Пам’яті Звитяжця України, капітана Віктора Оцерклевича (позивний «Крєпиш») Мить мовчання 10.05.2026 09:00 Укрінформ Був порядним зверхником та бився за долю своїх дочок
Віктор з’явився на світ 10 травня 1986 року в Болграді на Одещині. Його тато був військовослужбовцем, учасником війни в Афганістані та ліквідатором наслідків Чорнобильської аварії. Брат Віктора Олексій – також є професійним військовим.
Через це після школи юнак теж марив про військову ниву, і в 2004 році пішов на строкову службу, де з рядового вояка дійшов до старшини, що траплялося нечасто серед строковиків.
Після служби Віктор працював інспектором-кінологом у рядах Держприкордонслужби. Про цей період він не любив згадувати, окрім своєї вівчарки Сандри, яку обожнював всім серцем.
У 22 роки хлопець зустрів Ольгу, яка за пів року стала його законною дружиною. Контракт з ДПСУ закінчився і пара переїхала до Кривого Рогу. Тут чоловік працевлаштувався на шахту «Батьківщина» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». Спочатку був учнем прохідника зміни, згодом сам став прохідником. Одночасно з роботою на шахті навчався у Криворізькому національному університеті.
У 2015-2016 роках Віктор служив у лавах 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний яр» на Донеччині. Воював у боях за Піски. З того часу в нього залишилися рубці на раменах від фосфорних набоїв.
«Воно так файно виглядало. Бачу – летить гарне, немов тихий феєрверк. А коли потрапило на мене, то пропекло однострій і обпекло шкіру. Мене врятував бронежилет, інакше були б сильніші опіки», – переказував згодом Віктор.
Після демобілізації у 2016 році він закінчив навчання в університеті і вирішив повернутись на військову службу, підписавши контракт з 54-ю окремою механізованою бригадою, з якою воював у боях на Світлодарській дузі.
Якийсь час служив під проводом брата – Олексія «Купола» Оцерклевича, через що Віктора кликали «Купол-молодший». Згодом брат перейшов служити в інше місце, а Віктор став командиром роти. Підлеглі говорять з повагою про «Крєпиша», як про гуманного зверхника. Якось він відпустив у відпустку солдата, в якого ось-ось мала народити дружина, просто посеред навчань. «Це ж дитина народжується. То є святе. Як можна не відпустити? Пусте, потім надолужить», – пояснював чоловік.
Аби бути ближче до родини, Віктор перевівся до 17-ї окремої танкової бригади імені Костя Пестушка. Найважливішим для нього були доньки Віка та Іра і дружина Ольга.
«Вітя – найкращий чоловік і батько. Найбільшим бажанням у нього було завести Ірочку до першого класу. Він дуже сумував, що у нього не виходило приїхати та відвести Віку 1 вересня, тому він завжди говорив, що де б не був, але Ірочку з бантиками заведе до школи», – розповідає Ольга.
Повномасштабне вторгнення РФ Віктор зустрів на посаді заступника командира батальйону. Підрозділ відбивав атаки супротивника в районі Новотошківки на Луганщині. Декілька разів росіяни брали їх у напівкільце, проте, незважаючи на втрати, українські танкісти давали відсіч.
«Ситуація була критичною: супротивник накривав позиції важкою артилерією, не раз заходив у напівкільце. Підрозділ капітана Оцерклевича тримався до останнього. Через щільність вогню евакуація поранених і загиблих була неможливою, а згодом територія опинилася під окупацією», – розповів побратим Богдан Крупський.
На початку квітня 2022 року Віктор вивів підлеглих із ворожого оточення в Луганській області. Він сів за кермо БМП і виїхав на зайнятий супротивником спостережний пункт, де ціною власного життя знищив російських окупантів. Завдяки цьому весь особовий склад вийшов із кільця. Віктор загинув 6 квітня внаслідок артилерійського обстрілу. Тривалий час його тіло було на окупованій території. Поховати геройського капітана змогли тільки 22 травня 2025 року в Києві.
28 червня 2023 року капітан Віктор Оцерклевич посмертно удостоєний звання Героя України.
Вічна шана Герою!
За матеріалами: Новинарня, Суспільне Одеса
Фото: Новинарня
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Війна з Росією Мить мовчання