Американське Міністерство юстиції оприлюднило тисячі сторінок матеріалів розслідування у справі Джеффрі Епштейна, де детально описані його зв’язки із впливовими людьми, серед яких Стів Беннон та Ілон Маск. Ці документи викликали суспільний резонанс і спричинили звільнення високопосадовців у багатьох державах.
Американське Міністерство юстиції випустило на огляд мільйони сторінок матеріалів слідства у справі Джеффрі Епштейна. У них роз’яснюються його контакти з особистостями, такими як Стів Беннон, Ілон Маск і світові лідери, а також намагання Епштейна зустрітися з Маском і його вплив на політичні та ділові кола, повідомляє УНН.
Хто такий Джеффрі Епштейн
Джеффрі Епштейн – американський фінансист, мультимільйонер і злочинець. Його неодноразово звинувачували у сексуальних злочинах проти неповнолітніх і нелегальній торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації, особливо юних дівчат. Після першого затримання у 2008 році він відбув невеликий термін умовно-дострокового покарання, а у 2019 році був знову заарештований за федеральними обвинуваченнями, проте помер у тюремній камері – офіційно це кваліфіковано як самогубство. Сам факт його загибелі викликав безліч теорій змови через розбіжності в охороні та обставинах навколо нього.
Епштейн був відомий своїми відносинами з глобальною елітою: політиками, бізнесменами, аристократами та впливовими медійними особами. Саме це згодом стало центральним у великому розголошенні “файлів Епштейна”.
Що таке “файли Епштейна” і для чого їх оприлюднюють
“Файли Епштейна” – це великий обсяг документів, електронних листів, фотографій, відео, судових матеріалів, списків контактів, записів і слідчих матеріалів, зібраних під час довготривалих розслідувань щодо діяльності Епштейна та його спільників. Ці матеріали десятиліттями зберігалися в закритих архівах ФБР і Мінʼюсту США.
У листопаді 2025 року Конгрес США затвердив Epstein Files Transparency Act – закон, який зобов’язав Міністерство юстиції обнародувати всі наявні документи, які не є секретними або небезпечними для жертв, пов’язані зі справою Епштейна, протягом 30 днів після затвердження. Закон був прийнятий із величезною підтримкою в обох палатах і був підписаний президентом Дональдом Трампом у листопаді 2025 року.
У січні-лютому 2026 року Мінʼюст США почав оприлюднювати ці файли – вже понад 3 мільйони сторінок, 180 000 зображень і більше 2 000 відео були розкриті, хоча ще велика частина архіву чекає на розкриття.
Що саме містять “файли Епштейна”
У відкритих архівах знаходяться:
- cудові матеріали та протоколи великого журі, які описують покази потерпілих і свідків;
- електронні листи та листування між Епштейном і багатьма відомими особами;
- фотографії та відео, зроблені в різних місцях, зокрема зі знаменитого острова Little Saint James (опис нижче);
- контакти, журнали контактів, політоти й логи рейсів його приватних літаків;
- частина матеріалів містить непідтверджені або суперечливі твердження, зокрема ті, що подані членами суспільства.
Опублікування супроводжується великою увагою і критикою щодо того, які саме матеріали було розкрито, а що ще приховано чи відредаговано.
Острів Епштейна Літтл-Сент-Джеймс
Одним із ключових місць в історії Епштейна став його приватний острів Літтл-Сент-Джеймс у Карибському басейні. Він був оформлений як приватна територія, куди Епштейн запрошував гостей на яхтах і приватних літаках. Саме тут, за свідченнями деяких жертв і слідчих, відбувалися злочинні дії, пов’язані з сексуальною експлуатацією неповнолітніх.
Цей острів став символом усієї мережі: закритий, без доступу для сторонніх, з розкішними умовами проживання та повною таємницею гостей. Саме звідси пішла частина легенд і чуток про “таємні вечірки” за участю впливових людей.
Нові відкриття у “файлах Епштейна”
Опубліковані файли містять низку цікавих і часто скандальних матеріалів.
Згадки та листування:
- листи та контакти з британським принцом Ендрю, які демонструють звʼязок із Епштейном навіть після 2008 року, коли він офіційно був засуджений за злочини;
- у документах фігурують імена багатьох інших відомих людей – політиків, підприємців та медійних особистостей – у контексті листування, запрошень чи контактів.
Фотографії та записи:
- опубліковано фотографії з різними відомими постатями, зокрема з Біллом Клінтоном та іншими знаменитостями, які були з Епштейном на різних подіях, але це не означає автоматичне підтвердження участі у злочинах;
- є матеріали, що вказують на часті контакти Трампа в 90-х роках, зокрема з тим, що він фігурує в списках пасажирів літака Епштейна щонайменше вісім разів у 1993–1996 роках, що суперечить його ранніми заявами.
Неперевірені або суперечливі твердження
У деяких документах містяться твердження, які не були перевірені або можуть бути невірними, оскільки багато з них – це матеріали, що надходили у ФБР від громадян чи джерел, які не завжди мають підтвердження. Без контексту це часто створює неоднозначні враження щодо ролі окремих людей.
