У руках 10% найзаможніших людей зосереджено 75% світового багатства, причому 10% найбільш заможних працівників у світі отримують прибуток, що перевищує дохід решти 90%. Різниця у витратах на освітні послуги, яка в країнах Африки, розташованих на південь від Сахари, становить 200 євро на дитину, а в Європі – 7400 євро, фіксує географічне розташування можливостей, інформують результати дослідження World Inequality Report 2026, повідомляє УНН.
10% найбільш забезпечених людей контролюють 75% глобального багатства, 10% найбагатших працівників у світі мають більший дохід, ніж решта 90%, а різниця у фінансуванні освіти, яка в Африці на південь від Сахари дорівнює 200 євро на дитину, в той час, як у Європі – 7400 євро, цементує географію перспектив, свідчать висновки дослідження World Inequality Report 2026, пише УНН.
Середні витрати на навчання однієї дитини в державах Африки на південь від Сахари досягали приблизно 200 євро (за купівельною спроможністю, КС), у порівнянні з 7400 євро в Європі та 9000 євро в Північній Америці й Океанії: різниця більше ніж 1 до 40, тобто приблизно втричі більша, ніж відмінність у ВВП на душу населення
– йдеться у висновках до звіту.
Подібні розбіжності, як вказується, “визначають життєві перспективи для різних поколінь, закріплюючи географічне розташування можливостей, що посилює та увіковічнює глобальну ієрархію добробуту”.
Також у доповіді зазначено, що на даний момент 10% найбільш заможних працівників світового населення заробляють більше, ніж інші 90%, в той час як найбідніша половина світового населення отримує менше 10% від сукупного світового доходу.
“Добробут ще більш зосереджений: 10% найбагатших володіють трьома чвертями (75%) світового багатства, а нижня половина володіє лише 2%”, – йдеться у висновках до доповіді.
Відповідно до доповіді, у середньому жінки отримують лише 32% від того, що заробляють чоловіки за годину роботи, що включає як оплачувану, так і неоплачувану діяльність; у порівнянні з 61%, якщо виключити неоплачувану домашню роботу.
На міжнародній арені WIR 2026 засвідчує, яким чином глобальна фінансова система підсилює нерівність. “Багаті економіки продовжують отримувати переваги від “надмірних привілеїв”: кожного року приблизно 1% світового ВВП (приблизно втричі більше, ніж допомога на розвиток) перетікає від бідніших до багатших країн через чисті перекази закордонних прибутків, пов’язані зі стійкою надлишковою прибутковістю та нижчими процентними платежами за зобов’язаннями багатих країн. Зворотна динаміка має ключове значення для будь-якої надійної стратегії глобальної справедливості”, – зауважується у доповіді.