Коли мова заходить про ядерне стримування, яке гарантує знищення ворога у будь-якому випадку і є основою безпеки, то необхідно розуміти з чого воно складається та скільки коштує.
Звісно для цього хоч і можливо розібрати витрати США чи РФ, які мають найбільші ядерні арсенали, що накопичились з часів Холодної війни та ядерних перегонів. Але можливо подивитися на приклад Франції, яка у 1960 році стала четвертою країною ядерного клубу випробувавши атомну бомбу, а у 1968 році – термоядерну.
Читайте також: Дипломати Франції пропонували дати Україні Rafale, але тут проти виступив міністр оборони
Вибух французького термоядерного боеприпасу під час випробувань Licorne, 1970 рік
Але варто додати, що ядерна зброя це не лише ядерні заряди, а й засоби доставки. Бо мало “сидіти” на ядерній бомбі, необхідно мати можливість гарантовано доставити її на голову ворогу. Саме тому це також про розробку далекобійних ракет та платформ для їх запуску. І хоча традиційним є рішення під назвою “ядерна тріада”, коли носіями ядерних боєприпасів є наземні комплекси, літаки та кораблі, можливо мати лише два чи один компонент.
Наприклад, Франція до 1999 року мала повноцінну тріаду, з балістичних ракет шахтного базування S3, ракет “повітря-земля” ASMP та підводних човнів із балістичними ракетами, тоді M45, зараз – M51, яка у новій версії M51.3 спеціально створена для прориву протиракетної оборони. Але 25 років тому Париж відмовився від наземної компоненти.
S3
І загалом зараз має доволі обмежений ядерний потенціал: 240 бойових зарядів TN75 потужністю у 110 кт та TNO потужністю 100 кт. Вони встановлені у балістичних ракетах M51, які мають роздільні бойові частини з 6-10 блоків. Носіями цих ракет є чотири атомних підводних човни класу Le Triomphant у кожному по 16 таких ракет.
Ще 50 боєголовок TNA потужністю 100-300 кт встановлені на ракетах ASMP-A, які мають дальність до 600 км та сконструйовані для високошвидкісного прориву ППО за рахунок розгону до 3 Махів. Носіями цих ракет зараз є багатофункціональні винищувачі Dassault Rafale.
ASMP-A під центральним пілоном Rafale
Для спрощення цілком можливо просто відкинути вартість розробки та деякі інші аспекти володіння та підтримки у боєздатному стані ядерного озброєння, а лише сконцентруватися на щорічних витрат на його експлуатацію. І відповідно до бюджету Франції на 2024 рік 14% всього оборонного бюджету розміром 47,2 млрд євро йде у графі “ядерне стримування”. Тобто 6,6 млрд євро лише на доволі обмежений ядерний арсенал.
Якщо переводити такі витрати на бюджет України у 2021 році (всі витрати на рівні 1,3 трлн грн – 39,4 млрд євро по тодішньому курсу), то це близько 17% всіх бюджетних витрат. А це вдвічі більше ніж було виділено на всі ЗСУ, або у шість раз більше, якщо порівнювати із бюджетом на закупівлю, ремонт та модернізацію всього озброєння.
А от якщо додати, наприклад, вартість лише засобів доставки, то розробка міжконтинентальних балістичних ракет M51 Парижу обійшлось у 5 млрд євро, а замовлення на них (мінімальний комплект 64 одиниці) у 3 млрд євро. Створювали ці ракети з кінця 80-х, а завершили у 2010 році. І це з урахуванням безперервного досвіду розробки балістичних ракет у Франції.
Читайте також: США підняли B-2 Spirit з протибункерними бомбами проти хуситів, але чи зможуть так бомбити хоч Іран