Як ці файли впливають на Дональда Трампа
Дональд Трамп фігурує у “файлах” у різних контекстах:
- у ранніх списках пасажирів літака Епштейна;
- у контексті звʼязків у 90-х і початку 2000-х як знайомий або присутній на тих самих подіях;
- офіційно Мінʼюст США заявив, що в матеріалах немає достовірних доказів злочинної участі Трампа, і частина згадок походить із неперевірених чи сенсаційних заяв, поданих до ФБР раніше, зокрема під час виборчих кампаній.
Трамп сам кілька разів коментував ці файли, називаючи частину тверджень “спекуляціями” і запевняючи, що нічого “незаконного” він не робив, хоча факт пасажирства на літаках чи спільної присутності з Епштейном раніше може суперечити його заявам.
У будь-якому випадку, ці дані не є доказом злочинної поведінки Трампа – вони є лише частиною великого масиву документів, що можуть вимагати подальшої перевірки і контексту.
Відомі імена у “файлах Епштейна” – хто згадується
Після того, як Міністерство юстиції США оприлюднило понад 3 мільйони сторінок документів, у них почали виявляти імена впливових людей, не завжди, але часто у контексті контактів, листування чи згадок у матеріалах. Варто чітко розрізняти: згадка не є доказом провини.
Політики, державні діячі та дипломати:
- Дональд Трамп – ім’я фігурує у різних контекстах і згадках у листуванні чи супровідних матеріалах файлів. Це не означає підтвердження злочину, але документально його ім’я наявне;
- Білл Клінтон – колишній президент США згадується серед контактів і комунікацій;
- Принц Ендрю (Ендрю Маунтбеттен-Віндзор) – його листування та фотографії, що з’явилися разом із файлами, спричинили нову хвилю критики і юридичного тиску;
- Мірослав Лайчак – колишній міністр закордонних справ та радник прем’єра Словаччини подав у відставку після появи в листуванні з Епштейном, де обговорювалися молоді жінки; він сам сказав, що не вважає це кримінальним, але подав у відставку під політичним тиском;
- Пітер Мендельсон – колишній міністр Великої Британії та дипломат через нові епштейнівські матеріали вийшов із лав Лейбористської партії та фактично пішов з політики, щоб уникнути подальшої шкоди репутації партії.
Монарші та члени королівських родин:
- Крон-принцеса Норвегії Метте-Маріт – у файлах з’явилися її листи з Епштейном, що спричинило публічне зізнання про «помилку в судженні» та широкий суспільний резонанс у Норвегії;
- Принцеса Сара Фергюсон – згадується у декількох комунікаціях із Епштейном у супровідних документах.
Бізнес та інтелектуали:
- Говард Латнік – бізнесмен, якому Епштейн надсилав запрошення на обіди, згадується у комунікаціях;
- Ларрі Саммерс – відомий економіст і колишній високопосадовець США, скоротив участь у громадських ролях і пішов із кількох рад і посад після появи зазначень про нього у листуванні, а також отримав довічну заборону на участь у заходах однієї з професійних асоціацій;
- Білл Гейтс – у файлах є чернетки електронних листів, що виходили з облікового запису Епштейна, які містили абсурдні й непідтверджені твердження про нього. Представники Гейтса назвали ці матеріали «абсолютно абсурдними і повністю хибними»;
- Ілон Маск – у публічних описах файлів згадується серед контактів, але немає підтверджених доказів, що листування мало щось спільне зі злочинною діяльністю Епштейна.
Слід росії у “файлах Епштейна”
Після того, як Міністерство юстиції США оприлюднило великий масив документів зі справи Джеффрі Епштейна, у них звернули увагу не лише на його контакти з відомими політиками чи бізнес-елітою, а й на численні згадки росії та ім’я президента володимира путіна.
У частині листувань та документів фігурують такі деталі:
- понад 1 000 документів із згадками володимира путіна та майже 10 000 згадок про москву у контексті подорожей, листування та організаційної кореспонденції;
- є електронні листи, де обговорюється заплановані поїздки до росії, зокрема з можливою зустріччю Епштейна з путіним у 2011 та 2014 роках;
- у переписці згадуються контакти з дипломатами або особами, пов’язаними з російськими службами.
Ці згадки, втім, не є прямим доказом участі путіна чи російських спецслужб у злочинах Епштейна – вони показують лише, що тема росії фігурує у значній частині матеріалів.
Теорії про “операцію російських спецслужб”
На тлі публікації файлів з’явилися медійні та аналітичні матеріали, які припускають більш драматичний сценарій: що Епштейн міг діяти не лише як злочинець, а як частина так званої “медової пастки” або “компромат-операції” на користь російської розвідки (КДБ/ФСБ) – механізму вербування впливових людей через сексуальні зустрічі для збирання компромату.
Ці публікації базуються на аналізі великої кількості згадок про москву та путіна, а також на нібито непрямих деталях про вербування дівчат з росії для приваблення західних політиків і бізнесменів.
