип. Відтепер 15 мільйонів гривень – це максимальна сума всієї допомоги від держави у випадку смерті військового. В цю суму входять і ті виплати, які сім’я одержувала під час статусу зниклого безвісти.
Іншими словами, якщо сім’я декілька років отримувала щомісячні виплати, то після визнання смерті держава доплатить тільки різницю до граничних 15 мільйонів гривень.
Як тепер працюють виплати для зниклих безвісти
Сам механізм виплат для зниклих безвісти також збережено, але з уточненнями. Частина грошового забезпечення розподіляється порівну між родичами, котрі подали документи, а 50% утримується військовою частиною або державою до моменту з’ясування долі військового. Якщо захисник повертається з полону або знаходиться живим – ці кошти виплачуються йому. У випадку визнання померлим – сім’ї.
Додаткові соціальні гарантії для військовослужбовців
Окремо закон розширює перелік соціальних гарантій для військових. Під час служби держава гарантує грошове, медичне, продовольче та речове забезпечення, лікування і реабілітацію за рішенням ВЛК, відпустки за сімейними обставинами, проживання, безоплатний проїзд і поштовий зв’язок. Після повернення зі служби військові мають право відновитися на роботі не нижче попередньої посади, одержати допомогу в розмірі середньої зарплати, повноцінний страховий і трудовий стаж, право на професійну адаптацію, щорічну відпустку вже в перший рік роботи, збереження черги на житло і відновлення навчання.
Як зниклого безвісти можуть визнати померлим без тіла
Окремий і дуже чутливий блок – це питання, як зниклий безвісти може бути визнаний померлим, якщо тіла немає. Українське законодавство передбачає лише декілька шляхів.
Перший – судове рішення за наявності щонайменше трьох свідків і матеріалів розслідування від військової частини, де зафіксовані обставини зникнення. На практиці це найбільш складний шлях: свідків часто немає, вони можуть знаходитися на фронті або померти, а судові процеси тривають роками.
Другий – автоматичне визнання померлим через два роки після завершення бойових дій. В умовах, коли про кінець війни навіть не йдеться, цей механізм фактично не діє.
Третій – ідентифікація тіла або останків за ДНК. Але пошук тіл в зоні бойових дій часто неможливий роками, поки тривають бої або територія залишається окупованою.
В результаті сім’ї зниклих безвісти роками живуть в невизначеному стані – між надією і фактичним усвідомленням втрати.
Аргументи держави на користь нових правил
Держава пояснює нові правила декількома аргументами. По-перше, це має усунути фінансову нерівність між сім’ями померлих і зниклих безвісти. По-друге, зменшити схильність затягувати юридичне визнання смерті. По-третє, розвантажити бюджет у ситуації, коли війна триває значно довше, ніж планувалося у 2022 році.
Офіційна позиція Міністерства оборони зводиться до єдиного принципу: сім’ї померлих і зниклих безвісти повинні отримувати допомогу за прозорою, зрозумілою і однаковою логікою, а загальний обсяг державної підтримки не повинен перевищувати 15 мільйонів гривень.
Критика закону з боку родин і правозахисників
Водночас сім’ї військових і правозахисники вбачають в законі серйозні ризики. Судові процедури можуть ще більше затягуватися, оскільки визнання смерті автоматично зменшує фінансове навантаження на державу. Багато сімей роками не можуть зібрати необхідні докази, а моральний аспект рішення зводиться до питання: чи можна взагалі вимірювати втрату людського життя фінансовими лімітами.
Проблема сімей загиблих до 24 лютого 2022 року
Окрема болюча тема – сім’ї військових, які загинули до 24 лютого 2022 року. Вони не підпадають під дію нинішніх компенсацій, хоча війна для них почалася значно раніше і забрала життя так само. Цей штучний поділ держава фактично визнає, але виправляти його вже не планує.
Підсумок: що насправді означає цей закон
У підсумку закон №13646 – це сигнал про реальний фінансовий стан держави. Рішення, ухвалені у 2022 році в умовах шоку і віри в коротку війну, більше не відповідають реальності. Держава намагається зберегти баланс між підтримкою сімей померлих, допомогою живим і можливістю продовжувати війну.
Чи є це справедливим – питання відкрите. Для одних це крок до системності та чесності, для інших – болісне скорочення підтримки під виглядом реформ. Очевидно лише одне: ці рішення ухвалюються не в умовах достатку, а в умовах виживання країни, яка четвертий рік веде війну на виснаження.
Нагадаємо
Верховна Рада прийняла законопроєкт, що регулює соціальні, трудові та пенсійні права військовослужбовців. Закон забезпечує повернення на роботу, грошову допомогу після призову і додаткові гарантії для звільнених з полону.