Чи стане український біодизель альтернативою імпортним нафтопродуктам 13.04.2026 12:40 Укрінформ Завдяки вітчизняному виготовленню рідкого біопалива Україна спроможна замінити до 30% імпортованого дизельного пального.
Згідно з прогнозами Мінекономіки, якщо активна фаза конфлікту на Близькому Сході затягнеться, українські аграрії можуть на третину збільшити посіви ріпаку – до 1,5 мільйона гектарів. Це один із найбільш розповсюджених типів сировини для створення альтернативного пального – біодизелю. Наразі обсяги виробництва такого палива в Україні незначні. Основна частина вирощеного у нас ріпаку відправляється на експорт, де з нього створюють те ж рідке біопаливо та інші товари з високою доданою вартістю. Ще частина перероблюється на олію для харчової галузі або для потреб біодизельного виробництва в Європі. Схоже, поточні труднощі з традиційним пальним – хороший шанс змінити ситуацію і розвинути цей сегмент і в нашій державі. Що для цього необхідно?
ЗАСТОСУВАННЯ БІОПАЛИВА – ЦЕ ПРО ЕКОЛОГІЮ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЮ
Навіть у часи відносно низьких цін на нафту частка рідкого біопалива на світовому ринку пального безперервно зростала. До 2030 року з поточних 4–4,5% вона, за оцінками, зросте до 15%. А подібні паливні кризи, як нинішня, лише прискорюватимуть темпи росту цього сегменту. Активно збільшують виробництво та використання паливних сумішей з додаванням біокомпонентів у США, Індонезії, Бразилії, Китаї, країнах ЄС. У більш ніж 60 країнах вже впровадили обов’язкові вимоги щодо вмісту біопалива у пальному. Місцями діють заборони чи стягують штрафи за використання чистого дизелю на транспорті.
В Європі рідке біопаливо першого покоління (біодизель та біоетанол) застосовують давно й активно. Багато споживачів там, вибираючи пальне, звертають увагу не тільки на його ціну, але й на екологічність. На відміну від України, де, з огляду на низькі рівні доходів громадян і частково – екологічної свідомості, – вирішальною завжди була вартість.
Більш того, застосування паливних сумішей з біокомпонентами у Євросоюзі є обов’язковим. Відповідно до законодавства ЄС, частка альтернативного дизпалива на ринку має бути не меншою, ніж 5,2–12,6% (в залежності від країни). Тому для наших сусідів є звичними виробничі кластери, де підприємства з виготовлення рідкого біопалива розташовані поруч із нафтопереробними заводами, щоб мінімізувати логістичні витрати.
До бензинів на НПЗ додають біоетанол (технічний етиловий спирт з мінімальним вмістом вологи, виготовлений з цукро- та крохмалевмісних культур і зернових – в основному, кукурудзи, пшениці, ячменю, цукрових буряків та тростини). До дизпалива – біодизель, виготовлений з олії (найчастіше пальмової, ріпакової, соєвої та соняшникової) або тваринного жиру з використанням як реагенту при виробництві метилового чи етилового спирту. Найбільш розповсюджені суміші з вмістом 5% і 10% біокомпонентів (Е5 і Е10 (етанол) та В5 і В10 (біодизель)).
Застосування біодизелю в рази зменшує викиди діоксиду вуглецю від роботи двигунів внутрішнього згоряння, а діоксиду сірки у вихлопах немає зовсім. Якщо ж таке паливо потрапить у воду чи ґрунт, це практично не вплине на навколишнє середовище – за декілька тижнів воно майже повністю розкладеться на нешкідливі біокомпоненти.
Транспорт в ЄС, переважно, пристосований до використання біодизелю чи сумішей з його високим вмістом. Нова техніка вже з конвеєра адаптована до такого пального. У випадку зі старою ж мова йде про модернізацію паливних систем, встановлення спеціальних фільтрів та заміщення гумових деталей, які під дією біопалива швидко псуються. В Україні залити біодизель чи суміш з його високим вмістом можна далеко не в кожний автомобіль. І саме необхідність переобладнання транспорту – одна з перешкод для більш широкого застосування цього виду палива.
Є й інші недоліки. Наприклад, чистий біодизель (як і біоетанол) не використовують при температурах нижче +5℃, тому що він швидко загусає. Проблему вирішують, додаючи спеціальні присадки, але це – додаткові витрати, що робить таке паливо неконкурентним за ціною навіть за такої як зараз «захмарної» вартості пального в Україні. Натомість додавання до звичайного палива 5–10–20% біодизелю – досить перспективний варіант: і на загальну ціну суміші вища вартість біодизелю не надто впливає, і додавати присадки не треба, і використовувати таке пальне можна за будь-якої температури.
Частка ЄС у світовому виробництві біопалива перевищує 25%. Мова йде про виготовлення 13-15 мільйонів тонн пального на рік. Лідери за обсягами виробництва – Німеччина, Іспанія та Франція. Швидкими темпами розвивається ця галузь і у Польщі та Чехії. Причому, значну частину сировини для виготовлення біоетанолу та біодизелю (насамперед, кукурудзи і ріпаку) європейські виробники закуповують в Україні. Тобто, і ми є досить важливими учасниками виробничого ланцюжка у цьому сегменті паливного ринку. Проблема тільки у тому, що йдеться про постачання сировини. Частка нашої країни у виготовленні продукції з високою доданою вартістю незначна. Тому підвищений інтерес до використання біопалива в умовах теперішнього росту світових цін на вуглеводні – хороший шанс для збільшення його виробництва і в нашій державі.