Наслідки оприлюднення файлів
Розголос і політичний тиск: публікація таких обсягів документів спричинила потужний політичний і суспільний резонанс. Політики з різних країн закликають перевірити дані, які стосуються їхніх держав, і навіть розпочати власні розслідування щодо можливих локальних фігурантів файлів.
Критика Мінʼюсту США: навіть серед законодавців США є критика на адресу Міністерства юстиції щодо того, що частина файлів публікується сторінками, частково зачернена або не в повному обсязі, хоча закон вимагав цього.
Розширені міжнародні реакції: деякі країни заявляють, що їхні правоохоронні органи повинні вивчити публічно доступні дані, щоб зрозуміти, чи є там згадки про їхніх громадян або можливі злочини на їхніх територіях.
Норвезький кейс: від приватних контактів до публічної політичної дискусії
Особливу увагу в Європі привернули матеріали, які стосуються Норвегії. У “файлах Епштейна” з’явилися документи, що свідчать про багаторічні контакти крон-принцеси Метте-Маріт з Джеффрі Епштейном у 2011–2014 роках, уже після того, як він був публічно засуджений у США за сексуальні злочини проти неповнолітніх.
Мова йде не про обвинувачення у злочинній діяльності, а про факт комунікації та участі в заходах, які організовував Епштейн. Саме цей момент став ключовим: у Норвегії традиційно діє негласний суспільний договір, за яким королівська родина зберігає високий рівень довіри завдяки дистанції від скандалів і сумнівних фігур. Поява таких контактів у документах американського розслідування цей баланс порушила.
Реакція влади: незвично жорсткий тон
Скандал набув особливої ваги через реакцію норвезької політичної верхівки. Прем’єр-міністр країни публічно заявив, що крон-принцеса проявила “погане судження”, підтримавши її водночас за визнання помилки. Для Норвегії, де монарх формально стоїть поза політичними оцінками, така пряма критика з боку глави уряду є нетиповою.
Цей момент став водорозділом: питання вийшло з площини таблоїдів і приватної моралі у публічну політичну дискусію про відповідальність королівської родини перед суспільством.
Після публікації файлів у норвезьких медіа та аналітичних колонках дедалі частіше почали з’являтися питання, які ще кілька років тому вважалися маргінальними: чи не підривають подібні скандали саму ідею спадкової монархії і чи може майбутня королева зберегти безумовну суспільну довіру.
Важливо уточнити: офіційного процесу відмови від монархії в Норвегії не розпочато, і жодна з провідних парламентських партій наразі не внесла відповідних ініціатив. Опитування громадської думки показують, що більшість норвежців усе ще підтримують монархію як форму правління.
Втім, сам факт того, що питання про можливу відмову від монархії взагалі почали обговорювати серйозні медіа та експертні кола, є показовим. Ще кілька років тому подібна дискусія здавалася немислимою.
Реальні відставки та втрати посад через “файли Епштейна”
Мірослав Лайчак, радник з національної безпеки Словаччини та колишній міністр закордонних справ, подав у відставку після появи його листування з Епштейном у файлах. Хоча Лайчак сам заперечував будь-яке правопорушення і називав листи “невинними, несерйозними”, він залишив свою посаду, щоб знизити тиск на уряд і уникнути політичного скандалу.
Пітер Мандельсон – впливовий британський політик, колишній міністр і дипломат – пішов у відставку з Лейбористської партії. Нові матеріали із “файлів” показали його більш тісні контакти з Епштейном, ніж раніше визнавалось, включно з фінансовими транзакціями та електронними листами. Він заявив, що не хоче створювати додаткові проблеми для партії та погодився залишити політичну діяльність.
Як повідомляється, це було зроблено “щоб уникнути подальшого сорому” для партії і політичного тиску з боку опозиції.
Високопосадовець Швеції, голова представництва при Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR) пішла у відставку після того, як у оприлюднених файлах з’явилися згадки про її контакти з Епштейном. Це підтверджує, що ефект від публікацій виходить за межі внутрішньої політики США і зачіпає міжнародні організації.
Ширший контекст: криза довіри до еліт
Норвезький приклад добре ілюструє ширший ефект “файлів Епштейна”. Йдеться не про юридичні наслідки для конкретних осіб, а про структурну кризу довіри до елітних мереж, які десятиліттями існували поза публічним контролем.
Саме тому публікація мільйонів сторінок документів стала каталізатором не лише кримінально-правових, а й політичних та моральних дебатів. У демократичних суспільствах дедалі гучніше звучить запитання: чи можуть інституції, що ґрунтуються на привілеях і спадковості, зберігати легітимність у світі, де прозорість стає базовою вимогою.
Це робить “файли Епштейна” унікальним кейсом сучасної політики – коли архів документів, без формального “списку винних”, уже змінює баланс влади, підриває легітимність інституцій і змушує еліти публічно відповідати за зв’язки, які раніше залишалися в тіні. У цьому сенсі наслідки публікації файлів можуть виявитися не менш значущими, ніж будь-які майбутні судові рішення.