У червні побачив світ перший випуск українсько-норвезького журналу, присвяченого літературі та історії 18.06.2026 20:30 Укрінформ У червні було започатковано новий норвезько-український журнал, який фокусується на літературі та історії, під назвою “Номер 13” (“Nummer 13”).
Як інформує Укрінформ, про це стало відомо з повідомлення Читомо.
Назва видання має зв’язок з постаттю українського письменника Валер’яна Поліщука, котрий був видатним представником українського мистецького авангарду та співзасновником харківського журналу “Гарт” у 1920-х роках. У жовтні 1927 року в посольстві СРСР у Норвегії його офіційно зареєстрували як “українця номер тринадцять”. Поліщук здійснив подорожі Скандинавією, а згодом опублікував книгу про ці свої мандри.
Над створенням першого номера працювали Юлія Підлісна, Катерина Міхаліцина, Галина Листвак, аріель розе, Астрід Сверресдоттер Дюпвік та Мила Бріленкова. До нього увійшли різноманітні тексти та роботи від понад 20 українських та міжнародних митців слова, поетів, перекладачів, істориків, літературознавців, діячів культури та військових.
Перший випуск журналу присвячений темі знайомих та невідомих краєвидів. У ньому представлені історичні та публіцистичні матеріали, літературознавчі дослідження, переклади поезії та прози, інтерв’ю, літературна критика, а також живопис та графіка.
За словами письменниці та перекладачки Міхаліциної, надзвичайно важливим є те, що перший випуск глибоко розкриває цю тематику, адже зв’язок між нашими країнами сформувався давно, і його лише потрібно відновити та усвідомити з обох сторін.
“Від масштабного до найдрібнішого (за формою, але не за значенням), від історичних міркувань Тімоті Снайдера до поезії Єви Тур та прози Артура Дроня, від давніх часів (скандинавська королева Елісів, вона ж київська князівна Єлизавета) до сьогодення: роздумів Катерини Зарембо про сутність Донбасу крізь призму деміфологізації радянських наративів, та живих, зворушливих текстів тих, хто нині захищає, зокрема, і Донеччину (картини та твори Валерія Пузіка). Інтерв’ю з Наталею Іваничук – як зібрання емоцій, процесів, книг та особистостей, що плекали цей зв’язок з дев’яностих років і, подібно до самої Наталі, продовжують виховувати тих, хто його підтримуватиме. Загалом, цей перший “Номер 13” для мене – про спадковість. Про працю, насамперед, якщо ми прагнемо пізнати одні одних глибше, адекватніше та без вилучень”, – зазначила Міхаліцина.
У першому випуску представлені твори письменника та художника Валерія Пузіка, есеї письменниці та публіцистки Тані Малярчук про Лесю Українку, текст письменниці та поетки Катерини Бабкіної про дім, а також есе-присвята від аріеля розе Максиму Кривцову. Окрім того, у випуску опубліковано інтерв’ю з перекладачкою Наталею Іваничук. Серед команди перекладачів журналу – її учениці Ірина Сабор та Наталя Іліщук.
У виданні також розміщено поезії Сергія Жадана, Андрія Любки, Єви Тур, Ігоря Мітрова та Ярини Чорногуз. Крім того, до випуску увійшли рецензії на нові публікації, що вийшли за підтримки Норвезької асоціації авторів та перекладачів нон-фікшн літератури (NFFO).
“Я неймовірно рада, що мала змогу долучитися до цього проєкту. Ознайомити мешканців Норвегії з українською літературою та культурою в ці жахливі та жорстокі часи здається мені надзвичайно важливим”, – підкреслила норвезька журналістка, історикиня, письменниця та редакторка Астрід Сверресдоттер Дюпвік.
Часопис буде виходити двічі на рік, як у друкованому, так і в електронному форматі. Наступний випуск заплановано на осінь.
Журнал насамперед орієнтований на норвезьку аудиторію. Команда також працює над тим, щоб частина тиражу стала доступною для українських читачів. “Незважаючи на те, що кількість інформації, подій чи публікацій, так чи інакше пов’язаних з Україною, зростає – у Норвегії все одно часто бракує української перспективи. Часто говорять про Україну… але не разом з Україною. Тому пишаюся, що зробила свій невеликий внесок у створення простору, де такий діалог все ж таки відбувається, і сподіваюся, що це відгукнеться також і іншим”, – зазначила юристка та волонтерка культурно-громадських проєктів Мила Бріленкова.
Головна редакторка журналу, культурна менеджерка та директорка фестивалів “Дні українського кіно” і “Дні української культури” в Норвегії Юлія Підлісна у своєму вступному слові зауважила, що ідея видання виникла з потреби зафіксувати те, чого бракувало в норвезьких архівах: “Ми прагнули дізнатися, що збереглося в норвезьких архівах, наприклад, про Україну 1917–1919 років, коли була спроба відновити незалежну українську державу. Чи існують сліди українського авангарду та культурного розквіту літератури й театру 1920-х років? Чи є згадки про масове вбивство української еліти в Сандармосі 1937 року? І тут ми майже всюди стикалися з мовчанням. Лише поодинокі сліди збереглися в окремих документах. … Ми прагнемо залишити відбиток нашого існування для майбутнього. Ми не хочемо, щоб архіви майбутньої Норвегії були такими ж мовчазними про долю України у 2026 році, як нині мовчать про події 1926 року й наступного десятиліття”.
Як повідомляв Укрінформ, польська премія Nike 2026 оголосила список номінантів із 20 авторів, серед яких збірка Юрія Завадського.
Фото з сайту Читомо
Історія Література Норвегія Поезія