Письменник Олег Ущенко у книзі «За тиждень – Великдень!» пропонує давні рецептури паски з Опілля Ексклюзив 17.03.2026 18:12 Укрінформ До книги «За тиждень – Великдень!», що щойно з’явилася друком у львівському видавництві «Свічадо», включено не тільки згадки про релігійне свято, а й старовинні рецепти паски та бабки з Опілля.
Про це журналістові Укрінформу повідомив автор книги «За тиждень – Великдень!», кінорежисер, літератор і волонтер Олег Ущенко.
«Ця книга про Великдень, якого вже немає. Вона про те, що бачили та зафіксували дитячі очі. Нині святкування відбуваються по-іншому. Після виходу різдвяного видання (книги «Їде, їде Бог на санях» – ред.), ми дійшли висновку, що необхідно "виймати" з-під асфальту минуле, щоб воно не розчинилося у бетонних джунглях сьогодення. Ці спогади для історії, щоб пам’ятати, як ми жили у ті непевні радянські часи… У книзі навіть є одна інструкція приготування паски та одна бабки», – розповідає Ущенко.
З його слів, розрізнення паски до солодкої здоби почалося з 70-х років.
«Здавна, паска – це великий круглий обрядовий хліб, а бабка – та ж паска, проте солодка, з родзинками та іншими складниками. На Опіллі на освячення в кошику несли паску, не солодкий хліб. І так було не тільки на Опіллі, а по всій Україні. Оскільки тоді було складно з білим борошном. А цукор вважався чимось особливим. Ми вже застали солодку паску, яку пекли з великої кількості жовтків. Пригадую, якось моїй мамі запропонували швидкий спосіб приготування паски, то він починався з того, що "потрібно 50 жовтків…"», – згадує письменник.
Згідно з його словами, на Опіллі до Великодня починали підготовку одразу після завершення Різдва. У часи дефіциту, люди заздалегідь намагалися придбати продукти для святкового столу. Тоді світ поділявся на радянські свята та релігійні.
«Радянські були нещирі та офіційні. Їх використовували для прання та обробки городів, а до релігійних, насправді, готувалися», – додав Ущенко.
Як згадує письменник, вже за місяць до Великодня починали випікати дрібну здобу, яку зберігали у полотняних торбинках. Потім пекли пироги, сирники, маківники та рулети. У кожній оселі було щонайменше десять видів різних тістечок та пирогів. Паску починали випікати у Чистий четвер, або ж п’ятницю, адже вона повинна бути свіжою.
«На Опіллі паска повинна була пектися, як говорила моя бабуся, у чистій хаті та з помитими дітьми. Дівчаток перед тим мили в ароматних травах, і це був свій обряд. Перед паскою обов’язково молилися, ще як ставили опару на тісто. Випікали пасок дуже багато, за норму вважали не менше 10-15», – каже Ущенко.
До кошика, згадує письменник, ще клали крашанки. Писанки були скрізь по Україні, проте найбільшої популярності набули на Бойківщині, Гуцульщині та Лемківщині.
«На Опіллі застосовували цибулиння. Бабуся обмотувала кожне яйце марлею та щільно зав’язувала ниткою. Десь на яйці був один шар марлі, десь – два і три. Відповідно і відтінки на яйці, після варіння у лушпинні, також були різні. Крашанки здавалися мармуровими і виглядали тоді дуже вражаюче», – запевняє Ущенко.
Письменник зізнається, що зараз пече паску не солодку, але з десятком жовтків та з родзинками. Запевняє, все потрібно робити за настроєм. У ці дні головне усвідомити сенс Великодня, адже «у ньому дуже потужний код».
«Для мене Великдень – це символ пробудження світу і того, що світ ніколи не закінчиться. Навіть після нас люди будуть збиратися, святкувати та вигадувати свої рецепти», – усміхається Ущенко.
Як інформував Укрінформ, документальний фільм режисера Олега Ущенка «Війна тітки Світлани», відзнятий в Івано-Франківську, збирає кошти на дрони в українських церквах у США, ПАР та Канаді.
Фото Укрінформу можна придбати тут
Книги Великдень Письменник Паска