В Україні розпочав роботу Defence City, який надає привілеї з оподаткування та спрощені порядки для оборонних компаній. Першою компанією, що отримала цей статус, став виробник безпілотників, однак експерти відзначають певні ризики та потребу в удосконаленні даного режиму.
В Україні офіційно розпочав роботу особливий правовий формат Defence City, створений з метою збільшення обсягів оборонного виробництва, залучення інвестицій та прогресу українського військово-промислового комплексу. Перше підприємство вже отримало статус резидента. УНН вивчив, які саме пільги надає статус резидента Defence City, а також які є приховані складнощі.
Що являє собою Defence City та хто став його резидентом
Згідно з інформацією від Міністерства оборони України на початку січня, першим підприємством, яке отримало статус резидента Defence City, став виробник безпілотних літальних апаратів, в тому числі дронів “Vampire”, “Shrike” і перехоплювачів “шахедів”, які використовуються росією для масованих атак на українську територію.
Defence City є складовою частиною системної державної стратегії у сфері оборони та безпеки. Даний правовий режим повинен забезпечити вигідні обставини для збільшення оборонного виробництва, залучення інвестицій та розвитку вітчизняного ОПК.
Уряд працював над впровадженням Defence City з літа 2025 року. Зокрема, 21 серпня 2025 року Верховна Рада ухвалила у другому читанні та в цілому два важливі законопроекти, які формують правову основу для впровадження Defence City – спеціального механізму допомоги оборонно-промисловому комплексу (ОПК), а саме законопроекти №13420 та №13421. Кабінет Міністрів 17 грудня, ухвалив постановою №1745 всі основні підзаконні акти: Правила ведення реєстру Дефенс Сіті; Правила подання та розгляду заявки на присвоєння статусу резидента Дефенс Сіті; Правила здійснення контролю над використанням прибутку резидента Дефенс Сіті, який звільнений від оподаткування, з метою розвитку його діяльності; Методику обрахунку кваліфікованого доходу (“оборонного доходу”); Порядок обмеження доступу до електронних реєстрів загального користування в частині інформації (відомостей) про резидентів Дефенс Сіті та Порядок подання та розгляду звіту про відповідність резидента Дефенс Сіті.
Які переваги отримують резиденти Defence City
Резиденти Defence City отримують широкий спектр економічних та операційних стимулів, які мають на меті скоротити фіскальне навантаження і прискорити розвиток виробництва.
До податкових стимулів входить звільнення від податку на прибуток за умови, що підприємства ОПК вкладатимуть кошти у свій розвиток, а також звільнення від земельного, майнового та екологічного зборів.
До того ж, для резидентів Defence City будуть діяти простіші митні правила; спеціальні гарантії безпеки інформації та таємності даних підприємства протягом дії режиму; державна підтримка переміщення та посилення безпеки виробничих потужностей у разі необхідності.
Для середнього оборонного підприємства з доходом €5-10 млн сумарна економія може сягати €500K-1 млн щороку. Головна умова – реінвестування звільнених грошей у прогрес. Контроль здійснює податкова служба, яка повідомляє Міноборони про порушення. Режим діє до 1 січня 2036 року або до приєднання України до ЄС – тобто скоріше за все 3-7 років, а не десять
– вважає президент Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко.
Для отримання статусу резидента, підприємство ОПК має надати до Міністерства оборони відповідну заявку та набір документів. Мова йде про відповідність положенням законодавства; фінансову та аудиторську документацію, а також інформацію про участь у виконанні державних оборонних замовлень.
Після розгляду приймається рішення про надання статусу, відхилення або повернення заявки без розгляду. У разі позитивного рішення компанія заноситься до офіційного реєстру Defence City.
Приховані проблеми: застереження фахівців
Голова Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко наголошує, що незважаючи на очевидні переваги режиму, Defence City має деякі ризики, які компаніям слід враховувати з самого початку.
Податкова буде перевіряти цільове використання звільнених коштів. За документами кошти мають йти на збільшення виробництва, R&D, придбання обладнання. Виведення в дивіденди чи непрофільні активи = втрата пільг + штрафи за весь період використання
– застерігає Михайленко.
Також, за його словами, спосіб визначення “оборонного доходу” ще не був перевірений на практиці.
Перші резиденти фактично стануть випробувачами системи. Існує ризик несподіваних інтерпретацій з боку податкової
– додав Михайленко.
За словами експерта, також слід враховувати, що після вступу України до ЄС, режим Defence City потрібно буде узгодити з правилами державної допомоги ЄС, що може суттєво змінити його умови.
