Памʼяті розвідника-артилериста Богдана Мартинюка (позивний «Смерч») Хвилина мовчання 17.05.2026 09:00 Укрінформ У першій же битві виніс з-під вогню чотирьох побратимів
Богдан родом із Вінницької області, народився в селі Біличин.
У Ялтушківській школі Богдана згадують як старанного і слухняного юнака. Він обожнював спорт і цікавився військово-спортивною грою «Джура», де виконував роль ройового. Розповідають, у цих змаганнях демонстрував витривалість і волю до перемоги. Також захоплювався футболом і волейболом, займався легкою атлетикою.
Богдан не встиг «здобути» великої біографії. Але в пам’яті односельчан лишив добрі спогади. Жителі села відгукуються про нього, як про людину спокійну і чемну, привітну, порядну і відверту, яка шанобливо ставилася до друзів і старших.
Після школи Богдан вступив до Вінницького транспортного коледжу на спеціальність «Будівництво та цивільне будівництво». Після другого курсу юнакові довелося перейти на заочну форму навчання та поїхати на заробітки за кордон. Там працював інженером з монтажу тепличних споруд, а після повернення в Україну продовжив діяльність на будівництві. Працював за професією, оскільки отримав кваліфікацію техніка-будівельника.
Однією з його заповітних мрій було створити родину. Богдан любив музику, зокрема, співати і декламувати реп. Цікавився полюванням, яким його ще в юні роки зацікавив батько. Тому, вмів поводитися зі зброєю. Дотримувався здорового способу життя.
Він приєднався до війська 1 серпня 2023 року. Обрав собі позивний «Смерч». Після декількох тижнів навчання у Краматорську воював біля Кліщіївки на Донеччині. Служив у військовому підрозділі 5 ОШБ розвідбатальйону РСР розвідником-артилеристом.
З товаришами по службі Богдан мав теплі відносини. Його перший бойовий вихід був важким: коли відбувся контакт із ворогом і з’явилися перші «300-ті», Богдан виніс з-під вогню чотирьох поранених товаришів, врятувавши їм життя. За це його відзначили нагородою у вигляді спеціального шеврону бойової частини.
Під час служби «Смерч» успішно виконав ще декілька складних бойових завдань. А згодом Богдана та його групу відправили на нове завдання в околицях Кліщіївки. На жаль, воно для хлопців стало останнім. 5 жовтня 2023 року під час виходу на позиції їхня група, яка опинилася на відкритій місцевості, потрапила під інтенсивний артилерійський обстріл росіян. 22-річний захисник загинув від травм, несумісних з життям.
– Він був людиною, на котру можна було покластися в будь-якій ситуації. З відповідальністю ставився до будь-якої справи. Не терпів зухвалих та лицемірних людей. Був тим, з ким хотілося жити, товаришувати, відпочивати, любити, будувати своє майбутнє… З ним впевнено могла почувати себе навіть незнайома особа. Богдан був з тих, хто завжди залишає приємний слід в серцях і душах людей, з якими він спілкувався, – зазначено у повідомленні Барської міської ради.
Рідні та близькі Богдана висловлювали свій смуток через його смерть.
– Втрата такої людини, як Богдан, – це невгамовний біль, котрий і після року загибелі ще в наших серцях і ніколи нас не покине… Це було за щастя з ним товаришувати, спілкуватись, ділити радощі цього життя. Зникла така можливість і назавжди залишила чорну пляму і лише теплі спогади, – писав друг "Гарячий".
Пам’ять Богдана Мартинюка вшанували у рідній школі: 20 березня на стіні Ялтушківського ліцею, де він навчався, відкрили меморіальну табличку.
– Богдан, знаний побратимам під позивним «Смерч», був уособленням енергії та сили. Атлет, будівельник, мисливець — він звик долати труднощі. Він поліг зі зброєю в руках, як справжній воїн, захищаючи майбутнє своїх чотирьох похресників та сестру, котру безмежно кохав, – відзначили на відкритті дошки.
Вічна шана Герою!
Антоніна Мніх
Фото з особистого архіву та Барської міської ради
За матеріалами Барської міської ради
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ разом з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання