Музеї під час війни: здобутки, втрати, несподіванки 17.05.2026 09:00 Укрінформ 18 травня світ відзначатиме Міжнародний день музеїв. Цьогоріч він проходить під девізом Museums Uniting a Divided World – «Поєднання поділеного світу шляхом діалогу та миру»
За усталеною традицією, заходи з нагоди Міжнародного дня музеїв стартують у найближчі вихідні – 16–17 травня. Численні інституції безоплатно організовують фестивалі, читання лекцій, концерти, практикуми та нічні оглядини.
В Україні святкування набуло особливого забарвлення. Адже в умовах війни понад 1400 об’єктів культурної спадщини пошкоджено чи втрачено безповоротно, десятки музеїв пограбовано окупантами. Незважаючи на це, музейна спільнота дивує своїми стараннями для збереження збірок як державних, так і приватних фондів, артефактів, що евакуюються з епіцентрів бойових дій. Музеї стали не тільки прихистками для них, але й осередками документування злочинів агресора.
Про роботу українських музеїв в часи війни та нові надбання дізнавалися репортери Укрінформу.
РІВНЕНСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ: ХРОНІКА ОДНОГО БАТАЛЬЙОНУ ТА БРАСЛЕТ, ЯКИЙ ЧЕКАЄ НА ЗНИКЛОГО БЕЗВІСТИ ВОЇНА
Рівненські музейники підтримали ідею військових, спільно створивши експозицію «Хроніка одного батальйону». Вона присвячена 14 окремому розвідувальному батальйону «Полісся».
Капелан Геннадій Полюхович ділиться, що вони певним чином відчули, як їхній підрозділ, котрий вже чотири роки перебуває на передовій, «загубився» серед інших, у інформаційному полі.
– Батальйон складається з добровольців, це звичайні громадяни. Ми зрозуміли, що зосереджують увагу на більш «популярних» підрозділах, тому активізували діяльність у цьому напрямку. Я познайомився з очільницею обласного краєзнавчого музею Аллою Жижкевич, потім виникла ідея створити у них експозицію. Отримали дозвіл командування та почали працювати. Зазначу, що без музею цей проєкт не набув би такого розмаху, – розповідає капелан.
Ідею підтримали працівники музею, оскільки для них це було викликом. Як зазначила наукова секретарка музею і кураторка виставки Олена Семенович, ймовірно, це єдина в Україні експозиція, присвячена подіям, які ще не завершилися, тривають, та розповідає про конкретний батальйон, його минуле, створення, бойові зіткнення, втрати.
– Представники батальйону звернулися до нас з проханням сформувати експозицію до четвертої річниці заснування їхнього підрозділу. Фактично робота тривала близько пів року. Ми тісно співпрацювали з командуванням, капеланами, ветеранами, бійцями, родинами. Вони приїжджали до нас, ми проводили з ними бесіди, – ділиться вона.
Олена Семенович звертає мою увагу на стенд, де відображена мапа бойових дій батальйону. Це карта Донецької області, адже з грудня 2022 року по сьогодні батальйон виконує бойові завдання саме там.
– Тут вказані населені пункти, які батальйон боронив у різні періоди. Карта зроблена по роках, тобто ось (вмикає підсвітку, – ред.) 2022 рік, Бахмут і Опитне… Перші втрати у 2022-му були саме в Бахмуті. Все це нам розповідали ветерани та бійці. За їхніми словами, найбільших втрат батальйон зазнав 11 травня 2023 року в населеному пункті Оріхово-Василівка. Було багато загиблих, тих, що зникли безвісти, поранених. Їм важко про це говорити. Найскладнішими для бійців були п’ять населених пунктів, і саме їх ми виділили: Бахмут, Опитне, Іванівське, Оріхово-Василівка, про яку я вже згадувала, і зараз вони в Костянтинівці, – констатує кураторка виставки.
У залі розміщено три планшети, де, одягнувши навушники, можливо прослухати зафіксовані на аудіо спогади капеланів, медиків, командирів, ветеранів і бійців.
В окремій зоні – розповіді про загиблих, зараз це 59 історій.
Олена Семенович каже, що фотографії були зроблені звичайними телефонами, тому потребували корекції. Потім до музею привезли артефакти з лінії фронту.
– Ці речі використовували бійці батальйону, усі вони – з передової.
На виставці представлені особисті речі загиблих, фотографії та нагороди, які сім’ї передали музею на тимчасове зберігання.
– Дві сім’ї погодилися надати оригінали цих нагород, звісно, на тимчасове зберігання, – зазначає вона.
Є тут і предмети, що пов’язані з тими, хто зник безвісти, – це 31 особа.
Олена Семенович показує мені браслет із написом «Навіть коли між нами відстань, я завжди поруч» та натільний освячений хрестик. Ці речі у 2024 році воїн Андрій Шкроба попросив капелана, який перебував тоді у Рівному по справах, освятити та привезти йому на передову. Капелан повернувся на Схід у підрозділ, але не встиг побачитися з Андрієм, оскільки він зник безвісти.
– Мама Андрія безперервно телефонує до командування, до капелана і питає, чи вже знайшли її сина, чи є якась інформація. А ці речі – тут, очікують на Андрія, – ділиться пані Олена.
Фото надане музеєм
Кураторка виставки додає, що вони підтримують контакт із підрозділом і доповнюють розповіді під час екскурсії новими згадками.
Для музею ця виставка важлива ще й тому, що дев’ять працівників музею пішли боронити Україну. Це і науковці, і завідувачі відділів, і охоронці, і художники-реставратори.
– Серед них є ті, хто вже не повернеться до музейних залів… Двоє наших працівників полягли, віддавши життя за Україну. Це завідувач відділу давньої історії та середніх віків Олексій Войтюк та охоронець Валентин Антошко. Для нас це невідшкодовна болісна та несправедлива втрата, з якою ми ніколи не змиримося. Олексій Войтюк – науковець, археолог, реставратор, педагог, друг, Людина, відома на всю Україну. Таких більше не буде… Тривалих три роки ми щиро сподівалися, чекали на його повернення, молилися. Але, на жаль, дива не трапилося…
Ще один колега пропав безвісти, і його доля й досі залишається болем і надією одночасно. Шестеро наших колег зараз на передовій. Ми чекаємо на них, – додає пані Олена.
Фото авторки і ті, що надав музей
ТЕРНОПІЛЬ, МУЗЕЙ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ: ГОДИННИК ЗАГИБЛОГО БІЙЦЯ ТА РОСІЙСЬКИЙ ДРОН
Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини засновано у 2019 році. У його стінах зберігається історія боротьби українців за власну державу від початку ХХ століття і до наших днів. Фонди установи поповнюються практично щодня. Лише з початку вторгнення в музеї зібрано понад 60 прапорів бойових підрозділів ЗСУ з автографами захисників та понад 400 нарукавних знаків.
Уляна Чепіль
– Найчастіше експонати російсько-української війни приносять до музею військовослужбовці, коли відвідують Тернопіль. Вони з великою цікавістю оглядають нашу експозицію та радо її збагачують. Нещодавно бійці 105 бригади привезли російський дрон SUPERKAM S350 вартістю понад 100 тис. доларів, який вдалося збити вперше в історії бригади, – розповідає завідувачка відділу російсько-української війни Уляна Чепіль.
У музеї зібрано різні види зброї українських військових, сухпайки, військова форма підрозділів, особисті речі бійців.
– Дуже сумно, що вже немає серед живих власників багатьох експонатів. Ось шеврон бійця 44 бригади, обдарованого фотографа Юрія Костишина з позивним «Кіт Характерник». Ми організовували в музеї виставку його фотографій, коли він був у відпустці, і показали йому нашу експозицію. Юрій запропонував нам свій шеврон. Спеціально пішов додому й того ж дня приніс та підписав для музею свої фото. У грудні минулого року він загинув на фронті.
