Фахівець Сергій Шабовта вважає, що СБУ слід вивчити діяльність екс-заступника голови Державіаслужби Ігоря Зелінського, котрий узаконив папери російської компанії, що потрапила під обмеження. Це могло надати можливість рф отримати мільйони доларів прибутку.
Рішення посадовців у галузі авіаційної безпеки в умовах війни повинні аналізуватися не тільки з позиції формального дотримання правил, а й з точки зору дійсних загроз для національної безпеки. Саме тому кроки колишнього заступника голови Державіаслужби Ігоря Зелінського, який мав відношення до прийняття рішень на основі документів російської підсанкційної компанії, виданих вже після повномасштабного вторгнення, вимагають окремої та професійної ревізії Служби безпеки України. Таку думку в коментарі УНН висловив експерт з питань безпеки Сергій Шабовта.
В кінці грудня віцепремʼєр Олексій Кулеба запропонував кандидатуру Ігоря Зелінського на місце очільника Державіаслужби на розгляд Кабінету міністрів України. Не виключено, що таким чином він намагається уникнути проведення відкритого конкурсу на цю посаду, оскільки прозорий відбір планують відновити до осені поточного року.
Чим відзначився Зелінський?
Ігоря Зелінського звільнили з посади заступника голови Державіаслужби в лютому минулого року. Як повідомляв УНН раніше, представники українського авіаринку характеризують період роботи Зелінського на посаді заступника голови Державіаслужби (2020-2025 роки) як час систематичного і навмисного руйнування транспортної авіації. Якщо у 2016 році в державному реєстрі було понад 20 літаків Іл-76, то на початок 2025 року їх залишилося тільки два, і ті не мають льотної придатності.
Експерти зазначають, що саме за рішеннями колишнього керівництва Державіаслужби (голови регулятора Олександра Більчука та його заступника Ігоря Зелінського) ці літаки були виключені з українського реєстру і фактично перейшли під контроль росії. У цей період також були прийняті регуляторні рішення, спрямовані на створення штучних перепон для експлуатації Іл-76 в Україні, що явно є підривом обороноздатності держави.
Крім того, ще з 1990-х років в можна було експлуатувати літаки Іл-76МД без додаткової паперової волокіти з їх переоформлення між різними відомствами, в тому числі Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обовʼязки голови Державіаслужби, після звернень представників авіаринку та Міноборони, він офіційно підтвердив відсутність перешкод для використання транспортних літаків в інтересах України.
Втім, вже через пів року, в грудні, він змінив свою думку, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. В результаті використання літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковано. Крім того, це рішення призвело до простою літаків і додаткових витрат з бюджету на їх утримання, що є матеріальною шкодою державі.
Варто відзначити, що після незаконної анексії Криму і вторгнення росії на Донбас Україна запровадила санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Тобто будь-яка взаємодія з цим російським підприємством заборонена.
Не дивлячись на це, Зелінський видав десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на підставі рішення підсанкційного ПАТ “Іл” від червня 2022 року. По суті, таким чином він узаконив використання документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками експертів, могло надати можливість російській стороні отримати десятки мільйонів доларів прибутку.
До того ж Зелінський не взяв до уваги той факт, що в Україні є сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний супровід літаків Іл-76 ПАТ “Іл” без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до оборонно-промислового комплексу країни-агресора.
Як пояснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-75 перед вибором: або співпрацювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.
Злочин проти держави
За словами Шабовти, механізм застосування санкцій у багатьох випадках був юридично нестійким, проте після їх запровадження держава все ж зобов’язана забезпечити суворий контроль за їх дотриманням. Адже за порушення закону про санкції, особливо якщо це стосується структур і підприємств, повʼязаних із оборонно-промисловим комплексом держави-агресора, передбачена кримінальна відповідальність.
Експерт наголошує, що у випадку можливих рішень або дій, які створювали умови для взаємодії з підсанкційними суб’єктами або легалізації їхніх документів, може йтися не про службову недбалість, а про злочин проти держави.
“Це не адміністративна відповідальність, а це дуже суворі і грубі порушення (прийняття рішень на основі документів підсанкційної російської компанії, що входить до складу ОПК росії – ред.), порушення чинного законодавства під час війни, оскільки вони стосуються саме структур, пов’язаних з державою-ворогом. І зрозуміло, що в першу чергу, я впевнений в тому, це функція Служби безпеки України. Оскільки те, що стосується зовнішніх відносин, для того є контррозвідка, для того є інші відділи… Відповідь одна тільки – це злочин проти держави Україна, якщо такі факти є. Ну а тут повинні допомагати ще й журналісти – давати розголос таким ситуаціям”, – зазначив Шабовта.
Коментуючи можливу роль Ради національної безпеки і оборони, Шабовта зазначив, що РНБО не має контрольних функцій, адже її завдання – це збір матеріалів та формування пропозицій щодо санкцій, але не нагляд за їх виконанням. Саме тому питання контролю за дотриманням санкційного законодавства входить до компетенції СБУ.
На думку юриста Дмитра Касьяненка, виявлені журналістами факти свідчать про необхідність проведення розслідування правоохоронними органами.
“Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої взаємодії, у тому числі через документи, експертизи або “технічні обґрунтування”. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України. Якщо такі дозволи видані, це дає підстави говорити про обхід санкцій і продовження фактичної взаємодії з рф”, – пояснив адвокат Дмитро Касьяненко.
За його словами, дії колишніх посадовців Державіаслужби можуть кваліфікуватись за ст. 111-2 КК України (пособництво державі-агресору), якщо буде виявлений умисел та реальна допомога країні агресору, ст. 364 КК України (зловживання владою), за умови що рішення ухвалювалося всупереч інтересам Державіаслужби, ст. 367 КК України (службова недбалість), якщо посадовці “не перевірили” санкційні обмеження та процедури.
Тож у ситуації з рішеннями, до яких був причетний Ігор Зелінський, логічним і необхідним кроком виглядає комплексна їх перевірка з боку Служби безпеки України. Адже йдеться не лише про правову оцінку окремих управлінських дій, а й про встановлення того, чи могли вони завдати шкоди державним інтересам України в умовах повномасштабної війни та санкційного протистояння росії.