Артистка MILA NITICH представила українську інтерпретацію пісні “Каюсь”, що супроводжує її більше півтора десятиліття. Адаптація відкрила у творі новий, всеосяжний зміст про згоду та помилування.
Виконавиця з України MILA NITICH представляє україномовну версію пісні “Каюсь” – композиції, що з’явилася в її житті ще в 18 років і супроводжувала виконавицю понад півтора десятиліття. Раніше дуже приватна розповідь нині звучить як ісповідь про згоду, помилування та здатність просуватися вперед. Артистка зауважує: переклад був ризикованим кроком, однак саме він розкрив у пісні новий, більш глибокий та всеосяжний зміст, повідомляє УНН, посилаючись на пресслужбу знаменитості.
Деталі
Твір “Каюсь” зародився для виконавиці у досить ранній період. Тоді вона активно відстоювала її наявність у власному репертуарі – і ця боротьба стала частиною історії композиції.
Ця пісня з’явилася в моєму житті зарано – у 18 років. Я чудово пам’ятаю, як наполегливо виборювала для неї місце у своєму репертуарі з Володимиром Бебешко. Він не хотів її приймати, вважав, що цю пісню мені тоді передчасно виконувати. А я чинила опір та захищала її, оскільки відчувала, що вона моя. Спочатку я вкладала в неї одну, дуже особисту історію – історію моїх батьків. Але сьогодні я усвідомлюю: зараз у цій пісні зовсім інші значення. Вона – не про конкретну особу. Вона – про кожного з нас
– констатує MILA NITICH.
Тривалий час виконавиця не наважувалася перекладати “Каюсь” українською. Її страхала відповідальність – не зруйнувати ніжну емоцію та не розгубити глибину, оскільки невдалі переклади часто позбавляють пісні могутності. Рішення з’явилося неочікувано під час студійного зібрання з поетом і автором текстів Гідаятом Сеїдовим – вони просто зустрілися творити нову музику.
Я дуже переживала, щоб пісню не зіпсували. Ми всі знаємо, як інколи переробки роблять пісні гіршими. Але я чомусь вірила, що він зможе відшукати ті слова, які передадуть справжню суть. Коли я прочитала готовий текст – я просто розридалася. Дійсно. Оскільки відчула: пісня набула зовсім іншого значення
– пригадує артистка.
Саме тоді виконавиця зрозуміла: “Каюсь” – це не про звичайну любовну трагедію. Це пісня про внутрішній монолог, про розірваний внутрішній світ кожного з нас, про втрати, страждання і ті події, після яких ми вже ніколи не будемо такими, як раніше.
Я зрозуміла, що ця пісня створена про кожного з нас. Про те, що мені є в чому розкаятися – перед Богом і перед собою. І що єдина особа, яку я повинна вибачити у своєму житті, – це я сама. Вона звучить настільки глибоко і масштабно, що кожен знайде в ній свою історію. Такі пісні в житті з’являються дуже рідко
– зазначає MILA.
Реакція аудиторії лише підтвердила це відчуття: люди визнають, що слухають “Каюсь” по декілька разів на день і не можуть стримати сліз. Для виконавиці це і є головна цінність музики – здатність торкатися найпотаємніших куточків душі.
Колись мені сказали, що музику необхідно писати таку, яка чіпляє людину за хребет. Для мене хіт – це не швидка і не танцювальна пісня. Хіт – це те, що зачіпає серце. Я завжди знала, що “Каюсь” народжена, щоб назавжди залишитися в серцях людей
– підкреслює виконавиця.
Сьогодні “Каюсь” MILA називає піснею про згоду. Про момент, коли вже неможливо нічого змінити – і залишається тільки розкаятися, попросити прощення та рухатися далі. Перші слова композиції – “Я не шкодую ні про що” – вона вважає особистими й такими, що безпосередньо стосуються її власної долі.
Я дійсно сьогодні ні про що не жалкую. Я усвідомлюю, що все сталося не просто так – саме в той час і саме в тому місці, не раніше і не пізніше. Я сьогодні така, якою стала, оскільки пройшла весь цей шлях. Яким би болісним, складним чи безнадійним він часом не здавався, у кожен момент мого життя він був необхідний для того, щоб прийти сьогодні до себе такої, якою я є
– зізнається виконавиця.
Окрему подяку виконавиця висловлює Сергію Могилевському, який працював над саундом, та всій команді, що долучилася до створення пісні. Вона впевнена: сьогодні “Каюсь” звучить не як розповідь про відносини між двома людьми, а як ісповідь про дорогу, біль, згоду і найважче мистецтво в житті – вибачити собі за прийняті рішення.