Директор консалтингової компанії А-95 Сергій Куюн, який раніше розповів, чому попит на бензин не призведе до подорожчання палива, пояснив, чому в Україні сильно відрізняються ціни в різних АЗС.
ВІДЕО ДНЯ
«Розлету цін на колонках у 10−15% ви не побачите ніде в Європі, де ціни можуть відрізнятись на 1−2 „євро-копійки“. Виключення — „холодні“ АЗС або станції самообслуговування, де ціна менша за рахунок відсутності персоналу, але це до 2 грн/л на наші гроші, а не 7−8 грн. Чому ж в нас таке? Систематизуємо основні методи „оптимізації“ вартості пального. Якщо стисло, то всі ці дива від відсутності належного технічного та податкового контролю з боку держави», — написав він.
Першою причиною такого явища є несплата податків.
РЕКЛАМА
«Я систематично показую податкове навантаження по мережам АЗС. Правило одне — у мереж з мінімальними цінами на пальне мінімальне податкове навантаження й навпаки. Різниця у податках між „соціально орієнтованими“ та „дорогими“ АЗС в середньому 2 грн/л. Більшості клієнтів цей фактор пофіг, бо йдеться про власну кишеню. Хоча по факту у них непомітно забирають ці гроші з іншої кишені», — написав Куюн.
Другою причиною є якість пального.
РЕКЛАМА
«Стосується переважно бензину, бо набодяжити дизпальне складно (хоча деякі бариги примудряються відмітитись й тут, додаючи дизельну фракцію з міні-НПЗ). Лабораторні перевірки „соціального“ бензину, які мені доводилось бачити останнім часом, свідчать про додавання 10−15% спиртів — легкої сполуки, яка збільшує не тільки обсяг продукту, але й розхід пального. У своїх розрахунках я оцінив перерозхід у скромні 7,5% (4 грн/л), хоча доводилось чути оцінки на рівні 10−12%. Вартість ремонту машини я не враховував, бо це дуже індивідуально», — вважає експерт.
Ще однією причиною різних цін на АЗС є недолив.
РЕКЛАМА
«На жаль, скарг на це явище, яке, чомусь мені здавалось, назавжди залишилось у 90-х та „нульових“, останнім часом стає все більше. Точкові заміри говорять про те, що найбільш часто й найбільш об’ємно недоливи практикуються на так званих „бочках“. Воно й не дивно, адже це повністю нелегальні об’єкти, які ніхто не контролює. Свою непривабливість треба перекривати привабливою ціною, а тому пускаються вони у всі тяжкі. Сягають недоливи 2−3%, завдяки чому ціна „покращується“ на 1−1,5 грн/л. Бочки та зачухані АЗС по посадках й у промзонах також мають змогу продавати дешевше за рахунок відсутності інвестиційної складової, що фактично означає „економію“ на безпеці цих апріорі не дуже безпечних об’єктах», — пише Куюн.
За його словами, «дешеве» пальне не є вже таким й дешевим насправді.
«Отже, якщо просумувати всі фактори „оптимізації“, а фактично намахування держави та споживача, то „дешеве“ пальне вже не виглядає таким вже й дешевим. По факту воно коштує стільки ж або навіть дорожче ніж у відомих національних мережах. Відповідно, „дороге“ пальне не виглядає таким вже й дорогим. АЗС, які торгують „дешевим“ пальним й фактично без класичної націнки, заробляють на недоливах та несплаті податків до 3,5 грн/л на дизелі та до 7,5 грн/л на бензині, який до того ж і бодяжать. Резюме: не рекомендую вірити в дива. Ці фокуси полягають або в обкраданні держави, або в обкраданні самого споживача. Але здебільшого — всіх одразу», — вважає він.
Раніше «ФАКТИ» писали про мережі АЗС, де замість бензину заливають сурогат.
