Органи правопорядку все ще використовуються для неправомірного тиску на бізнес, проте більшість суддів здатні розрізнити, коли справа має замовний характер. Колишній суддя Олександр Ситников поділився інформацією про те, як ідентифікувати тиск на бізнес, а також про реакцію суддів на такі випадки.
Правоохоронні органи й досі залучаються до замовних переслідувань та чинення тиску на підприємницьку діяльність, і ця ситуація залишається незмінною. Разом з тим, як він стверджує, судді практично завжди здатні визначити, коли справа має ознаки замовності. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю УНН висловив колишній суддя Вищого адміністративного суду, юрист Олександр Ситников.
Механізм, що використовувався для відбирання бізнесу, продовжує функціонувати. І в тих випадках, де це необхідно, ці справи навіть не доходять до судового розгляду. Вони роками залишаються нерозглянутими
– зауважив Олександр Ситников.
За його словами, значна частина суддів усвідомлюють, коли кримінальна справа має ознаки замовного характеру, проте їхня реакція на це може відрізнятися.
Я б сформулював це так: майже кожен суддя, а точніше більшість, відчувають, коли справа є замовленням. Однак, кожен суддя реагує на це по-своєму. Деякі розуміють це та ставлять на місце тих, хто ініціює замовне переслідування. Інші ж можуть долучитися до цієї схеми, що теж трапляється
– пояснив колишній суддя.
Він навів приклад зі своєї практики, коли, будучи адвокатом, оскаржував арешт майна юридичної особи, яка фактично не була пов’язана з кримінальним провадженням. За словами Ситникова, слідчий суддя пояснила накладення арешту великим обсягом роботи та тим, що “не помітила” відсутності зв’язку між компанією та справою. “Але тут завжди є два варіанти: або вона справді не помітила, або навмисно не захотіла цього бачити”, – підкреслив юрист.
На думку колишнього судді, правоохоронці часто не зацікавлені в передачі замовних кримінальних справ до суду, оскільки розуміють їхню слабкість і можливість їх розвалу стороною захисту.
Слід зазначити, що в умовах воєнного стану затягування розслідувань стає ще ефективнішим інструментом переслідування, оскільки провадження можуть тривалий час залишатися без руху, створюючи постійний тиск на підприємницький сектор.
Основні індикатори замовних справ
Президент Всеукраїнської асоціації суддів у відставці Денис Нев’ядомський в коментарі УНН розповів про ключові ознаки замовного кримінального провадження. Найважливішою з них є те, що слідство зосереджується не на зборі доказів, а на тиску на підприємства.
Для досягнення цієї мети слідчі використовують такі методи, як арешти обладнання та техніки, що призводить до паралічу діяльності компанії.
Юрист особливо наголосив на практиці частих викликів співробітників на допити, які використовуються для створення психологічного тиску та атмосфери постійної напруги всередині компанії, а також затягування процесу розслідування.
Досвідчений юрист зможе встановити, чи є справа замовною. Основні ознаки: акцент слідчих на здійсненні тиску, а не на зборі доказів; накладення арештів та обрання запобіжного заходу як самоціль, зупинення діяльності підприємства шляхом конфіскації обладнання, комп’ютерів (замість копіювання інформації), часті виклики працівників на допити для посилення напруги, розповсюдження інформації про кримінальне провадження через лояльні ЗМІ, зволікання у справі (максимально не передавати справу до суду, щоб не втрачати контроль над нею), відсутність вручення підозри (це не активує терміни розслідування, а в умовах воєнного стану справа під підозрою може тривати невизначений термін)
– зауважив Нев’ядомський.
Справи проти групи авіаційних компаній “Константа” як ілюстрація замовного переслідування
Ці роз’яснення колишніх суддів дозволяють зробити висновок про те, що низка аналогічних справ, які розслідуються правоохоронними органами щодо групи авіаційних компаній “Константа”, є не чим іншим, як замовним переслідуванням.
Як раніше повідомляв УНН, наприкінці 2022 року Національна поліція розпочала кримінальне провадження №12022000000001276 стосовно групи авіаційних компаній, зокрема – “Авіакомпанії Константа”. Формально, слідство стосується нібито сприяння державі-агресору та незаконного заволодіння майном. Справа була відкрита на підставі заяви голови ГО “Рада ветеранів АТО” Павла Мошковського, якого пов’язують з компанією “Українські вертольоти”.