Також у нас зберігаються бронежилет, вервиця (низка намистин чи вузликів для відліку прочитаних молитов, поклонів під час молитви, – ред.), годинник і нагороди Сергія Тришкалюка – молодшого лейтенанта ССО, життя якого обірвалося разом із двома побратимами 1 березня 2023 року на Сумщині. Місце їхнього перебування видав підліток, що там мешкав, і росіяни їх атакували. Родичі Сергія передали його речі музею. Символічно, що його годинник досі працює, – з сумом у голосі говорить пані Уляна.
Поруч із сучасними експонатами протягом останніх років музей збагачується унікальними артефактами минулого. Саме сюди передали на зберігання п’ять бідонів з документами Української повстанської армії.
– Усередині бідонів були повстанська література, фінансові документи, періодичні видання, а також альбом з роботами головного художника УПА Ніла Хасевича та його учнів. А ще фотоапарат упівців, – додає фахівчиня.
Також до музею пів року тому передали бібліотеку філії Українського національного об’єднання в Торонто, яка налічує близько 16 тис. видань.
Зі слів пані Уляни, музей відвідує чимало школярів, студентів, а також іноземних гостей.
– Ми розповідаємо про визвольну боротьбу, починаючи з XX століття. До сьогодні супротивник залишився той самий і використовує ті ж методи. І навіть коли мине 50 чи 100 років, ми не маємо права забувати, якою ціною дається наша Незалежність. Пам’ять надзвичайно важлива. І кожен підпис на прапорі, кожен шеврон – це історія, яку ми повинні зберегти, – підсумовує Уляна Чепіль.
Фото авторки
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ: ЕКСПОНАТ «КРИЛА», ЯКИЙ ПОЄДНАВ ЗНАХІДКУ З МИНУЛОГО ТА СУЧАСНУ КАРТИНУ НІКІТИ ТІТОВА
У перші дні повномасштабного вторгнення Івано-Франківський музей, як і переважна більшість українських музеїв, призупинив свою роботу. Через небезпечну та непередбачувану ситуацію музейники ухвалили рішення заховати основну частину експозиції. У відкритому доступі були лише артефакти відділу природи. Заховати саркофаг Ярослава Осмомисла чи макет міста просто не мали змоги та сил. Проте, вже у червні 2022 року фахівці зрозуміли, що музей має функціонувати, і роботу почали відновлювати.
Галина Беднарчик
– Під час війни до музею почали приходити не просто туристи, а люди, для яких Івано-Франківськ став тимчасовим притулком, і вони прагнули більше дізнатися про історію та традиції міста. Ми створювали колекції, відкривали експозиції, іноді показували ікони, скульптури чи інші витвори XVIII–XІV століть, які мають важливу історичну та культурну цінність. Основна частина цих експонатів досі зберігається у фондах, – говорить директорка музею Галина Беднарчик.
Паралельно музей почав співпрацювати з художниками-переселенцями, організовувати їхні виставки, аукціони та благодійні збори на підтримку ЗСУ. Таким чином в Івано-Франківському музеї з’явився відомий диджитал-митець, плакатист Нікіта Тітов, котрий через війну переїхав сюди з Харкова, і музей запропонував митцю співпрацю.
– Одного дня Нікіта Тітов приніс нам свою дуже стислу картину, на якій зображено крило ангела. Ми додали її до експозиції. І ось через деякий час до нас завітала делегація зі Львівського центру реставрації оглянути роботи, що потребують особливого збереження та відновлення. У поле їхньої уваги потрапив «ківот» (дарохранильниця, – ред.), який мав вигляд невеликої моделі церкви та належав до періоду Австро-Угорщини. Традиційно в таких ківотах зберігають святі дари. Цей ківот потрапив до нас ще з музею атеїзму, тому реставратори вирішили його дещо оновити й провести консерваційні роботи. Коли вони зняли з ківота купол, то виявили там маленьке крило – абсолютну копію того, яке намалював Нікіта Тітов, не знаючи про наявність цього фрагмента, – розповідає Галина Беднарчик.
