Державна взаємодія з приватними лікарнями в рамках Програми медичних гарантій потребує не тільки формальної перевірки на відповідність вимогам, а й аналізу репутаційних ризиків. Відкриті думки хворих та кримінальні провадження навколо окремих медустанов поглиблюють обговорення стосовно критеріїв вибору партнерів НСЗУ. Імідж лікарні має стати новим показником, під час підписання угод за державні кошти.
В українській системі охорони здоров’я уряд все частіше передає частину медичних послуг приватним лікарням. Такий підхід відповідає ідеї медичної реформи: пацієнт має право вибирати лікарню, а гроші “слідують за пацієнтом”. Але в такій моделі постає важливе питання: чи достатньо ретельно уряд перевіряє тих, кому насправді довіряє державні гроші та здоров’я громадян? Про умови відбору партнерів Національної служби здоров’я України, репутаційні ризики та безпеку пацієнтів читайте в статті УНН.
У моделі, де уряд купує медичні послуги у приватних і державних установах, питання вибору партнерів стає не тільки технічним, а й важливим з точки зору безпеки. Адже мова йде не просто про фінансові договори, а про довіру уряду до конкретного приватного медичного закладу і рекомендацію пацієнтам звертатися саме туди.
Вимоги до таких партнерів досить формальні: наявність ліцензії, обладнання, медичного персоналу та відповідної інфраструктури. Проте в багатьох країнах світу до цього додається ще один важливий фактор – ім’я медичного закладу та історія його відносин з пацієнтами.
Державні угоди та репутаційні ризики
Оцінка репутації потенційних партнерів вже давно застосовується в сферах, де на кону стоять великі фінансові ресурси або суспільна довіра. Йдеться, наприклад, про систему комплаєнсу, яка стала стандартом для міжнародного бізнесу та фінансових установ.
Так, міжнародні банки перед початком співпраці перевіряють партнерів не тільки з юридичної точки зору, а й з точки зору репутаційних ризиків. Причина проста: навіть законна операція з партнером, навколо якого є підозри або скандали, може створити системні ризики для всієї компанії.
Подібний принцип важливий і для медицини. Особливо важливо це в умовах війни, коли українська система охорони здоров’я і так працює в умовах значного навантаження.
Як зазначав у коментарі для УНН колишній міністр охорони здоров’я Олег Мусій, українська система охорони здоров’я досі не має чітких механізмів, які дозволяли б оцінювати якість роботи медичних закладів і реагувати на можливі порушення.
Контролю якості практично не існує, тому що не існує критеріїв оцінки, досі вони ніким не запроваджені. Ніким: ні МОЗ, ні НСЗУ. Тому показники контролю, на жаль, одне із болісних тем і місць, яких поки що в нашій системі належним чином, так це мало б бути, нема
– розповів ексміністр охорони здоров’я Олег Мусій.
Угоди НСЗУ з клінікою Odrex
Одним із прикладів ризикованої співпраці є угоди НСЗУ зі скандальною одеською приватною клінікою Odrex. Як раніше повідомляв УНН, клініка є фігурантом 10 кримінальних справ, пов’язаних з підозрами в шахрайстві та неналежному виконанні медичних обов’язків.
Крім того, в публічному просторі регулярно з’являються розповіді пацієнтів, які заявляють про можливі проблеми під час лікування в цьому медичному закладі. Частина таких історій публікується на Telegram-каналі StopOdrex, який після численних блокувань сайту за позовами Odrex, створили сім’ї померлих в клініці пацієнтів і люди, які вважають себе постраждалими від лікування там.
Водночас важливо відзначити, що сам факт наявності кримінальних справ не означає визнання вини медичного закладу або його співробітників, оскільки остаточні висновки у таких справах може робити тільки суд.
Проте сам масштаб суспільного обговорення навколо клініки піднімає питання про підходи держави до вибору партнерів. Зараз, незважаючи на публічні скандали, Odrex залишається одним з найбільших приватних партнерів НСЗУ. За даними самої служби, лише у 2023 році клініка отримала понад 53 млн грн державного фінансування в рамках Програми медичних гарантій.
А у 2026 році клініка Odrex працює відразу за кількома пакетами державної програми медичних гарантій: первинна допомога, лікування інсультів та інфарктів, реабілітація.
Зрозуміло, що формально така співпраця не суперечить чинним правилам Програми медичних гарантій. Але сама ситуація ставить більш широке питання: чи достатньо державі перевіряти лише технічну відповідність медичних закладів вимогам, якщо навколо одного з найбільших партнерів виникають кримінальні розслідування, публічні скарги пацієнтів і суспільні дискусії щодо якості надання допомоги.