Дональд Трамп знову проявляє цікавість до Гренландії, описуючи її як “вигідний об’єкт нерухомості” та питання стратегічної безпеки для Сполучених Штатів. Це породило занепокоєння в Данії та серед європейських лідерів, які бачать у цьому загрозу суверенітету та єдності НАТО.
Крига тане, а пристрасті розпалюються. Найбільший острів на планеті, який тривалий час вважався безмежною білою пустелею, несподівано опинився в епіцентрі геополітичної бурі. Натхненний Президент США Дональд Трамп, після дивовижної операції у Венесуелі, серйозно захопився і переходить у наступ практично на всіх напрямках.
З початком свого другого терміну Дональд Трамп неодноразово заявляв, що Сполучені Штати “повинні отримати” Гренландію, визначаючи це як питання стратегічної та загальної безпеки. Головним чином йшлося про протистояння росії та Китаю в Арктиці. Однак згодом напруга зменшилася, всі звикли до “проявів безумства” та голослівних обіцянок Президента США. І тут трапляється відома Венесуела. Дещо змінюється. Америка проголошує Західну півкулю “ексклюзивною зоною” своїх інтересів. Фактично, Трамп витягує із запилених архівів “Доктрину Монро” 1823 року, пристосовуючи її до сучасних реалій. Це повернення до ідеї “Америка для американців”, де будь-яка присутність чи вплив інших країн у Західній півкулі розглядається як безпосередня загроза для США.
Доктрина Монро була надзвичайно важливою, і ми про неї забували, але більше ми про неї не будемо забувати. Наша нова стратегія безпеки – це домінування в Західній півкулі
– зауважував Трамп.
І велика біда маленької Данії контролювати величезний острів, який раптово стає об’єктом історичного перерозподілу світу. Нові заяви Дональда Трампа про те, що оборона Гренландії – це всього лише “дві собачі упряжки”, викликали у Копенгагені справжнє занепокоєння. Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен визначила цей час як “вирішальний момент”.
Ми стоїмо на роздоріжжі. Якщо американці відвертаються від західного союзу і загрожують союзнику, чого ми раніше не бачили, – все припиниться
– зазначила вона.
Для Трампа Гренландія – це “велика операція з нерухомістю”. Для Данії – це питання суверенітету та цілісності держави. Але чи тільки в почуттях річ? Трамп наголошує, що Данія витрачає на захист острова незначні кошти, в той час як США утримують там стратегічну базу Туле, яка є частиною системи раннього попередження про ракетний напад. І ось риторичне питання: а чи не правий Трамп?
А чому Гренландія взагалі “зелена”?
Давайте на мить відволічемося. Подивившись на карту, і хоча б на елементарному рівні знати англійську – виникає питання. З якого дива ця біла пляма якось називається зеленою? А все тому, що історія назви Гренландії – це один із перших в історії прикладів успішного маркетингу.
У 10 столітті вікінг Ерік Рудий, вигнаний з Ісландії за вбивство, відплив на захід і знайшов величезний острів. Щоб привабити туди поселенців, він назвав його Greenland (“Зелена земля”), незважаючи на те, що 80% території вкрито льодом. У свою чергу, Ісландія, яка насправді набагато зеленіша, отримала свою назву від перших жителів, які прибули туди в сувору зиму і побачили лише фіорди, вкриті кригою. Ось такий цікавий, місцями кумедний факт.
Як Гренландія опинилася під владою Данії?
Гренландія опинилася під владою Данії в результаті тривалого історичного процесу, що поєднав середньовічні домагання та колоніальну політику. У 10 столітті, острів заселили норвезькі вікінги (хто їх туди привів, ми вже знаємо), і формально він вважався частиною Норвегії, а згодом – Дансько-норвезької унії. Після зникнення скандинавських поселень у 15 столітті Гренландія на декілька століть зникла з європейського політичного простору. Фактичний контроль Данія встановила у 1721 році, коли місіонер Ганс Егеде за підтримки корони заснував перші постійні поселення. У 1953 році Данія скасувала колоніальний статус Гренландії та включила її до складу королівства, надавши мешканцям громадянство і парламентське представництво. З 1979 року Гренландія має автономію, а з 2009-го розширене самоврядування, хоча оборона і зовнішня політика залишаються за Данією.