Defence City створений для “підприємств стратегічного значення”, але критерії цього значення залишаються нечіткими. Чи матимуть можливість отримати статус середні компанії з оборотом €1-2 млн, чи режим стане привілеєм для обмеженого кола провідних гравців галузі – стане зрозуміло в наступні місяці
– підкреслив Дмитро Михайленко.
Часткова підтримка підприємств з авіабудування
Серед тих, хто може претендувати на статус резидента Defence City, є підприємства з авіабудування. Часто, крім технічного обслуговування та ремонту авіаційної техніки для військових, ці компанії також займаються виготовленням дронів.
Як раніше повідомляв УНН, в законі пропозиції авіації були враховані частково. Разом із основними можливостями, які Defence City відкриває для всіх учасників програми, авіаційна галузь наполягала на включенні до числа резидентів суб’єктів літакобудування, що підпадають під дію Закону “Про розвиток літакобудівної промисловості”, які були визнані Кабінетом Міністрів як особливо важливі для економіки. Дані підприємства, зокрема, спеціалізуються на виробництві двигунів, комплектуючих та технологій, які одночасно використовуються у військовій та цивільній авіації. Повний перелік цих компаній не включили, однак дозволили резидентство для тих, у кого частина прибутків від оборонного напряму становитиме не менше 50%.
Разом з тим, авіації вдалося досягти скасування норми, яка могла б стати “міною уповільненої дії” для всієї оборонки: раніше пропонувалося зобов’язати компанії у разі втрати статусу резидента Defence City сплачувати всі податки та штрафи за минулі роки. Після обговорень у парламенті ретроспективні санкції були виключені.
Окремо розглядалася пропозиція скасувати обмеження щодо податкової заборгованості та затримки виконання оборонних контрактів. Мова йшла про можливість включати до Переліку підприємства з податковою заборгованістю за умови її сплати протягом трьох років, враховуючи ризики для безпеки, обстріли, переміщення, перебої з поставками та інші фактори, які не залежать від виробника. У кінцевому варіанті цей критерій повністю не врахували, однак його вимоги були частково пом’якшені.
Незважаючи на прогрес, деякі пропозиції авіаційної спільноти не увійшли до кінцевого варіанту закону. Зокрема, не були враховані ініціативи щодо розширення підстав для включення підприємств до Переліку резидентів – пропонувалося враховувати не тільки контракти Міноборони, а й міжнародні угоди у сфері оборони та подвійного призначення. Також відхилили пропозицію додати до напрямів використання прибутку, який не обкладається податком, фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт з літакобудування. Не було підтримано і ідею встановити спеціальний порядок використання звільнених коштів суб’єктами літакобудування за рішенням Кабінету Міністрів України (за аналогією з постановою КМУ від 07.06.2017 №476, яка діяла до 01.01.2025 року). Крім того, не була помʼякшена норма щодо відсутності відкритих кримінальних проваджень проти компаній.
“Перший досвід” і потреба у доопрацюваннях
Запуск Defence City, безсумнівно, став важливим сигналом для розвитку оборонної промисловості, однак перші місяці роботи режиму показують, що процес отримання резидентства просувається значно повільніше, ніж розраховував ринок. Незважаючи на наявність усіх підзаконних актів та задекларовану готовність держави підтримувати ОПК, станом на початок 2026 року статус резидента отримало лише одне підприємство.
Вочевидь, мова йде не про відсутність інтересу з боку бізнесу, а про надмірну складність самої процедури та надто жорсткі вимоги відбору. Наприклад, відповідно до закону “Про національну безпеку України”, до заявки на отримання статусу резидента Defence City потрібно надати звіт про відповідність резидента Defence City, а не кандидата на надання статусу резидента Defence City за період з 1 січня по 31 грудня відповідного календарного року, що є неможливим.
Фактично, Defence City тільки починає проходити “перший досвід” на практиці. Однак вже зараз стає зрозуміло, що для багатьох середніх виробників, у тому числі з авіаційної галузі, перешкоди залишаються стримуючим фактором, навіть незважаючи на очевидні фінансові переваги.
Окремою проблемою залишається те, що значна частина пропозицій галузевих об’єднань, зокрема авіабудівної, у кінцевій редакції законодавства була врахована лише частково або взагалі відхилена, що може значно звузити коло можливих резидентів. Таким чином, виникає ризик того, що Defence City може перетворитися на режим для обраних великих гравців, і не стане масовим інструментом розвитку оборонної промисловості.
Без сумніву, законодавство про Defence City потребує вдосконалення. Мова йде не про зміну концепції, а про спрощення окремих процедур, чіткіші вимоги до резидентства, більшу гнучкість щодо фінансових і формальних вимог та зменшення регуляторної невизначеності. Без цього темпи приєднання нових резидентів і реальний ефект для галузі можуть залишитися дуже низькими.