Поки що музейники не знають, частину якої скульптури знайшли реставратори, і хто її автор. Є лише припущення, що крило ангела могло опинитися в музеї ще за радянської доби, коли сакральні твори нещадно знищували. Проте, поки триватимуть пошуки та дослідження, в експозиції Івано-Франківського краєзнавчого музею з’явився новий експонат «Крила», що поєднав знахідку з минулого та сучасну картину Нікіти Тітова.
– Тепер ми розповідаємо відвідувачам цю дивовижну історію про ангельські крила, які завжди з’являються в нашому житті, щоб оберігати й підтримувати. Сьогодні нам усім потрібна ця віра та підтримка, – додає Галина Беднарчик.
На її думку, музеї сьогодні мають не тільки зберігати експонати у фондах, але й робити все можливе, щоб вони отримували нове життя. Для цього івано-франківські музейники оцифровують свою збірку народного одягу з Опілля, Бойківщини, Покуття та Гуцульщини. Адже у фондах зберігається майже 3 тис. одиниць вишитих сорочок та аксесуарів старовинного одягу. Показати все нереально, а завдяки новим формам музейної діяльності фондова колекція доступна для вивчення, пошиття та творчості.
Фото авторки
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ: РОДИННА ІКОНА ТУРИСТА З ВТРАЧЕНОГО БУДИНКУ
Зі слів директорки Чернівецького обласного краєзнавчого музею Тетяни Мінаєвої, під час війни змінилося ставлення до музею, його ролі та призначення в суспільному житті. У закладі за цей час посилилася співпраця з колегами та колекціонерами зі східних і південних регіонів країни, а ще в багато разів зросла кількість відвідувачів із центральних, східних і південних регіонів держави. Зустрічається чимало випадків, коли люди чи організації передають цінні родинні експонати.
Тетяна Мінаєва
Зокрема, очільниця музею згадала один із недавніх випадків, коли поповнювачем фондів їхнього закладу став пересічний турист із Кривого Рогу.
– Під час екскурсії у відділі археології до нашої співробітниці підійшов чоловік, який мешкає у Кривому Розі, але є уродженцем Херсонщини. На жаль, в умовах повномасштабної війни він втратив свою домівку та майже все майно. І коли пройшовся нашими залами, то сказав нашій завідувачці відділу: «Я бачу, що у вас тут багато ікон на дереві, а в мене від прадідуся збереглася ікона, виконана у схожому стилі. І я хотів би вам її передати». Ми, безумовно, погодилися. І нам дуже приємно, що цей чоловік для збереження родинної реліквії обрав саме наш музей, – говорить Тетяна Мінаєва.
Після повернення з Чернівців до Кривого Рогу цей чоловік переслав дерев’яну ікону разом зі старовинною рамою австрійських часів, самостійно сплативши всі поштові витрати.
Як розповіла зберігачка фондів музею Наталія Холодницька, надіслана ікона датується приблизно кінцем XIX – початком ХХ ст. На ній зображений Ісус Христос із гроном винограду в руках, біля нього – два архангели. Хоча дерево, на якому написана ікона, почало дещо руйнуватися, яскравість збереженого зображення свідчить про якісне виконання та застосування найкращих фарб.
– Цю ікону зі зворотного боку трохи пошкодив шкідник. Тож коли ми отримали її, обробили антисептиком і скипидаром на натуральній основі. Далі на неї очікує повноцінна реставрація, – пояснює Наталія Холодницька.
Після оформлення документів, необхідних для дарування експоната, його передадуть реставраторам. У Чернівецькому краєзнавчому музеї сподіваються, що до листопада цього року проведуть виставку нових надходжень, серед яких представлять вже відреставровану ікону туриста з Кривого Рогу.
Фото автора
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ: «ЮДИФ» ВІД ХАРКІВСЬКОЇ СКУЛЬПТОРКИ
Від початку повномасштабної війни Хмельницький обласний художній музей пристосувався до складних обставин та зміг оперативно відновити діяльність, започаткувати нову групу зберігання і поповнити свою колекцію понад пів тисячею нових експонатів.