Чому Гренландію – це острів скарбів і світового панування?
Чому США так завзято прагнуть контролювати цей острів? Все як завжди через гроші, але не тільки. Під гренландським льодом знаходяться поклади нафти, газу та, що найважливіше сьогодні – рідкоземельних металів, необхідних для виробництва смартфонів та електромобілів.
Не лише штати такі кмітливі. Китай активно намагався інвестувати в гренландські аеропорти та копальні, але штати заблокували ці угоди через Данію, усвідомлюючи, що економічна присутність Китаю в Арктиці – це пряма загроза національній безпеці США.
І звичайно, куди ж без росіян. росія мілітаризує Арктику шаленими темпами. Гренландія – це “непотоплюваний авіаносець”, який контролює найкоротший шлях для ракет між РФ та США через Північний полюс. Про це зовсім недавно заявив віце-президент США Венс.
Чи зробили європейці та данці все необхідне для захисту Гренландії та збереження її ролі опори світової безпеки та протиракетної оборони, відповідь очевидна – ні
– заявив Венс.
Тобто політик натякає на те, що у випадку ядерної війни – Гренландія матиме стратегічне значення у перехопленні ракет.
Реакція світових лідерів на можливу анексію Гренландії
Європейці вперше за багато десятиліть заговорили про США не як про гаранта безпеки, а як про можливий “ризик”. Спільна заява лідерів ЄС: 6 січня 2026 року ключові країни Європи: Франція, Німеччина та Британія оприлюднили заяву, де чітко підкреслили: “Данія та Гренландія, і тільки вони, мають визначати своє майбутнє”.
Президент Франції Еммануель Макрон та Прем‘єр-міністр Британії Кір Стармер намагаються переконати Трампа, що стратегічні цілі (стримування Китаю та Росії) можна досягти шляхом посилення існуючих угод, а не через анексію. Нідерланди та Норвегія: Окремо наголосили, що суверенітет союзника по НАТО є непорушним. МЗС Норвегії заявило: “Сама ідея НАТО буде зруйнована, якщо США заберуть Гренландію силою”.
Чи розвалиться НАТО через Гренландію?
Ситуація навколо Гренландії б’є в саме серце Альянсу – Статтю 5 про колективну оборону. Якщо одна країна НАТО (США) загрожує територіальній цілісності іншої (Данії), Альянс втрачає свій сенс. Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен прямо попередила: “Якщо США атакують Гренландію – все припиниться, включно з НАТО”.
У дипломатичних колах вже обговорюють радикальні сценарії. Наприклад, Гюнтер Фелінгер (голова Австрійського комітету з розширення НАТО) припустив, що у разі силового захоплення острова європейські країни можуть конфіскувати всі військові бази США на своїй території – від Рамштайну в Німеччині до баз у Румунії та Італії.
Проте Європа залишається Європою, спокійною, виваженою, на жаль, безпорадною. Financial Times зазначає, що штаб-квартира НАТО у Брюсселі наразі зберігає тривожне мовчання, намагаючись не спровокувати Трампа на ще більш різкі кроки перед проміжними виборами в США у листопаді 2026 року.
Головне питання. А гренландців хтось питав?
Сам народ Гренландії (близько 57 000 осіб) налаштований рішуче. Опитування показують, що 85% мешканців виступають проти приєднання до США, але й так само абсолютна більшість не бажає бути і у складі Данії. Ці горді люди не хочуть бути “об’єктом нерухомості” в геополітичній грі. Вони прагнуть незалежності.
Дилема України: надпотуга Штати чи вірний друг Данія
Для України ситуація виглядає як класичний дипломатичний шпагат.
