Сьогодні
Епічна кінострічка “Одіссея” від режисера Крістофера Нолана б’є рекорди переглядів — лише за перші вихідні світові касові збори склали 264,1 мільйона доларів. Одну з ключових ролей у фільмі виконала Енн Гетевей. Їй дісталася роль Пенелопи — дружини Одіссея, яка чекала його довгі роки. Шанувальники вже пророкують акторці щонайменше номінацію на “Оскар” за цю роль, а ми досліджуємо, ким же була Пенелопа в давньогрецькій міфології та який вплив вона мала на мистецтво.
Енн Гетевей у ролі Пенелопи (“Одіссея”, 2026)
Реклама.
Пенелопа — цариця острова Ітака, дочка спартанського правителя Ікарія, дружина Одіссея та мати Телемаха. Вона довела, що протистояти та здобувати перемоги можна не лише за допомогою зброї на полі бою, а й завдяки розуму, витримці та психологічній стійкості. У міфах Пенелопа постає як єдиний персонаж, що за силою інтелекту, кмітливістю та гнучкістю мислення дорівнює своєму чоловікові — хитромудрому Одіссею. Коли її описують, завжди згадують про її незламну вірність та жіночу мудрість.
“Пенелопа та її ткацький верстат”, приблизно 1754 рік
Поки Одіссей відсутній протягом 20 років (10 років під Троєю та 10 років у мандрах), Пенелопа самостійно утримує царство Ітаки від хаосу та розпаду. Понад сотню зухвалих, агресивних претендентів на її руку зайняли її палац, знищують майно та змушують її обрати нового чоловіка (і, відповідно, нового царя). Вона веде проти них тривалу психологічну війну, виграючи час для повернення чоловіка. Пенелопа обіцяє зробити вибір, як тільки закінчить виготовляти поховальний саван для свекра Лаерта. Щодня вона привселюдно ткала, а щоночі таємно розпускала зроблене. Ця хитрість тривала майже чотири роки, доки її не зрадила служниця. Коли Одіссей повертається і знищує претендентів, Пенелопа не піддається емоціям одразу. Вона перевіряє його, ставлячи запитання про секрет їхнього ліжка, яке було вирізане зі стовбура живого оливкового дерева, демонструючи, що її розум контролює серце навіть у найскладніші моменти.
“Афіна та Пенелопа”, 1832
В образотворчому мистецтві Пенелопа стала втіленням меланхолійної стійкості, очікування та інтелектуальної переваги. Митці часто зображували її біля ткацького верстата як символ її активної, хоч і прихованої, боротьби. Одним із найвідоміших полотен того періоду є “Пенелопа та женихи” пензля Джона Вільяма Вотергауса. Пенелопа зображена тут за верстатом, повністю зосереджена на своїй роботі й демонстративно ігнорує зухвалих чоловіків, які залицяються до неї через вікно. Вона відгороджена від них своєю тканиною, мов щитом.
У літературі образ Пенелопи — це справжнє джерело натхнення. Гомер, наприклад, створює ідеальний дует: Одіссей — найхитріший серед чоловіків, Пенелопа — наймудріша серед жінок. Вони ідеально підходять один одному саме завдяки своєму інтелекту, а цей союз він описує терміном “homophrosyne” — “однодумність”. Джованні Боккаччо у своїй збірці “Про знаменитих жінок” (1374) ставить Пенелопу як найвищий приклад подружньої вірності, чистоти та моральної сили, що перевершує багатьох чоловіків-воїнів. А сучасна авторка Маргарет Етвуд у 2005 році видала “Пенелопіаду” — сучасне переосмислення міфу. Канадська письменниця дає голос самій Пенелопі з Підземного світу. Етвуд показує, наскільки важко було Пенелопі керувати бідним та небезпечним царством, поки чоловік “воював і розважався з німфами”. Ця історія перетворює Пенелопу з “пасивної та ідеальної ікони” на живу, виснажену, але надзвичайно розумну та проникливу жінку.
У кінематографі образ Пенелопи пройшов шлях від другорядної персонажки “очікуючої дружини” до повноцінної центральної фігури, чия сюжетна лінія не менш захоплююча, ніж мандри Одіссея. У класичній стрічці “Улісс” 1954 року роль Пенелопи втілила акторка Сільвана Мангано (яка також зіграла Цирцею). Геніальний хід режисера показав, що Пенелопа є внутрішнім орієнтиром Одіссея. Навіть коли він бачить Цирцею, вона нагадує йому про дружину, що підкреслює: для героя існує лише один справжній дім і одна справжня жінка.
Сільвана Мангано у ролі Пенелопи, 1954
У психологічній драмі “Повернення” роль Пенелопи виконала Жульєт Бінош. Фільм позбавляє міф казкового блиску та показує депресивну, складну реальність. Пенелопа у втіленні Бінош — це виснажена роками психологічного тиску жінка, чий дім перетворився на в’язницю. Вона вже майже втратила надію, але її внутрішній стрижень все одно не дозволяє їй здатися претендентам.
Жульєт Бінош у ролі Пенелопи (“Повернення”, 2024)
Пенелопа у “Одіссеї” Крістофера Нолана — ще одне свідчення того, наскільки це самодостатній персонаж. Режисер завжди захоплювався темами часу, пам’яті та очікування (як це було у “Інтерстелларі”). У його “Одіссеї” Пенелопа у виконанні Енн Гетевей — це не просто сумна жінка у палаці, а другий центр сили всієї картини. Показуючи, як Одіссей долає фізичні відстані, Нолан паралельно розгортає лінію Пенелопи як випробування часом. Енн Гетевей передає стан цариці, яка роками перебуває в умовах психологічної облоги. Вона змушена брати участь у небезпечній політичній грі з претендентами, демонструючи холодну стриманість та королівську гідність, а наодинці з сином Телемахом (Том Голланд) чи біля ткацького верстата розкриває тугу та незламну рішучість.