У своїй заяві він висловив “теорію змови”, спрямовану нібито на підрив економічної безпеки України та захоплення стратегічних підприємств авіаційної галузі, зокрема ДП “Антонов”, яке, до речі, залишається у державній власності. Однак, за майже чотири роки слідства не було встановлено жодних фактів, які б підтверджували ці твердження.
Незважаючи на те, що злочини за статтею 111-2 ККУ підпадають під юрисдикцію СБУ, провадження до 2025 року розслідувало Головне слідче управління Нацполіції, після чого його передали до СБУ. Паралельно з цим, слідчі ініціювали масштабні обшуки, конфіскацію техніки та арешти рахунків компаній, що призвело до фактичного паралічу господарської діяльності та зриву укладених контрактів, зокрема з ЗСУ та міжнародними гуманітарними місіями.
Як стверджують судді, блокування діяльності підприємств без об’єктивних підстав є однією з основних ознак замовного переслідування та тиску на бізнес.
Впевненості додає той факт, що це не єдине кримінальне провадження, яке розслідує СБУ стосовно групи компаній “Константа”. Служба безпеки, а також Державне бюро розслідувань вже розглядали аналогічні справи проти цих підприємств, відкриті на підставі заяв вже згаданої ГО “Рада ветеранів АТО”. Тоді правоохоронці не виявили складу злочину та закрили кримінальні провадження.
Крім того, за інформацією УНН, СБУ та ГУР МОУ офіційно підтвердили відсутність підстав для застосування санкцій до групи компаній “Константа”.
Представники підприємств наголошують, що всі іноземні контрагенти, зокрема в ОАЕ, з якими вони співпрацюють, пройшли суворий міжнародний комплаєнс і жоден державний банк не зафіксував підозрілих фінансових операцій.
Варто відзначити, що ПрАТ “Авіакомпанія Константа” є постійним офіційним перевізником для міжнародних гуманітарних місій та некомерційних організацій, а також виконує замовлення для держав-партнерів, зокрема з країн НАТО. Компанія є одним із провідних операторів літаків “Антонов” та експлуатує найбільший парк Ан-26, що робить її важливою частиною української авіаційної інфраструктури. На підприємстві реалізовано повний цикл обслуговування літаків виробництва ДП “Антонов”.
З 2019 року компанія є офіційним партнером ООН та має сертифікати EASA TCO, UK TCO та US FAA, що свідчить про відповідність найвищим міжнародним стандартам. Авіакомпанії групи регулярно проходять перевірки та аудити ООН в рамках процедур відбору та контролю за підрядниками, що додатково підтверджує відповідність вимогам прозорості.
Інші підприємства, що входять до групи компаній, мають статус критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період під час дії воєнного стану, наданий Державною авіаційною службою України. Крім того, вони мають статус критично важливих підприємств у сфері авіаційного транспорту, який надало Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Аналіз історії переслідування групи авіакомпаній “Константа” та сукупність встановлених фактів дають підстави розглядати згадані кримінальні провадження як такі, що мають ознаки замовного переслідування із залученням правоохоронних органів. Багаторічне слідство без доведених фактів, зміна підслідності, паралельні обшуки та арешти, попереднє закриття аналогічних справ іншими слідчими – все це формує систематичну картину, а не випадковий збіг обставин.
Особливої ваги цій ситуації надає специфіка діяльності компаній, а саме виконання міжнародних гуманітарних контрактів, співпраця з державами-партнерами та виконання оборонних замовлень. Параліч роботи критично важливих підприємств у сфері авіаційного транспорту, які також займаються авіабудуванням, має наслідки не лише для окремого бізнесу, але й для обороноздатності, міжнародного іміджу та виконання Україною зовнішніх зобов’язань.
У підсумку, проблема виходить за рамки окремого кейсу. Йдеться про баланс між повноваженнями правоохоронних органів та гарантіями захисту підприємницької діяльності. Якщо кримінальний процес використовується як інструмент конкурентної боротьби або адміністративного тиску, це підриває довіру до правоохоронної та судової системи в цілому. В умовах війни така практика створює додаткові ризики для економічної стабільності держави та потребує негайної інституційної реакції.