Що спільного між азотним «голодом» та валютними надходженнями 02.03.2026 16:16 Укрінформ Брак азотних туків в державі здатний викликати втрату близько 20% майбутнього збору, а отже, зменшення валютного виторгу від сільгоспвиробників. Надворі весняна пора – і в аграрному секторі почались завершальні підготування до посівної кампанії. Для аграріїв ця зима була важкою не тільки через суворі погодні умови, а й через наслідки обстрілів важливої інфраструктури та ускладнення з перевезенням імпорту. Оскільки під загрозою опинилося забезпечення азотними добривами (а саме аміачної селітри вапнякової), що, в свою чергу, здатне спричинити втрату майбутнього врожаю. Через брак необхідних поживних компонентів поля можуть не додати п’яту частину можливого збору, а разом з цим аграрії втратять значну частину прибутку. Причини та ймовірні наслідки з’ясовував Укрінформ. СКІЛЬКИ ТУКІВ НЕ ДОСТАЄ УКРАЇНСЬКИМ ПОЛЯМ Українські аграрії знаходяться на початку весняної посівної кампанії-2026 в умовах значних військових ризиків і ресурсних обмежень. Частина земель лишається замінованою чи знаходиться під тимчасовою окупацією, систематичні обстріли енергетичної та індустріальної інфраструктури ускладнюють виробничі процеси. У той же час передпосівне підживлення лишається важливим агротехнічним етапом, адже саме від нього у великій мірі залежить, якими будуть урожай та його собівартість. За відомостями Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», мінеральні туки формують найбільшу частину матеріальних витрат під час вирощування сільськогосподарських культур – вона досягає 20–25%. Для порівняння, пальне становить 10–12% витрат, насіння – близько 10%, а засоби захисту рослин – 7%. Щорічна потреба України в добривах у фізичній вазі перевищує 5 млн тонн. В середньому аграрії вносять 1,8-1,9 млн тонн поживних речовин (у діючій речовині) на загальній площі до 23 млн га. За прогнозними оцінками ІАЕ, на весняну посівну 2026 року сільгосппідприємствам знадобиться 0,7–0,9 млн тонн у діючій речовині, або 2,0–2,5 млн тонн у фізичній вазі. Разом з тим внутрішнє виробництво азотних добрив істотно зменшилось. Якщо у сезоні 2024–2025 років виробництво аміачної селітри складало 1,99 млн тонн, то у сезоні 2025–2026 років – 1,016 млн тонн. До повномасштабного вторгнення Україна виготовляла більше 5,2 млн тонн азотних добрив на рік. «Поточні обсяги вітчизняного виготовлення добрив через енергетичну кризу, високі ціни на газ і логістику складають зараз лише 20–50 % від найбільших, в залежності від типу добрив. Тому нині ринок мінеральних добрив значною мірою залежить від імпорту, котрий у 2025 році досягнув 3 млн тонн, наближаючись до довоєнних рівнів споживання. Однак, навіть за таких обсягів постачання дефіцит залишається», – зазначив у коментарі Укрінформу завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент НААН Олександр Захарчук. Олександр Захарчук Найбільш відчутно нестачу добрив фіксують саме в азотному сегменті. За словами науковця, щорічна потреба України у карбамідно-аміачній суміші (КАС) досягає 0,8 млн тонн, з яких майже 0,4 млн тонн припадає на весняне внесення. Дефіцит аміачної селітри оцінюється у 150–170 тис. тонн. Частково цю нестачу покриває імпорт. Координатор комітету операторів ринку добрив Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Євген Барков повідомив, що із червня 2025 року до лютого 2026 року в Україну було ввезено близько 307 тис. тонн аміачної селітри, тоді як власне виробництво за цей період становило приблизно 437 тис. тонн. З урахуванням поступового накопичення запасів аграрії могли сформувати резерв у межах 450–700 тис. тонн, проте цього недостатньо для повного забезпечення потреб посівної. «Імпорт триває, однак питання дешевої логістики та можливості транспортувати потрібну кількість є відкритим. Допомогти частково закрити дефіцит могла б можливість імпорту морем вапняково-аміачної селітри, котра не становить загрози займання чи вибуху. Такий вид селітри було б можливо використовувати на кислих ґрунтах завдяки вмісту вапна», – сказав Барков. Ситуацію ускладнюють і погодні фактори. Через ожеледицю та крижану кірку озимі культури подекуди знаходяться у стані кисневого голодування. «Аміачна селітра, по суті, – це сіль. Саме її внесення допомагає розтопити лід, дати доступ повітря та вуглекислого газу до культури разом з раннім підживленням», – додав експерт. Разом з тим цінова ситуація на ринку тепер відносно стабільна. В ІАЕ повідомили, що на початку 2026 року ціни на азотні добрива залишаються майже на рівні минулого року – 22–22,5 тис. грн за тонну (+5–7%). Нітроамофоска коштує 24,5–26 тис. грн/т. Фосфорні добрива подорожчали до 30–31 тис. грн/т, а калійні – приблизно на 10% – до 22–22,5 тис. грн/т. Однак питання, чи матимуть змогу аграрії вносити добрива в повному обсязі, – відкрите, тому тут кожне господарство буде вимушене визначати це самостійно. ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІСТЬ СЕЛІТРИ ЯК ПЕРЕШКОДА У МОРСЬКИХ ПОСТАЧАННЯХ Чинником, який ускладнює ситуацію із забезпеченням аграріїв азотними добривами, стала заборона на імпорт в Україну вапняково-аміачної селітри (ВАС) через морські порти. Після російських атак на портову інфраструктуру в Україні впровадили суворі обмеження на перевалку та зберігання вибухонебезпечних вантажів. До цього списку потрапила і ВАС. Водночас аграрні об’єднання наголошують, що додавання цього виду добрива до списку небезпечних не має достатнього наукового обґрунтування та блокує доступ до продукту, котрий міг би частково компенсувати дефіцит азоту напередодні посівної. Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук зазначає, що обмеження щодо класичної аміачної селітри були зрозумілими з огляду на безпекові ризики, проте ситуація з вапняково-аміачною селітрою інша. Денис Марчук «Ми знаємо властивості аміачної селітри – вона дійсно може бути загрозою, і тому рішення про її обмеження було зрозумілим. Але вапняково-аміачна селітра не є вибухобезпечною і нічим не загрожує, що підтверджено експертними висновками. Незважаючи на це, питання її імпорту не вирішується вже тривалий час. Фактично ми маємо ситуацію, коли безпечний продукт не може зайти на ринок у критичний для аграріїв момент напередодні весняної посівної», – наголосив Марчук. Позиція аграріїв базується на міжнародних стандартах, згідно з якими вапняково-аміачна селітра з масовою часткою азоту до 28% належить до групи негорючих та вибухобезпечних речовин. Галузеві асоціації запропонували уряду компромісний механізм імпорту із чіткими параметрами безпеки. Зокрема, йдеться про можливість ввезення через дунайські порти продукції з вмістом азоту до 27,5%, а через чорноморські – до 24%, з обов’язковим безпековим паспортом. За словами Марчука, повністю замінити аміачну селітру ВАС не може, однак дозволила б аграріям провести раннє підживлення та суттєво зменшити ризики втрат урожаю. Науковці попереджають, що в разі затягування проблем із добривами найбільше постраждають культури з високою потребою в азоті. Йдеться насамперед про яру пшеницю, кукурудзу та соняшник, а також цукровий буряк і картоплю. «Передусім страждатимуть яра пшениця, кукурудза та соняшник. Ці культури традиційно потребують інтенсивного підживлення азотом навесні, а від його дефіциту врожайність знижується особливо сильно. Менший вплив азотного дефіциту може спостерігатися в інших посівних культурах, зокрема ярому ячмені, вівсі та житі. Іншими словами, через затягування проблеми добрив найбільше можуть ослабнути врожаї першочергових ярих культур (зернових та олійних), а їх недобір – залежно від умов та строків постачання добрив – може сягати 10–20 % і більше», – прокоментував Олександр Захарчук. У грошовому вимірі це означатиме десятки мільярдів гривень недоотриманої валютної виручки. З огляду на те, що аграрна продукція формує понад половину українського експорту, питання забезпечення сільського господарства добривами виходить за межі суто галузевої проблематики і є елементом національної безпеки. Українські аграрні об’єднання вже звернулися до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства з проханням про врегулювання ситуації. Асоціації подали експертні висновки про безпечність продукту та запропонували механізм контрольованого імпорту через малі та великі порти. Водночас у профільному міністерстві утрималися від детальних публічних коментарів Укрінформу, посилаючись на безпекові обмеження. Попри це в УКАБ запевняють, що діалог між Мінекономіки та ринком триває. «У питанні імпорту аміачної селітри чи вапняково-аміачної селітри морськими портами України не може бути швидких політичних рішень. Ми всі разом маємо дбати про безпеку країни, тому пошук рішення – складний процес, який ведеться разом з військовими, ДСНС, урядом та профільними асоціаціями», – підтвердив Євген Барков. Утім, навіть у разі розблокування морського імпорту ВАС це стане лише частковим розв’язанням проблеми. «Найперше вирішення потребує розблокування морських логістичних шляхів для закупівлі аміачної селітри. Це, звісно, дасть змогу швидко закрити дефіцит у 170 тис. тонн, але не розв’яже повністю проблему наявного дефіциту. Морський шлях нині не безпечний і не стабільний, тому великі обсяги добрив фізично не зможуть швидко надійти на поля. Навіть наявні поставки не здатні вчасно компенсувати дефіцит у піковий період. Необхідно комплексно нарощувати імпорт та виробництво передусім азотовмісних добрив», – наголосив Захарчук. Фінанси Імпорт Сільське господарство Уряд Аграрії Війна з Росією Добрива