Як вінницькі майстрині жіночий характер у вишиванці «закодували» Наша спадщина 16.05.2026 08:00 Укрінформ Оригінальна сорочка з поселення Дашківці Якушинецької територіальної громади поповнила обласний перелік об’єктів нематеріальної культурної спадщини.
Вишита сорочка сьогодні вже не щось старовинне й таємниче, а жива звичаєвість, обов’язковий атрибут на свята та події українців. Більше того, в кожній області ці сорочки відмінні та своєрідні. Власне, вишиті унікальні речі існують навіть у конкретних територіальних громадах і селах.
Укрінформ інформував про клембівську квітку – особливу сорочку, яку вишивальниці творять лише в одному місці на планеті. З’ясовується, це не єдине подібне культурне явище: у Дашківцях Якушинецької територіальної громади Вінниччини існує звичай створення жіночої крутяної сорочки.
Її вишивають одним з найдавніших декоративних швів, і тутешні майстрині «вплели» у нього свої, подільські, творчі вподобання.
СТАРОДАВНІЙ ШОВ І ПОДІЛЬСЬКИЙ НОТАТКИ
Завідувачка структурного підрозділу КЗ «Центр культури та дозвілля» Якушинецької сільської ради Вінницької області Дашковецького сільського клубу Надія Вісіцька стверджує, що складно з’ясувати, хто перший і коли почав вишивати дашковецьку крутяну сорочку. Однак, у фонді їхнього клубу є вироби, зроблені цією технікою ще на початку минулого сторіччя.
Надія Вісіцька
– Та є й такі, що ще раніше вишивали, ще наші прапрапрапрабабусі! Наприклад, сорочка 1870 року. Це місцева традиція так прикрашати, так у нас жіночки собі вигадали. І чоловічих крутяних сорочок немає, лише жіночі. Чоловічі у нас вишивали здебільшого рослинним орнаментом або ж геометричним. А з отаким, з крутяним, лише під жіночий характер робилися, – сміється Вісіцька.
Фото Надії Вісіцької
Розповідає, відмінністю цієї сорочки є те, що її вишивають тамбурним швом. Це один із найдавніших декоративних швів, який формує на зовнішній стороні виробу безперервний ряд петельок. Вони виходять одна з одної, нагадуючи ланцюжок. Тамбурним швом декорують контури, візерунки та заповнюють площини.
В державах Близького Сходу, Стародавній Греції та Римі цей шов був знайомий ще до нашої ери. Ним вишивали килими й покривала на особливих п’яльцях, схожих на великий барабан – тамбур. Звідси і походить назва.
Згодом мистецтво тамбурної вишивки розповсюдилось в інших країнах світу, зокрема в Україні. Здебільшого тамбурним швом вишивали рушники на Харківщині, Сумщині, Полтавщині та Чернігівщині. А на Вінниччині – саме в Дашківцях – майстрині взяли його за основу, аби створити свій особливий орнамент.
– У нас можна поглянути на п'ять сорочок, може скластися враження, що всі однаково вишиті. Але насправді малюнок ніде не повторюється. Тому що кожна жінка створювала собі особистий візерунок. Одна в одної сорочки не «перешивали», кожна робила власні закручені візерунки. Через них сорочку і називають крутяною, – так це звучить на місцевому діалекті, – розповідає Вісіцька.
Пояснює, що всі контури робили чорним, а «серединки» закручених візерунків заповнювали нитками різних кольорів, найчастіше – червоними, синіми або зеленими. Ці елементи майстрині «збирали» у різноманітні орнаменти, кому і як радили смаки та вміння.
Однак, недостатньо було вишити сорочку, треба було ще правильно скласти частини, зшити і знати, як її носити.