З одного боку, США – наш головний стратегічний партнер, якими б у нас не були зараз розбіжності – всі все чудово розуміють. З іншого – Данія стала для нас прикладом “нового конструктиву”. Як людина, що працювала в Миколаївській ОВА, я бачив цей процес зсередини. Королівство Данія взяла шефство над південним регіоном. Це країна, яка не просто обіцяє – вона діє. Вони першими взяли під опіку цілу область, їхня допомога в інфраструктурі, водопостачанні та відновленні Миколаєва – це безцінний внесок. Більше того, країна активно співпрацює з Україною у сфері ОПК. Це перша країна НАТО, яка дозволила будівництво українського заводу для військових потреб. Більш того, держава порушити понад 20 різних правил і законів, уявіть наскільки це неймовірно. Європа… порушує… норми… Це фантастика.
Що робити Україні у ситуації з потенційною анексією частини Данії?
Не вибирати сторону. Це конфлікт всередині НАТО. Україна має підтримувати цілісність Альянсу. Адвокація через Данію: Ми можемо бути голосом, який нагадує США, що “малі” країни Європи є надзвичайно ефективними союзниками.
Використовувати кейс Гренландії: Показувати США, що ми розуміємо їхні стратегічні інтереси в Арктиці, але наголошувати на важливості міжнародного права – принципу, який захищає і Гренландію від “поглинання”, і Україну від анексії.
Україна принципово не може визнати або підтримати силовий перехід Гренландії до США, навіть під тиском Вашингтона. Ми вже 12 років воюємо проти російської логіки “права сильного”. Якщо Київ визнає право Трампа “забрати” територію через її стратегічну важливість, ми автоматично легітимізуємо аргументи Путіна щодо Криму чи Донбасу, а потім Херсону та Запоріжжю. Визнання “гренландського сценарію” зруйнує нашу власну юридичну позицію в міжнародних судах. Наша зброя – це міжнародне право.
Як мудро вийти з глухого кута та не допустити війни у Гренландії?
В цілому, ситуація навколо Гренландії виглядає як криза, де зіштовхнулися американський прагматизм, європейські цінності та глобальні загрози. Проте вихід є, і він лежить не в площині “купівлі-продажу”, а в площині нового типу союзництва.
Замість одностороннього контролю США, НАТО може розгорнути в Гренландії постійну багатонаціональну місію за зразком балтійських країн. Це заспокоїть Трампа, адже присутність військ Альянсу (включно з американськими) посилиться, але при цьому суверенітет Данії залишиться непорушним. США отримають безпеку, а Європа – збереження кордонів.
Ресурсний альянс замість анексії. Замість того, щоб намагатися “заволодіти” копальнями Гренландії, Вашингтон, Копенгаген та Нуук (столиця Гренландії) можуть укласти тристоронню економічну угоду. США інвестують у видобуток рідкоземельних металів, щоб витіснити Китай. Гренландія отримує технології та робочі місця. Данія залишається гарантом політичної стабільності. Це “угода про спільний розвиток”, яка дасть Трампу омріяні ресурси без порушення міжнародного права.
Також можна застосувати модель, за якою США мають угоди з такими країнами, як Палау чи Маршаллові Острови. Гренландія може отримати ще більше автономії від Данії, уклавши прямий оборонний пакт із США, але формально залишаючись у складі Данського королівства. Це дозволить США “піклуватися про безпеку острова” (як того хоче Трамп), не руйнуючи при цьому НАТО.
Україна може виступити посередником, апелюючи до власного досвіду. Ми можемо запропонувати формат “Арктично-Балтійського безпекового діалогу”. Наша позиція проста: ми вдячні США за зброю, а Данії – за F-16, відновлення того ж Миколаєва та розвиток ОПК. Ми зацікавлені в тому, щоб наші союзники не сварилися, поки Росія підпалює світ.
Якщо Трампу вдасться подати це як свою дипломатичну перемогу (посилення присутності США без пострілів), а Данія збереже свою цілісність – світ уникне катастрофічного розколу. Це буде перемогою для всіх. Мир у Гренландії – це стабільність у НАТО. А стабільність у НАТО – це єдиний шлях до перемоги України.