ХОХМ арт-хаб
– 24 лютого 2022 року наш колектив майже в повному складі з’явився на роботі, щоб захистити твори та перемістити їх зі стін експозиції до фондосховища. Звичайно, ми всі були вражені тим, що відбувалося, проте вже через 10 днів відкрили в музеї артхаб, усвідомлюючи, що через наше місто прямує багато людей зі Сходу та Півдня, які завітають до нас. У нашому артхабі впродовж 2022 року допомагали майже 80 волонтерів, і ми весь цей час працювали безкоштовно, фактично займаючись арттерапією та реабілітацією, – згадує заступниця директора музею з наукової роботи та розвитку Олена Михайловська.
Фоторафія Максима Кривцова
Виставкову діяльність музей відновив у березні 2022 року з експозиції Хмельницької обласної організації Національної спілки фотохудожників та заснував нову групу зберігання «Фотографія». Зараз у ній 139 світлин, зокрема, військовослужбовців Влада Німака, Дениса Кривого та Максима Кривцова.
Загалом упродовж 2022–2025 років фонди Хмельницького музею збагатилися 512 експонатами, серед яких скульптура, живопис, графіка, розпис і фотографія.
Сергій Захаров "Майданчик"
Зокрема, у 2022-му заклад придбав у художника Сергія Захарова картину «Майданчик».
– Сергій створив цю роботу на основі фотографії з Маріуполя. На ній зображені розтрощений обстрілами дитячий майданчик і могила з дерев’яним хрестом. Цей твір важливий, щоб ми попри плином часу не забували про ті події. У цьому контексті мистецтво виконує роль своєрідного документа. Коли в березні 2022 року художник створював ту роботу, то якраз шукав свого сина, який навчався в Маріупольській філії Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури й не виходив на зв’язок. Батько виражав свої переживання через мистецтво, – зазначає Михайловська.
Віктор Покиданець, робота з серії "Потаємні схованки росліта"
Ще одна робота, яка з’явилася в музеї під час повномасштабної війни, є подарунком миколаївського художника Віктора Покиданця з його серії «Потаємні схованки росліта» у стилі редімейд. Усередині книги російського письменника Івана Тургенєва вирізана «ніша» під шприц для ін’єкцій. Робота символізує певну ін’єкцію «великої російської культури» у нашу свідомість, яка тривала роками.
Любов Якименко "Юдіф"
Фонди музею також поповнилися роботою харківської скульпторки Любові Якименко «Юдиф» (Юдиф, або Юдита – героїня старозавітної книги, яка врятувала рідне місто від нашестя ассирійців, – ред.).
– Ще до повномасштабної війни ми вели переговори щодо придбання дерев’яної поліхромної скульптури «Юдиф». Коли Любов Якименко евакуювалася з родиною з Харкова, сказала: «Якщо ми виживемо й Харків відразу не розбомблять і не захоплять, я вашому музеєві подарую цю скульптуру». Обіцянки вона дотримала. Це унікальна скульптура з абсолютно новаторською композицією. На ній Юдиф тримає голову Олоферна, якого вбила. Багато наших відвідувачів ділилися враженнями про те, що скульптуру можна порівняти з Україною, яка змагається з великим монстром – Росією.
Фото надала Олена Михайловська
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ ІМ. ГРИГОРІЯ ҐАЛАҐАНА: РЕКОНСТРУКЦІЯ ЗНИЩЕНОГО ТА ДВА ПІДЙОМНИКИ ДЛЯ ЛЮДЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ
На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну музей зазнав значних пошкоджень. Зокрема, 6 березня 2022 року біля будівлі вибухнула міна, осколками та вибуховою хвилею було вибито понад 30 вікон. Також постраждали музейні кабінети, реставраційна майстерня. Тому головним завданням адміністрації було відновити пошкоджене, щоб запобігти подальшому руйнуванню.
Керамічне панно Галини Севрук "Давній Чернігів"
– Починали із заміни вікон, робили це за благодійні внески, – розповідає заступниця директора музею Світлана Демченко.
На щастя, говорить вона, більшість експозицій вдалося евакуювати в безпечне